01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.11.2008 № 31/190
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Гаращенко Т.М.
За участю представників:
Від прокуратури: не з'явився;
Від позивача 1: Білан Ф.Ф. (дов. б/н від 03.11.2008);
Тополь С.М. (сільський голова);
Від позивача 2: Тук Я.М. (дов. №02-02/21-ю від 31.03.2008);
Самохвалова Н.М. (дов. №02-02/428-ю від 09.06.2008);
Діденко І.В. (дов. б/н від 03.11.2008);
Від відповідача: Ємець А.М. (дов.№2-46д від 08.01.2008);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філія Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2008
у справі № 31/190 (Качан Н.І.)
за позовом Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах державив особі Кирило - Ганнівської сільської ради та Державної екологічної інспекції в Полтавській області
до Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 85716,40 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.06.2008 у справі № 31/190 позов задоволено: стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» в особі структурного підрозділу газопромислового управління «Полтавагазвидобування» на користь Кирило - Ганнівської сільської ради 85716,40 грн. збитків та судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, Дочірня компанія «Укргазвидобування» звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2008 у справі №31/190 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги лист територіального управління Держгірпромнагляду по Полтавській області від 05.05.2008р. № 5 та витяг з державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки територіального управління Держгірпромнагляду по Полтавській області, якими підтверджується довід відповідача про те, що конденсатопровід (трубопровід) від установки комплексної підготовки газу «Західна Солоха» до головних споруд «Солоха» не є об'єктом підвищеної небезпеки.
Місцевим господарським судом не була прийнята в якості належного доказу відсутності вини відповідача в спричиненні позивачу 1 збитків копія постанови в.о. слідчого Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Пазинича Я.П. про порушення кримінальної справи № 07060177 від 29.10.2007р.
Висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач є підприємством магістрального трубопровідного транспорту, здійснював експлуатацію об'єкта магістрального трубопровідного транспорту -конденсатопровід від установки комплексної підготовки газу «Західна Солоха» до головних споруд «Солоха», та не забезпечив його належну охорону, є невірними та необгрунтованими.
Також твердження суду про обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, спричинену внаслідок забруднення земельної ділянки на підставі ст. 1187 Цивільного кодексу України, оскільки він здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, є недоведеним та необгрунтованим, оскільки транспортування газового конденсату трубопроводами не належить до діяльності по добуванню і переробці газу та нафти, не зазначене в переліку видів діяльності, що згідно Постанови КМУ від 27.07.1995р. № 554 становлять підвищену екологічну небезпеку, а сам конденсатопровід від установки комплексної підготовки газу «Західна Солоха» до головних споруд «Солоха» не включений до державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки Держгірпромнагляду, то для застосування до відповідача положень статті 1187 ЦК України відсутні правові підстави.
Прокурором був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки відповідають обставинам справи, доводи скаржника є помилковими.
Позивач 1 заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Позивач 2 підтримує доводи позивача 1 і прокурора та заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Ухвалою від 18.07.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 30.09.2008, в судове засідання представники прокуратури та позивача 1 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено.
Представники позивачів та відповідача в судове засідання 04.11.2008 з'явилися, представники позивачів заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, а представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Представник від прокуратури в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника від прокуратури.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Кирило - Ганнівської сільської ради та Державної екологічної інспекції в Полтавській області до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» в особі структурного підрозділу газопромислового управління «Полтавагазвидобування» про стягнення 85716,40 грн. збитків, завданих забрудненням земель.
Обгрунтовючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звернутися до суду або господарського суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до перевірки, проведеної Полтавською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, було встановлено факт аварійного виливу газового конденсату на землі Кирило-Ганнівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, який стався внаслідок пошкодження конденсатопроводу.Внаслідок аварії було забруднено земельну ділянку ріллі, площею 9200 м2 та завдано збитків державі на суму 85 716, 40грн.
В свою чергу, експлуатація вказаної ділянки конденсатопроводу здійснюється структурним підрозділом Дочірнього підприємства «Укргазвидобування» в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування», діяльність якого, на думку прокурора, пов'язана з підвищеною небезпекою, то відшкодувати завдану шкоду має саме відповідач, з огляду на те, що докази заподіяння шкоди внаслідок дії обставин непереборної сили або відсутності вини відповідача у заподіяній шкоді, на думку прокурора, відсутні.
Відповідач заперчує проти позовної заяви з наступних підстав:
На думку відповідача, позивачами порушено норми процесуального та матеріального права. Нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено участі у господарському процесі співпозивачів. Позовна заява, що знаходиться у матеріалах справи, підписана лише прокурором та не містить підписів позивача 2, у зв'язку з цим, позивач 2 не міг бути залучений у якості другого позивача у справі, оскільки це, як вважає відповідач, суперечить нормам чинного законодавства.
Крім того, відповідач наголошує, що позивач 1 також є неналежним позивачем у справі, оскільки згідно з положенням п. 12 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України розпорядження землями поза межами населеного пункту здійснюється відповідними органами виконавчої влади. Позивач 1 не є органом виконавчої влади, а оскільки земельна ділянка, якій було завдано шкоду, знаходиться поза межами населеного пункту, то належним позивачем у даному випадку, інтереси якого порушені внаслідок заподіяння такої шкоди, є відповідна районна державна адміністрація, а не позивач 1.
Газовий конденсат, а також діяльність, пов'язана з його транспортуванням та прокачуванням за допомогою конденсатопроводів не відносяться, як зазначає відповідач, до видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, та включені до відповідного переліку в установленому порядку. Витік газового конденсату стався внаслідок дій невстановлених осіб, що здійснили спробу крадіжки такого газового конденсату, за фактом чого органами внутрішніх справ було здійснено порушення кримінальної справи. Тому, заподіяння шкоди було завдано не з вини відповідача, а отже, підстави для покладення на відповідача зобов'язання з відшкодування такої завданої шкоди - відсутні.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції з наступних підстав:
29 жовтня 2007 року на конденсатопроводі «Західна Солоха» - ҐС «Солоха», який належить газопромисловому управлінню «Полтавагазвидобування» структурного підрозділу відповідача на земельній ділянці позивача 1 стався аварійний вилив газового конденсату.
Головою Кирило - Ганнівської сільської ради та заступником начальника Соловівського промислу було складено Акт від 31.10.2007 засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом на території Кирило-Ганнівської сільської ради, відповідно до якого було встановлено факт забруднення земельної ділянки, загальною площею 0, 92 га, з яких 0, 68 га перебуває під пожнивними рештками кукурудзи, 0, 24 га - під посівами озимої пшениці.
Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було здійснено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, на підставі чого було складено Протокол №4 від 09.11.2007.
5 листопада 2007 року Відділом земельних ресурсів у Зіньківському районі Полтавської області було видано довідку у формі листа №01-06/690, відповідно до якого вартість земельної ділянки, що постраждала внаслідок забруднення склала 66 814, 52 грн., земельна ділянка розташована на чорноземах типових малогумусних важкосуглинкових, шифр агровиробничої групи ґрунтів 53 є.
Державною екологічною інспекцією в Полтавській області 14 листопада 2007 року, враховуючи очевидний характер допущених порушень, було направлено на адресу газопромислового управління «Полтавагазвидобування» - структурного підрозділу відповідача претензію за №34, відповідно до якої позивач 2 просив відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок забруднення земель на загальну суму 85 716, 40 грн. на користь позивача 1.
Відповідач своїм листом від 23.11.2007 року відмовився відшкодовувати завдану шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду,
оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 ЦК України).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до норм чинного законодавства України для застосування до певної особи заходів позадоговірної (деліктної) відповідальності необхідна наявність наступних умов: протиправної поведінки (дій або бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та заподіяною шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За наявності вказаних умов до певної особи може бути застосовано заходи відповідальності щодо відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та п.п. 4-5 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. №1747 (далі - Правила), підприємства, установи, організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища; охорону об'єктів трубопровідного транспорту, а також розроблення і впровадження автоматизованих систем виявлення несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу об'єктів; безперешкодне здійснення підприємствами магістрального трубопровідного транспорту контролю за технічним станом та виконання планових і аварійно-відновних робіт в охоронних зонах.
Відповідно до п. 2 Правил підприємствами магістрального трубопровідного транспорту є підприємства, які здійснюють експлуатацію об'єктів магістрального трубопровідного транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в особі свого структурного підрозділу - газопромислового управління «Полтавагазвидобування», здійснювалася експлуатація об'єкту магістрального газопроводу на ділянці «Західна Солоха - Солоха», то, відповідно, відповідач в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування» зобов'язаний був забезпечити охорону вказаного магістрального газопроводу та його експлуатацію відповідно до встановлених норм та правил безпеки.
Відповідачем в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування» належну охорону магістрального газопроводу забезпечено не було, внаслідок чого на належній позивачу 1 земельній ділянці стався вилив газового конденсату, спричинений втручанням сторонніх осіб у роботу системи. Таким чином, з боку відповідача в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування» мало місце бездіяльність, що призвела до виливу газового конденсату.
Факт наявності шкідливого результату бездіяльності відповідача в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування» у вигляді заподіяння шкоди земельній ділянці підтверджується Актом засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом на території Кирило-Ганнівської сільської ради від 31.10.2007 р., Протоколом №4 вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 09.11.2007 р., а також розрахунком розміру шкоди від забруднення земель, складеним заступником начальника відділу оперативного екологічного міжрайонного контролю В. Л. Капустяном та письмовими поясненнями позивача 2 до розрахунку шкоди від забруднення земель від 19.05.2008 р. №1114/02-02.
Наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою (збитками) підтверджується Актом засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом на території Кирило-Ганнівської сільської ради від 31.10.2007 р., листами позивача 2 від 30.11.2007 р. №1481-к/09-02, від 08.01.2008 р. №6/1-17/967/0/1-9/07, поясненнями сільського голови позивача 1 Тополя С. М. та державного інспектора позивача 2 на адресу Господарського суду міста Києва.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавством України обов'язок доведення відсутності вини правопорушника у завданні шкоди покладається саме на правопорушника.
У матеріалах справи відсутні докази того, що бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та утримання конденсатопроводу сталася за відсутності його вини.
Судова колегія критично оцінює посилання скаржника в апеляційній скарзі, як на доказ, на копію постанови в.о. слідчого Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Пазинича Я. П. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження №07060177 від 29.10.2007 р., оскільки у даній постанові не визначено конкретних осіб, які здійснили пошкодження конденсатопроводу відповідача, а згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Доказів винесення судом у встановленому порядку вироку в указаній або іншій кримінальній справі сторонами до судів першої та апеляційної інстанції не надавалося.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, а наявними у справі доказами відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди не підтверджується, а обов'язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається саме на правопорушника.
Посилання відповідача на обов'язок суду зупинити провадження по справі відповідно до ст.79 ПІК України у зв'язку із неможливістю визначити винних осіб, що спричинили збитки, є хибним, оскільки відповідно до норм ч.2 ст.1187 ЦК України та ч. 3 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих, тобто незалежно від вини.
В Довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №7880/06 вказується на те, що Газопромислове управління «Полтавагазвидобування» є філією Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та не має статусу юридичної особи. Також інформація, щодо правового статусу Газопромислового управління «Полтавагазвидобування», міститься у п. 1.2. Положення про філію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Газопромислове управління «Полтавагазвидобування», затвердженого генеральним директором ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» Рибчичем І. Й. 02.12.1998 р. та у листі відповідача від 05.03.2008 р. №2-09-01673.
Саттями 1, 18, 21 ГПК України передбачено, що відповідачами у справі можуть бути підприємства, установи, організації, які мають статус юридичної особи. Газопромислове управління «Полтавагазвидобування», що безпосередньо забезпечує утримання конденсатопроводу, внаслідок експлуатації якого було завдано шкоду, входить до складу ДК «Укргазвидобування» яка, згідно Статуту ДК «Укргазвидобування» має статус юридичної особи і є належним відповідачем у даній справі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач 1 є належним позивачем у справі, оскільки відповідно до п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Тобто, вказаним пунктом тимчасово визначено повноваження органів виконавчої влади виключно щодо розпорядження землями, що знаходяться за межами відповідних населених пунктів, а отже, твердження Відповідача про те, що орган виконавчої влади - районна державна адміністрація - є власником земельної ділянки, якій завдано шкоду, суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає сільські ради як орган місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення (п.п. 1, 6 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як передбачено статтями 5, 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян.
Тому зважаючи на вищезазначено та враховуючи норми чинного законодавства України, завдання матеріальної шкоди безпосередньо зачіпає та порушує права та законні інтереси позивача 1, як сільської ради, відповідальної за забезпечення екологічного стану на ввіреній їй території, а тому позивач 1 є належним позивачем у справі.
Стосовно посилань відповідача на те, що його конденсатопровід, на якому сталася аварія, не є магістральним трубопроводом - що, на думку останнього є підставою для звільнення його від обов'язку відшкодування завданих довкіллю збитків, не може бути прийнятим до уваги, так як згідно до п. 4 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. №554 - належать видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види трубопроводів).
Крім того, конденсатопровід «Західна Солоха - ГС «Солоха» є об'єктом підвищеної небезпеки і саме внаслідок його несправності (пошкодження) стався витік нафти, і, як наслідок, забруднення земельної ділянки.
Тобто, в даному випадку шкода земельній ділянці завдана безпосередньо джерелом підвищеної небезпеки і в даному випадку наявний прямий причинний зв'язок між пошкодженням об'єкту підвищеної небезпеки - нафтопродуктопроводу та забрудненням земельної ділянки.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», згідно якої шкода, заподіяна внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності у повному розмірі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В даному випадку, ні непереборної сили, ні умислу потерпілих не було, тобто, незалежно від наявності винних дій чи бездіяльності ДК «Укргазвидобування» в особі структурного підрозділу -ГПУ «Полтавагазвидобування» ним повинні бути відшкодовані збитки, завдані об'єктом підвищеної небезпеки - трубопроводом, який перебуває у них на балансі.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2008 у справі № 31/190 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2008 у справі №31/190 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» в особі структурного підрозділу газопромислового управління «Полтавагазвидобування» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 31/190 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.