01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2008 № 38/85-45/95
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Кухаренко П.М. (дов. №84 від 07.02.2008);
Від відповідача 1: Асоско В.М.(дов. №04-17/1984 від 21.08.2008);
Від відповідача 2: не з'явився;
Від відповідача 3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Комунальник"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2008
у справі № 38/85-45/95
за позовом ЗАТ "Комунальник"
до Щорська районна державна адміністрація Чернігівської області
Чернігівська обласна державна адміністрація
Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області
про стягнення 73700,35 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.06.2008 у справі №38/85-45/95 відмовлено у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Комунальник» до Щорської районної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління Державного казначейства України в Чернігівській області про стягнення 73700,35 грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2008 у справі №38/85-45/95 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що відповідачі 1,2 не забезпечили реалізацію права ЗАТ «Комунальник» на отримання економічно обґрунтованих тарифів, а навпаки своїми діями призвели до вилучення у ЗАТ «Комунальник» отриманих грошових коштів у сумі - 73 700,35 грн.
Крім того, скаржник посилається на наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками (шкодою) - саме протиправна бездіяльність відповідачів 1,2, і є причиною шкоди - збитків для ЗАТ «Комунальник» у сумі 67000,32 грн.
Скаржник звертає увагу на те, що місцеві державні адміністрації повинні були узгодити відповідні дії та забезпечити відсутність одночасного існування двох нормативних актів по одному й тому ж питанню.
Відповідачем 1 був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується що доводи позивача не відповідають дійсності, адже не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача 1 до відповідальності, а також не дають правових підстав для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 не погоджується з доводами скаржника та зазначає, що суд першої інстанції виконав вимоги Вищого господарського суду України i залучив Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області в якості відповідача 3.
Крім того, місцевим господарським судом було детально досліджено вci докази, надані сторонами, та правомірно встановлено, що скаржник зазнав майнових втрат не в наслідок бездіяльності відповідачів 1,2, а внаслідок своїх протиправних дій по безпідставному (всупереч діючим на той час розпорядженням відповідача 2) підвищенню тарифів.
Ухвалою від 18.07.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 30.09.2008. Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання з'явилися, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представники відповідачів 2,3 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання (а.с. 101-104) по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представників відповідачів 2,3.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, судова колегія встановила наступне:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Комунальник» до Щорської районної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення заподіяної шкоди (збитків) в розмірі 73700,35 грн., з яких 22 333,44 грн. - необґрунтовано одержана виручка, 44666,88 грн. - штрафу (реальних збитків), завданих бездіяльністю відповідачів, 6700,03 гри. - збитків у вигляді сплачених позивачем сум виконавчого збору на користь виконавчої служби.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Закрите акціонерне товариство «Комунальник» посилається на те, що розпорядженнями Голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.02.2003 № 50 та від 05.09.2003 № 308 встановлено тарифи на комунальні послуги. Позивач зазначає, що вказані тарифи останнього не задовольняли і він підготував розрахункові матеріали щодо зміни тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та вивезення рідких нечистот. Вказані розрахунки, за висновками економічного відділу Районної державної адміністрації та управління житлово-комунального господарства і головного управління економіки обласної державної адміністрації, є економічно обґрунтованими. Щорська державна адміністрація прийняла розпорядження від 02.08.2004 № 318 «Про тарифи на комунальні послуги», якими погоджено запропоновані позивачем тарифи, після чого останній почав надавати послуги за новими тарифами.
На думку позивача, внаслідок зволікань районної державної адміністрації по зверненню до обласної державної адміністрації з пропозицією про скасування розпоряджень від 18.02.2003 № 50 та від 05.09.2003 № 308, останні не були скасовані, і нові тарифи, застосовані позивачем, суперечили вказаним розпорядженням обласної державної адміністрації, а тому всі грошові кошти, які були стягнуті з позивача за порушення дисципліни цін, є наслідком дій відповідачів, і є збитками позивача, які останній просить стягнути з відповідачів 1, 2.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує, вказує на те, що бездіяльності з боку відповідача 1 не було, оскільки відповідач 1 звернувся до обласної державної адміністрації з відповідним листом ще 25.11.2004 № 07-18/1621.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що розпорядженнями відповідача 2 №308 та №50 були врегульовані тарифи на вказані види послуг, які надавалися позивачем. На думку відповідача 2, чинним законодавством райдержадміністраціям не надано повноважень по регулюванню тарифів, тому розпорядження відповідача 1 №318 по введенню нових тарифів було видано з перевищенням компетенції.
Відповідач 3 проти задоволення позову заперечує, та вказує на те, що факт неправомірності дій відповідача 1 та відповідача 2 судами не встановлено, а сам відповідач 3 не має відповідати за цим позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 у справі №38/85 відмовлено у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Комунальник» до Щорської районної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення 73700,35 грн.
Рішення від 18.04.2007 залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 у справі №38/85.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 скасовано, а справу № 38/85 передано до Господарського суду м.Києва на новий розгляд.
Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав:
Чернігівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №50 від 18.02.2003 «Про граничні тарифи на послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот» (далі - Розпорядження №50), відповідно до п.1 якого було затверджено граничні тарифи на послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот, згідно з додатком.
Чернігівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №308 від 05.09.2003 «Про внесення змін і доповнень до розпорядження голови облдержадміністрації від 03.07.2003р. №224», відповідно до п.1 якого було внесено зміни і доповнення до розпорядження голови облдержадміністрації від 03.07.03р. №224 «Про тарифи на комунальні послуги».
Даними розпорядженнями встановлено граничні тарифи на послуги, що надаються, Закритим акціонерним товариством «Комунальник».
Чернігівською обласною державною адміністрацією був направлений Щорській районній державній адміністрації лист від 30.07.2004, в якому відповідач 2 у зв'язку із збільшенням навантаження на бюджет пропонував питання щодо зміни тарифів для Закритого акціонерного товариства «Комунальник» вирішити органу місцевого самоврядування відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щорською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №318 від 02.08.2004 «Про тарифи на комунальні послуги», відповідно до якого було введено в дію з 01.08.2004 нові ставки тарифів на послуги Закритого акціонерного товариства «Комунальник» з водопостачання, водовідведення та вивезення рідких нечистот.
Відповідачем 1 було надіслано до відповідача 2 лист від 25.11.2004 № 27-18/1621 з проханням вважати розпорядження голови облдержадміністрації від 20.12.2001 № 706 та від 05.09.2003 № 308 в частині тарифів для позивача такими, що втратили чинність.
Чернігівською обласною державною адміністрацією 24.12.2004 прийнято розпорядження №375 «Про регулювання цін», відповідно до якого розпорядження голови облдержадміністрації від 03.07.03р. №224 із змінами і доповненнями в частині тарифів на послуги: водопостачання і водовідведення, що надаються Городянським ВУЖКХ, ВАТ «Бобровицьке ВУЖКГ», ЗAT «Менський комунальник», ТОВ «Комунальник» смт.Любеч, ЗАТ «Комунальник» м. Щорс, КПВКГ «Ічняводоканал», було визнано таким, що втратило чинність.
Чернігівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №150 від 10.06.2005 «Про регулювання цін на м'ясо та внесення змін до розпоряджень голови облдержадміністрації», відповідно до якого розпорядження №50 в частині тарифів на ці послуги у містах Городня, Носівка, Щорс та смт. Козелець, було визнано таким, що втратило чинність.
Господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи № 12/81 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області до Закритого акціонерного товариства «Комунальник», за участю третіх осіб Шорської державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації була прийнята постанова від 20.09.2005, відповідно до якої з Закритого акціонерного товариства «Комунальник» в доход державного бюджету було стягнуто необґрунтовано одержану виручку в сумі 22333,44 грн. та 44666,88 грн. штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Відповідно до платіжних доручень від 12.03.2007 № 42, 29.01.2007 № 18, 27.02.2007 № 54 позивачем було сплачено 6700,03 грн. виконавчого збору Виконавчій службі у Щорському районі.
Спір виник в наслідок того, що позивач вважає що відповідачі 1,2 необґрунтовано зволікали з прийняттям відповідних розпоряджень про встановлення нових тарифів на комунальні послуги, що призвело до застосування позивачем нових тарифів, які були вищими ніж граничні тарифи, що затверджені раніше, в наслідок чого до позивача були застосовані санкції у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної виручки, стягнення штрафу, а також позивач зазнав збитків у вигляді сплачених позивачем сум виконавчого збору на користь виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до приписів ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд врахував вказівки, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2008 у справі № 38/85.
Позивач вказує на те, що незаконні дії та бездіяльність мала місце з боку відповідача 1 та відповідача 2, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме дії вказаних осіб відносно позивача повинні бути досліджені для вирішення спору. Відповідач 3 був залучений місцевим господарським судом до участі, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 14.02.2008 у справі № 38/85. Позивач не пов'язує завдання йому шкоди з діями відповідача 3, тому відсутні підстави для дослідження дій відповідача 3 стосовно позивача.
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-ХІV (далі - Закон України «Про місцеві державні адміністрації») передбачає, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до приписів ст. 1 та ч.3 ст. 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» поняття місцева державна адміністрація охоплює місцеві державні адміністрації в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі.
Пунктом 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлені повноваження місцевих державних адміністрацій до яких належить регулювання цін та тарифів за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами.
Вказана норма не визначає до повноважень якого саме рівня місцевої державної адміністрації належить повноваження по регулюванні цін та тарифів.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено визначення повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 № 1548 (в редакції, що діяла на час видання розпоряджень Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.02.2003 №50, від 05.09.2003 №308, від 24.12.2004 №375 та розпорядження Щорської районної державної адміністрації від 02.08.2004 №318) обласній державній адміністрації надано право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням.
Враховуючи вищезазначене на час застосування Закритим акціонерним товариством «Комунальник» тарифів згідно розпорядження Щорської районної державної адміністрації від 02.08.2004 №318 «Про тарифи на комунальні послуги», повноваження на встановлення цих тарифів Щорській районній державній адміністрації не надавалися, відповідно Закрите акціонерне товариство «Комунальник» зобов'язано було керуватися розпорядженнями Чернігівської обласної державної адміністрації.
Тому, втрати, які зазнав позивач, у зв'язку із вилученням у останнього необґрунтовано одержаної виручки в сумі 22 333,44 грн. та стягнення з позивача штрафу в сумі 44666,88 грн. пов'язані з вчиненням позивачем порушенням - порушення державної дисципліни цін, а не з бездіяльністю відповідачів.
Адже, згідно ст. 1173 ЦК України відшкодовується шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, натомість позивачем не вказано закону, якому суперечать дії/бездіяльність відповідачів 1, 2.
Судовою колегією критично оцінюються посилання скаржника на те, що відповідач 2 згідно п. 25 Типового регламенту місцевої державної адміністрації (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2263) повинен був прийняти відповідне розпорядження про скасування попередніх розпоряджень у 10 денний строк з дня звернення відповідача 1 до відповідача 2, оскільки вказаною нормою встановлено строк для опрацювання проекту розпорядження, а не листа.
Зважаючи на вищезазначене відсутні незаконні дії/бездіяльність відповідачів 1, 2, на які посилається позивач щодо заподіяння йому збитків у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 22333,44 грн. та стягнення штрафу в сумі 44666,88 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачів 1,2 суму виконавчого збору на користь виконавчої служби у розмірі 6700,03 грн., але дана сума є виконавчим збором та була сплачена позивачем на користь виконавчої служби в порядку ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі постанови державного виконавця від 05.12.2006 у зв'язку із невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
Тобто, втрати в сумі 6700,03 грн. - штраф позивач зазнав не у зв'язку з бездіяльністю відповідачів 1,2, а у зв'язку з порушенням позивачем встановленого, в порядку чинного законодавства, державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення Господарського суду Чернігівської обл. від 20.09.2006 у справі №12/81.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який не довів факту наявності шкоди у нього внаслідок дій або бездіяльності відповідачів 1,2.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2008 у справі №38/85-45/95 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі №38/85-45/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Комунальник» - без задоволення.
2.Матеріали справи №38/85-45/95 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді