01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.04.2008 № 4/396
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Василів О.В.
За участю представників:
від позивача : Конта М.П.- за дов.
Від відповідача: Танащук М.В. - за дов.
Тищенко О.О.- за дов.
Від третьої особи 1: Сірик В.В.- за дов.
Від третьої особи 2: Сірик В.В.- за дов.
розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "КІФА"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.01.2008
у справі № 4/396 (Борисенко І.І.)
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариство з обмеженою відповідальністю "КІФА"
третя особа Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник"
Міністерство оборони України
про примусове виселення та повернення орендованого майна
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2008р. у справі № 4/396 повністю задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФА» про примусове виселення та повернення орендованого майна, а саме, зобов»язано відповідача звільнити державне нерухоме майно , площею 180,0 кв.м, 190,0 кв.м, 120,0 кв.м , яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Мельникова,81.
Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт звертає увагу на неотримання без поважних причин оскаржуваного рішення в строки, передбачені ГПК України.
Крім того, скаржник зазначає, що за відсутності заяви позивача про припинення дії Договорів оренди №№1811,1812,1813 від 03.06.2005 року, яку він повинен був надіслати відповідачу до 03 травня 2007 року, зазначені договори є пролонгованими до 03 січня 2009 року.
Позивач у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і є хибними та звертає увагу на те, що пояснення позивача по суті спору, спростовують факти, викладені в апеляційній скарзі , підтверджують обґрунтованість, законність рішення суду першої інстанції та вказують на відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду м.Києва від 23.01.2008р. у справі №4/396.
Представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції з письмовим клопотанням відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України про зупинення розгляду справи №4/396 на стадії апеляційного провадження, посилаючись на те, що розгляд даної справи безпосередньо пов»язаний з вирішенням Господарським судом м.Києва справи №2/164 за позовом ТОВ «КІФА» до Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву про визнання Договорів оренди №№ 1811,1812,1813 державного нерухомого майна, укладеними.
Судова колегія не задовольняє клопотання відповідача , оскільки не вбачає неможливості апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, яке 23.01.2008р. було ухвалене Господарським судом м.Києва, але відповідач до прийняття зазначеного рішення не звертався до господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №4/396 в порядку ч.1 ст.79 ГПК України.
Як вбачається з ухвали про порушення провадження у справі № 2/164 від 10.04.2008р., ксерокопія якої відповідачем додана до клопотання, відповідач звернувся з позовом до суду лише через 2 місяці після прийняття оскаржуваного рішення у даній справі .
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, судова колегія установила наступне:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву звернулось до суду першої інстанції з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФА» звільнити ( виселити даного орендаря у примусовому порядку) державне нерухоме майно площею 180,0 кв.м, 190,0 кв.м, 120,0 кв.м, розташоване за
адресою: м.Київ, вул..Мельникова,81.
24.12.2007р. позивач уточнив свої позовні вимоги, просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КІФА» звільнити (виселити) державне нерухоме майно площею 180,0 кв.м., 190,0 кв.м, 120,0 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул..Мельникова,81, цокольний поверх.
Як вбачається з матеріалів справи, представники відповідача були присутніми в судових засіданнях ( протоколи від 28.11.2007р., від 24.12.2007р., від 23.01.2008р.) та, крім того, суд ухвалою від 24.12.07р. за клопотанням відповідача залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ( ст.27 ГПК України) Міністерство оборони України, однак відповідач на вимогу суду ( ухвали суду від 30.10.07р., від 13.11.07р., від 12.12.07р., від 24.12.07р.) в порядку ст.59 ГПК України так і не подав письмовий відзив і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, 03.06.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІФА» були укладені Договори оренди № 1811,№ 1812, №1813 строкового платного користування державним нерухомим майном площею 180,0 кв.м, 190,0 кв.м, 120,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ. вул..Мельникова,81, цокольний поверх, що знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник».
Будівля за адресою: м.Київ, вул..Мельникова,81 відповідно до Наказу Міністра оборони України №342 від 15.11.1999р. ( з додатками), передана на баланс Державному підприємству Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник», відповідно до п.4.2 Статуту якого, майно, що є державною власністю , належить підприємству на праві господарського відання.
В пунктах 10.1 Договорів передбачено строк їх укладання, а саме, одинадцять календарних місяців - з 03 червня 2005р. до 03 травня 2006 року включно та були пролонговані до 03 квітня 2007 року.
Відповідно до пункту 10.9 Договорів чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.
Згідно п.2 ст.17зазначеного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пункт 10.5 Договорів передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах
Пунктом 2.4 Договорів обумовлено «У разі припинення цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, а пунктом 2.5 Договорів передбачено, що «Обов»язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору».
Відповідно до п.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» «У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря , він зобов»язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди».
Згідно ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» -порядок укладення договорів оренди, згода органу, уповноваженого управляти відповідним майном при передачі об'єкта в оренду, є обов'язковою.
А в пункті 30 ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» вказується, що уповноважені органи управління надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
19 березня 2007р. РВ ФДМУ по м.Києву звернулось до Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони України листом №30-04/1873 з проханням надати рішення щодо можливості пролонгації договорів оренди №№ 1811, 1812,1813 від 03.06.05р., як органу, уповноваженого управляти нерухомим майном, що належить до державної власності, на який надійшла відповідь від 16.04.07р. ( лист вих.№268/3/407), що підстави для пролонгації зазначених договір оренди відсутні, тобто згоди на продовження договорів з боку Департамента не буде, оскільки на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.06. №491-р Міністерством оборони зупинено передачу в оренду майна державних ( казенних) підприємств, їх об'єднань, установ, організацій.
25 квітня 2007р. позивачем до відповідача була надіслана заява вих. №30-04/3105 щодо припинення чинності договорів , якою попереджалось, що пролонгації договорів оренди, строк дії яких закінчується 03.04.07., не буде та було запропоновано відповідачу (орендарю) повернути майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю зазначеними договорами, сплатити до Державного бюджету та Балансоутримувачу орендну плату та пеню і надати до регіонального відділення копії платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування, але до цього часу орендовані приміщення відповідачем не звільнені у добровільному порядку.
Третя особа - Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» ( балансоутримувач) у своїх письмових поясненнях щодо предмету спору повідомило про те, що неодноразово зверталось до відповідача з вимогою звільнити раніше орендовані приміщення, але відповідач добровільно відмовляється це зробити (пояснення третьої особи від 12.12.2007р. долучені до справи №4/396).
ТОВ «КІФА» продовжує користуватись орендованим майном без законних на це підстав, що підтверджується й Актом перевірки ( обстеження) РВ ФДМУ по м.Києву від 07.09.2007р.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту обстеження від 07.09.2007р. державного майна, яке знаходиться на балансі ДП «Укроборонпостачальник» за адресою: м.Київ, вул.Мельникова,81, орендар неналежно виконував умови договорів оренди і в зазначеному акту відображена заборгованість відповідача з орендної плати за травень-липень в сумі 29 687,10 грн.
Згідно п.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана,
з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, що викладені в доповненнях до апеляційної скарги щодо не повідомлення позивачем про припинення чинності договорів оренди у зв'язку із закінченням строку їх дії, і вважає їх такими, що не відповідають дійсності, , оскільки в матеріалах справи містяться поштові докази про направлення РВ ФДМУ по м.Києву заяви, на адресу ТОВ «КІФА», а саме, поштове повідомлення про відправлення 25.04.2007р. відповідачу листа вих. № 30-04/ 3105 з відміткою про вручення.
Відповідно до п. 3.1.6.10 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006р. №211 вручення письмової кореспонденції здійснюється у порядку, визначеному в пунктах 140-121 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1155.
З приводу припинення договорів оренди нерухомого майна, існує судова практика, зокрема, при винесенні Постанови по справі №8/175 від 05.05.2005р. Вищий господарський суд України та Постанови від 17.10.2006р. Верховний Суд України дійшли висновку, що, оскільки строк дії договору закінчився і заява про припинення договору надійшла на адресу відповідача в місячний термін з дня закінчення дії договору, то вказаний договір припинив свою дію (ксерокопії вказаних постанов додані позивачем до відзиву на доповнення до апеляційної скарги ТОВ «КІФА»).
Щодо посилань відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то необхідно зазначити, що відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що доводи скаржника є безпідставними, факти, що викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до скарги, не відповідають дійсності, тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду - без змін, бо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2008р. у справі № 4/396 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФА» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 4/396 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
21.04.08 (відправлено)