Справа № 2-37/2009
15 квітня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі :
головуючої - судді Миронової О.В.,
при секретарі - Попенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення,
08.07.2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення відповідачки з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2007 року, після смерті ОСОБА_3 Але ОСОБА_1 не має можливості проживати в даному будинку, так як в 2001 році ОСОБА_1 дозволила проживати в будинку ОСОБА_2 , маючи намір в подальшому укласти договір купівлі-продажу даного будинку. Але і по теперішній час даний договір купівлі-продажу не укладений. 17.01.2008 року позивачка звернулася з листом до відповідачки про добровільне її виселення. 22.01.2008 року ОСОБА_2 в присутності свідків відмовилася виселятися з вищевказаного будинку. В будинку належному позивачці відповідачка мешкає і по теперішній час. На підставі викладеного позивачка просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представники позивачки уточнили свої позовні вимоги та просять розірвати договір найму житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виселити ОСОБА_2 з вказаного житлового будинку.
Відповідачка та її представник позов не визнали в повному обсязі, так як вважають, що між відповідачкою та позивачкою був укладений договір купівлі-продажу даного житлового будинку, а не договір найму.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши інші докази, суд приходить до такого.
Позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори у Миколаївській області за реєстраційним НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_3 , померлої 24.10.1995 року, що підтверджується вищезазначеним свідоцтвом та довідкою КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17.04.2008 року.
В судовому засіданні було встановлено, що позивачка, яка є власницею зазначеного будинку мала намір його продати відповідачці, а остання до укладення договору купівлі-продажу поселилася в спірному будинку. Даний факт підтверджується поясненнями сторін та їх представників, копією розписки ОСОБА_1 від 25.07.2001 року.
Але сторони договір купівлі-продажу житлового-будинку по теперішній час не укладали. У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, як це передбачено ч. 1 ст. 220 ЦК України, він є нікчемним з наслідками, передбаченими ст. 216 ЦК України.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації.
Таким чином права власності на спірний будинок відповідачкою не набуто.
На теперішній час в даному будинку мешкає ОСОБА_2 , що підтверджується актом голови вуличного комітету від 22.01.2008 року, поясненнями позивачки та відповідачки, а також свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 155 ЖК України, передбачено, що житлові будинки, що є у приватній власності громадян не може бути в них вилучено, власники не можуть бути позбавлені права користування житловим будинком.
Позивачка на теперішній час не може користуватися своїм майном через проживання в будинку відповідачки.
Звідси суд приходить до висновку, що між сторонами в усній формі був укладений договір найму житлового приміщення, до укладення договору купівля-продажу, без плати за користування житловим приміщенням. Але договір купівлі-продажу так укладений і не був.
Відповідно до ч.3 ст.168 ЖК України договір найму житлового приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідно йому та членам його сім*ї для проживання. У цьому випадку власник повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
17.01.2008 року ОСОБА_1 надіслала відповідачці лист з вимогою виселитися з займаного житлового будинку, так як він їй потрібен для її проживання, що підтверджується копією вказаного листа.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору найму житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст.169 ЖК України у разі припинення договору найму житлового приміщення у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач та особи, які проживають з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
На підставі зазначеного суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення відповідачки з житлового будинку, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виселення ОСОБА_2 з житлового будинку, задовольнити .
Розірвати договір найму житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вознесенського
міськрайонного суду: О.В.Миронова