01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.04.2008 № 21/544
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Василів О.В.
За участю представників:
від позивача: Овчарук С.С.- за дов.
Від відповідача: представник не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007
у справі № 21/544 (Шевченко Е.О.)
за позовом Голосіївська районна в м. Києві рада
до Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання права власності
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2007р. у справі №21/544 задоволено позов Голосіївської районної в м.Києві ради до Головного управління комунальної власності м.Києва про визнання права власності.
Визнано право власності територіальної громади Голосіївського району м.Києва на спірні приміщення першого поверху №29 та № 30 загальною площею 238,7 кв.м, підвального поверху №27, загальною площею 118,3 кв.м та місця загального користування - перший поверх, загальною площею 25,9 кв.м в будинку № 59 по проспекту Науки в м.Києві.
Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в позові повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зокрема, апелянт звертає увагу на п.2, п.п.3.1,3.2,3.3 п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 «Про судове рішення», відповідно яких рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 09.04.2008р., але з невідомих причин не з'явився в судове засідання 22.04.2008р.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія установила наступне:
Голосіївська районна в місті Києві рада звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління комунальної власності м.Києва про визнання права власності територіальної громади Голосіївського району м.Києва на нежилі приміщення першого поверху №29 та №30 загальною площею 238,7 кв.м, підвального поверху №27, загальною площею 118,3 кв.м та місця загального користування - перший поверх, загальною площею 25,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, пр-т Науки,59.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно не визнає належне йому згідно з Рішенням Київради від 2001.12.27.
№208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» право власності на нежилі приміщення в житловому будинку за адресою: м.Київ, пр-т. Науки,59.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач безпідставно посилається на Рішення Київради від 2001.12.27. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» як підставу виникнення права власності на спірні нежилі приміщення , оскільки зазначене рішення не передбачає передачу до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м.Києва спірних нежилих приміщень та посилається на недоведеність позивачем належності йому на праві власності спірних приміщень.
Відповідач стверджує, що спірні приміщення не підлягають приватизації згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію держаного житлового фонду» та рішенням Конституційного Суду України від 02.03.04. №4-рн/2004р.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачу було правомірно відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спірні приміщення в зв'язку з неподанням позивачем всіх необхідних документів, що передбачені Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.01р. № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.01. №62/364.
Також відповідач просить припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю спору про право.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності і обґрунтованості позовних вимог позивача, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується належність позивачу на праві власності спірних приміщень, а відповідачем не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги є документально доведеними і підлягають задоволенню з таких підстав:
Законодавство встановлює гарантії територіальній громаді району у місті щодо її майнових прав.
Так, згідно зі ст.20 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ» такі гарантії встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні.»
Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено правомочність відповідної ( в т.ч. району в місті) територіальної громади самостійно розпоряджатись об'єктами комунальної власності.
Відповідно до ч.4 ст.16 цього ж Закону визначено порядок наділення міської ради правом щодо управління майном, яке є у власності територіальних громад районів у містах. При цьому право розпоряджатись майном територіальних громад районів у місті міська рада може отримати виключно за наслідками місцевого референдуму, який з цього питання не проводився.
Вказане положення ст.16 Закону було визнано таким, що відповідає Конституції України згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000року № 1-рп/2000; абзац.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд визнав територіальну громаду у місті окремим суб'єктом комунальної власності.
Як свідчать матеріали справи, 11.07.2007р. Голосіївська районна в м. Києві рада звернулась до Головного управління комунальної власності м. Києва з листом (одержаний відповідачем 13.07.07.), в якому просила у зв»язку з необхідністю здійснення функцій власника в повному обсязі відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видати свідоцтво про право власності територіальної громади Голосіївського району в м.Києві на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 238,7 кв.м. та підвального поверху загальною площею 118,3 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, пр.Науки,59.
Однак станом на 30.08.07. позивач не отримав відповіді на зазначене звернення позивача і таку позицію відповідача позивач вважає фактичною відмовою у задоволенні звернення та підтвердженням того, що відповідачем не визнається право власності територіальної громади Голосіївського району м.Києва на спірні приміщення і лише листом від 06.09.07р. вих.№ 042/13/1-6110 відповідач повідомив письмово позивача про необхідність надання додаткових документів, які передбачені Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. №1820 та зареєстроване Київським міським управлінням юстиції 31 серпня 2001 року за №62 /364.
Дана позиція відповідача є неправомірною, оскільки, не видаючи свідоцтво про право власності на спірні приміщення, Головне управління комунальної власності м. Києва, порушило право власності відповідної територіальної громади, діяло поза межами законодавства та всупереч встановленому законом порядку управління об»єктами власності територіальної громади району у місту, з огляду на те, що:
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, або іншими суб'єктами права власності.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів рішенням від 13.01.1992р. №26 «Про формування комунального майна міста та районів» визначив перелік майна, яке було передано до комунальної власності районів м.Києва.
Під час проведення адміністративної реформи в м.Києві, відповідно до Рішення Київради від 27.12.2001р. №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» було визначено перелік майна територіальної громади Голосіївського району м.Києва ( Додаток 2 до рішення).
Як вбачається з додатку №2 серед майна переданого до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району були об'єкти освіти, культури, соціальної інфраструктури та житловий фонд - житлові будинки з вбудованими та іншими нежилими приміщеннями і т.ч. було передано житловий будинок в кількості 1 штука за інвентарним номером 893, загальною площею 2462,00 кв.м. залишковою вартістю 430,17 грн. за адресою: м.Київ, проспект Науки,59, тобто з усіма наявними в цьому будинку приміщеннями.
Отже, позивач, який є власником будинку №59, розташованого по проспекту Науки в м.Києві, має право оформити право власності та отримати свідоцтво про право власності, як на будинок в цілому, так і на будь-які приміщення цього будинку.
Однак, Рішенням Київради від 27.12.2001р. №208/1642 наведена інформація щодо приміщень житлового будинку №59, розташованого по проспекту Науки в м.Києві, станом на 01.10.2001р. та на дату розгляду спору ,не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, в позиції 1019 таблиці 7 додатку №2 до Рішення від 27.12.29001р. № 208/1642 не зазначена інформація про наявність в житловому будинку №59 по проспекту Науки в м.Києві нежилих приміщень.
Проте, позивачем до матеріалів справи надано матеріали інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, виконані станом на 08.02.2007р., якими підтверджується наявність в житловому будинку №59 по проспекту Науки в м.Києві нежилих приміщень.
Згідно з пунктом 1.2 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна» Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:
-визначення їх фактичної площі та об'єму ( щодо проектних);
-обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;
-установлення вартості об'єктів.
Відповідно до пункту 1.5 зазначеного Наказу матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та слугують підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» технічна інвентаризація - довідка-характеристика технічного стану об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда, інше), їх належність, склад та оцінка, підготовлені бюро технічної інвентаризації в установленому порядку.
Отже, матеріалами технічної інвентаризації, які виконані бюро технічної інвентаризації, підтверджується належність приміщень до категорії жилих чи нежилих, їх
оцінка, стан та інші технічні характеристики.
Відсутність інформації в Рішенні Київради від 27.12.20011р. № 208/1642 про наявність нежилих приміщень в будинку № 59 по проспекту Науки в м.Києві, не може бути підставою для твердження про відсутність у позивача правових підстав для оформлення права власності позивача на нежилі приміщення в зазначеному будинку, оскільки належність спірних приміщень до категорії нежилих та їх площа підтверджується матеріалами інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно.
Крім того, зазначеним Рішенням Київради передано у власність всі, без виключення, приміщення житлового будинку №59 по проспекту Науки в м.Києві, а тому зміна стану, технічних характеристик приміщень в цьому будинку не може бути підставою для припинення права власності позивача на такі приміщення згідно з вимогами статті 346 Цивільного кодексу України.
15.09.2006р. та 31.05.2007р. Голосіївська районна в м.Києві рада прийняла рішення, якими надала нежилі приміщення першого поверху загальною площею 238,7 кв.м та підвального поверху загальною площею 118,3 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, пр-т. Науки,59 ( спірні приміщення) в оренду ТОВ АПК «Еліт -продукт», а 15.06.2007р. був укладений відповідний договір оренди нежилого приміщення між позивачем та ТОВ АПК «Еліт-продукт».
31.05.2007р. Голосіївська районна в м.Києві рада прийняла рішення про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м.Києва, які підлягають приватизації шляхом викупу і до цього переліку було включено спірні приміщення.
Зазначене свідчить про здійснення Голосіївською районною у м.Києві радою прав власника, що повністю відповідає змісту права власності у відповідності статті 317 ЦК України.
До того ж, підтвердженням перебування майна у власності територіальної громади Голосіївського району м.Києва у відповідності до ст.322 ЦК України є те, що саме територіальна громада Голосіївського району м.Києва утримує це майно.
Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
У відповідності до ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов, про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає. що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що рішення Київради від 27.12.2001р. № 208/1642 є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивача на спірні нежилі приміщення першого поверху №29 та №30 загальною площею 238,7 кв.м та підвального поверху №27, загальною площею 118,3 кв.м., а також місць загального користування першого поверху, загальною площею 25,9 кв.м., що розміщені у житловому будинку №59 по проспекту Науки в м.Києві.
Таким чином, твердження відповідача щодо недоведеності позивачем належності йому на праві власності на спірні приміщення, є необґрунтованими.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідача, де він посилається на положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02.03.04. № 4-рн/2004, як на підставу обґрунтування своїх вимог в частині набуття права власності на допоміжні приміщення (якими є, на його думку, приміщення півпідвалу та місця загального користування першого поверху) всіма мешканцями багатоквартирного будинку.
Згідно з Ухвалою Конституційного Суду України від 12.05.2004р.» зазначений у п.1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) не є офіційним тлумаченням терміну «допоміжні приміщення».
Визначення терміну «допоміжні приміщення» надане у ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р. № 2866-Ш, згідно з якою «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)».
Отже, знаходження певних приміщень у підвалах, не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом із приватизацією квартир. Головною ознакою належності приміщень до допоміжних є цільове призначення цих приміщень, а саме, забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Відповідно до вимог ст..33 ГПК України відповідачем не доведено, що спірні приміщення півпідвалу та місця загального користування першого поверху призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.
Як свідчать матеріали справи, спірні приміщення в житловому будинку № 59 по проспекту Науки в м.Києві на дату передачі будинку в комунальну власність належали до нежилих приміщень і здавалися позивачем в оренду, як нежилі приміщення з цільовим призначенням, що ніяк не пов'язане з експлуатацією будинку та побутовим обслуговуванням його мешканців.
Отже, спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями будинку № 59 по проспекту Науки в м.Києві , що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а тому приватизація таких приміщень не суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02.03.04.№ 4-рн/2004.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежилі приміщення не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не визнається право власності позивача на спірні приміщення, що, зокрема, і стало підставою для відмови в оформленні права власності на такі приміщення, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості посилань відповідача на відсутність спору про право та вважає і необґрунтованими його вимоги щодо припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Разом з цим, необхідно також звернути увагу на доводи апеляційної скарги, які мають формальний характер і не спростовують повно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи та висновки, які викладені у оскаржуваному рішенні, тому апеляційна скарга ,як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Рішення місцевого господарського суду судова колегія залишає без змін, бо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись смт.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2007р. у справі №21/544 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м.Києва - без задоволення.
2.Матеріали справи № 21/544 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
25.04.08 (відправлено)