"24" лютого 2009 р.
Справа № 6/475/08
за позовом
Миколаївської міської лікарні ветеринарної медицини, м. Миколаїв вул.Скороходова,192
до відповідача
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 41.
про
Про визнання протиправними дій та скасування припису і рішення
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Колбешкіна Л.В., Соколенко О.О., Яськов В.В.
Від відповідача
Одноор В.М.
Суть спору: З 17 квітня 2008р. по 15 травня 2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області була проведена перевірка Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини. Предмет перевірки - дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на платні ветеринарні послуги. Після закінчення перевірки було складено акт від 15.05.2008 року.
За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку, що лікарня необґрунтовано отримувала оплату за послуги ветеринарних лікарів в сумі 410237,64грн. в 2007р. і 174212грн. у І кв. 2008р.
На підставі вищевказаного акту начальником державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області 21.05.2008 р було винесено припис №10/15-1257 та Рішення № 46 про застосування економічних санкцій за порушення держаної дисципліни цін на загальну суму 1753347грн.
Позивач, не погодившись з прийнятими актами, звернувся до суду з вимогою про їх скасування і визнання незаконними дій інспекції, посилаючись на те, що оплату за послуги він отримував правомірно. Крім того, зазначив, що припис і рішення підписано не посадовою особою, що здійснювала перевірку, а начальником інспекції.
Відповідач позов не визнав, вказавши, що перевірку проведено і рішення прийняті у відповідності з законодавством. Припис і рішення підписано начальником у відповідності до внутрішніх нормативних актів інспекції.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно акту перевірки від 15.05.2008 року державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області встановлено, що ММДЛВМ безпідставно стягувала кошти з суб'єктів господарювання на загальну суму 584449,64 грн. за здійснення державного нагляду і контролю на м'ясопереробних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження, як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження, підприємствах торгівлі. Згідно акту ця робота здійснювалась офіційними лікарями ветеринарної медицини.
Постановою КМ України № 659 від 17.05.2002 затверджено перелік груп власних надходжень бюджетних установ, якою є лікарня ветеринарної медицини.
Згідно з Додатком 1 до постанови до власних надходжень відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ.
Послуги, за які позивач отримував кошти, надавались ним у відповідності з своїми завданням і повноваженнями ( п. 1 ст. 34 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів від 23.12.1997 № 771/97-ВР, Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000р. №45, зар. в Міністерстві юстиції України 31.10.2000 р. за № 760/4981 ).
Отже лікарня правомірно отримала кошти за надані послуги.
Крім того, припис і рішення підписано не посадовою особою, що здійснювала перевірку, а начальником інспекції, що є неправомірними діями, оскільки порушує п.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Визнати неправомірними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області.
Скасувати Припис Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 10/15-1257 від 21.05.2008 р. і Рішення № 46 від 21.05.2008 р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко