Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
20.01.2009
Справа №2-22/8041.1-2008
За позовом Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства
до
третя особа Малореченської сільської ради
Обслуговуючого кооперативу «Солнечногір'я»
Обслуговуючого кооперативу «Лазуріт»
Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство»
про визнання недійсними рішень
Суддя: Калініченко А.А.
представники сторін:
позивача:
відповідача:
третьої особи
не з'явився
1) не з'явився
2) Ковалевський М.С. -представник, дов від 02.10.2008 р.,
3) Зорін А.Є. - представник, дов від 15.09.2008 р.
не з'явився
Республіканський комітет АР Крим з лісового і мисливського господарства звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Малоріченської сільської ради, Обслуговуючого кооперативу «Сонячнегір'я», Обслуговуючого кооператву «Лазуріт», у якій просив визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта від 18.04.2006р. №2/5 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу «Сонячнегір'я»; визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта від 18.04.2006р. №2/8 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу «Лазуріт»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.04.2006р., укладений Малоріченською сільською радою з ОК «Сонячнегір'я» і зареєстрований в Державному реєстрі земель 27.04.2006р. під №040600200053. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.04.2006р. укладений Малоріченською сільською радою з ОК «Лазуріт» та зареєстрований в Державному реєстрі земель 27.04.2006р. під номером 040600200052.
Позов обґрунтовується тим, що спірні земельні ділянки, які передані в оренду ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» є земельним ділянками лісового фонду Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство». Їх вилучення за спірними рішеннями Малоріченської сільської ради було проведено з порушенням ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, згідно якої вилучати земельні ділянки державної власності, які знаходяться в постійному користуванні, - ліси площею більш 1 га для нелісогосподарських потреб, має право Кабінет Міністрів України. Тим самим, на думку позивача, Малоріченська сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень. Малоріченська сільська рада при зміні цільового призначення земельних лісових ділянок також порушила ст. 20 Земельного кодексу України, оскыльки позивач вказує на ненадання ним висновків про можливість зміни цільового призначення спірних земельних ділянок.
Також позивач вважає, що при розгляді цього позову на підставі ст.35 ГПК України слід врахувати постанову Господарського суду АР Крим від 26.02.2007р. у справі №2-22/2613-2007А, якою встановлений факт незаконності передачі ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» земельних ділянок.
Відповідачем Малоріченською сільською радою було надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем ОК «Лазуріт» надано суду відзив по справі, відповідно до якого просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідачем ОК «Сонячнегір'я» надано суду відзив по справі, відповідно до якого просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заявою від 22.10.2007р. заявив клопотання, яким уточнив свої позовні вимоги та просить визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради м.Алушта від 18.04.2006р. №2/5 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК«Сонячнегір'я»; визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради м.Алушта від18.04.2006 №2/8 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Лазуріт».
Зазначена заява позивача про уточнення позовних вимог розглянута та задоволена судом у судовому засіданні, яке відбулось 23.10.2007 р., про що зазначено в ухвалі господарського суду АР Крим від 23.10.2007 р.
Пізніше позивач підтримував свої уточнені позовні вимоги в заяві від 19.11.2007 р., в заяві від 27.11.2007 р., в заяві-запереченні від 17.12.2007 р., та не змінював їх до вирішення спору по суті.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.10.2007р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Алуштинське державне лісогосподарське підприємство.
За заявою ОК «Сонячнегір'я» ухвалою голови господарського суду АР Крим від 31.10.2007 р. відведений суддя господарською суду АР Крим Яковлєв С.В. від розгляду справи №2-22/14030-2007, справу передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 01.02.2008 р. у задоволені позову Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Республіканський комітет АР Крим з лісового і мисливського господарства звернувся із апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від17.03.2008 р. апеляційна скарга Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства задоволена, рішення господарського суду АР Крим від 01.02.2008 р. скасовано, позов Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства задоволено - визнано недійсним рішення Малоріченської сільської ради м.Алушта від 18.04.2006р. №2/5 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОК«Сонячнегір'я», визнано недійсним рішення Малоріченської сільської ради №2/8 від 18.04.2006р. «Про затвердження проекту відводу, технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу «Лазуріт», визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.04.2006 р., укладений між Малоріченською сільською радою і ОК«Сонячнегір'я» і зареєстрований у Державному реєстрі земель 27.04.2006р. під номером 040600200053, а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.04.2006 р., укладений між Малоріченською сільською радою і Обслуговуючим кооперативом «Лазуріт» та зареєстрований в Державному реєстрі земель 27.04.2006 р. за номером 040600200052.
Малоріченська сільська рада звернулась з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 р. до Вищого господарського суду України, постановою якого від 10.07.2008 р. касаційна скарга задоволена частково - рішення Господарського суду АР Крим від 01.02.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.
Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008 р. зазначив, що при новому розгляді справи необхідно врахувати наступне.
Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову не мав правових підстав для врахування обставин та фактів, встановлених у справах №2-25/15446-05 та №2-22/2613-2007 за позовом ОК «Восток-Еллада» до Малоріченської сільської ради, тому що ч.2 ст.35 ГПК України застосовується виключно при повній тотожності сторін спору. Проте, Обслуговуючий кооператив «Восток-Еллада» не є стороною по даній справі.
Під час прийняття рішень у справах № 2-22/2613-2007 та № 2-22/2613-2007 господарські суди безпідставно не звернули увагу на можливість впливу оскаржуваних рішень на права та обов'язки ОК «Восток-Еллада».
Також Вищий господарський суд України зазначив, що місцевим та апеляційним господарським судом не досліджувалось питання знаходження спірних земельних ділянок в межах села Сонячнегірське, не надали оцінку відчуженим земельним ділянкам з урахуванням норм ст. 150 Земельного кодексу України та не оцінили належним чином оскаржувані рішення Малоріченської сільської ради в контексті норм ст. 20 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2008 у справі № 2-8/14030-2007 за касаційним поданням виконувача обов'язків Генерального прокурора України.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.10.2008 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2008р. у справі №2-8/14030-2007 за касаційною скаргою ОК «Сонячнегір'я».
Розпорядженням голови господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справу № 2-28/14030-2007 передано на новий розгляд судді Калініченко А.А. Справі привласнено номер 2-22/8041.1-2008.
У судовому засіданні, яке відбулось 12.01.2009 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи справи у зв'язку з необхідністю надання суду письмових пояснень з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2008 р.
Враховуючи, що у матеріалах справи є усі необхідні документи для розгляду справи з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, які викладені у постанови від 10.07.2008 р., представник позивача та відповідача Малоріченської сільської ради приймали участь у судовому засіданні 12.01.2009 р. та давали суду усні пояснення, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, суд розглядує справу за позовними вимогами, зміненими представником позивача заявою від 22.10.2007 р. та підтриманими в заяві від 19.11.2007 р., в заяві від 27.11.2007 р., в заяві-запереченні від 17.12.2007 р., за якими позивач просить суд визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради м.Алушта від 18.04.2006 р. №2/5 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Сонячнегір'я»; визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради м.Алушта від 18.04.2006 р. №2/8 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Лазуріт».
При повторному розгляді судом з матеріалів справи встановлено, що згідно наказу Державного комітету лісового господарства України від 05.03.2007р. № 85 (т. 3 арк. 80) перейменовано Алуштинське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство».
Згідно з довідкам Головного управління статистики в АР Крим від 10.08.2007 р. № 05.3-5/2813 та від 10.08.2007р. № 05.3-5/2814 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство», до 03.04.2007 р. суб'єкт значився з назвою Алуштинське державне лісогосподарське підприємство.
Враховуючи, що реорганізація Алуштинського державного лісогосподарського підприємства не здійснювалась, а підприємство було лише перейменовано, суд не застосовує ст. 25 ГПК України щодо заміни особи правонаступником, а лише замінює назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у вступній частині рішення.
Розглянувши матеріали, дослідивши надані сторонами докази, суд
встановив:
Малоріченською сільською радою на 31-ій сесії 4-го скликання було прийнято рішення № 31/46 від 15.11.2005р. «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Лазуріт».
За цим актом Малоріченською сільською радою вирішено затвердити ОК «Лазуріт» матеріали попередніх погоджень місцерозташування земельної ділянки площею 9,9962га., яка розташована на території Малоріченської сільської ради, в межах села Сонячногірське в районі погранпосту, за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу, для будівництва рекреаційного комплексу. Надано ОК «Лазуріт» дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 9,9962га, яка розташована в межах села Сонячногірське, в районі погранпосту, за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу, для будівництва рекреаційного комплексу.
На підставі рішення Малоріченської сільської ради № 31/46 від 15.11.2005 р. ОК «Лазуріт» розроблено проект землеустрою відведення земельної ділянки площею 9,9962 га та надано до Малоріченської сільської ради для затвердження та передачі земельної ділянки площею 9,9962га в оренду.
Малоріченською сільською радою на 2-ї сесії 5-го скликання було прийнято рішення № 2/8 від 18.04.2006 р. «Про затвердження проекту відводу, техдокументації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Лазуріт», яким вирішено затвердити ОК «Лазуріт» проект землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку на території Малоріченської сільської ради в с. Сонячногірське, із земель Алуштинського держлісгоспу. Вилучено із земель Алуштинського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9962 га, у тому числі землі по угіддям: землі, вкриті лісом 9,1341 га, пляж 0,8621 га, для передачі її ОК «Лазуріт». Передано ОК «Лазуріт» в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 9,9962 га в тому числі по угіддям: землі, вкриті лісом 9,1341 га, пляж 0,8621 га, розташовану в межах с. Сонячногірське, в районі погранпосту, для рекреаційного використання під будівництво та обслуговування бази відпочинку.
Між Малоріченською сільською радою (Орендодавець) та а ОК «Лазуріт» (Орендар) 19.04.2006 р. було укладено договір оренди землі, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах с. Сонячногірське, в зоні прикордонпосту (п.п. 1.1 Договору).
Відповідно п.2.1. Договору в оренду передасться земельна ділянка площею 9,9962 га, у тому числі землі, вкриті лісовою рослинністю 9,1341 га, піски (з урахуванням пляжів) - 0,8621 га.
Договір зареєстрований в Алуштинському міському відділі Кримського регіонального філіалу ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України по земельним Ресурсам, про що у Державному кадастрі земель вчинено запис від 27.04.2006 р. за №040600200052.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки ОК «Лазуріт» здійснювалась на підставі рішення Малоріченської сільської ради № 2/8 від 18.04.2006р.
Малоріченською сільською радою на 31-ій сесії 4-го скликання було прийнято рішення № 31/45 від 15.11.2005 р. «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я».
За цим актом Малоріченською сільською радою вирішено затвердити ОК «Сонячнегір'я» матеріали попередніх погоджень місцерозташування земельної ділянки площею 9,9981 га, яка розташована на території Малоріченської сільської ради, в межах села Сонячногірське в районі погранпосту, за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу, для будівництва рекреаційного комплексу. Надано ОК «Сонячнегір'я» дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 9,9981 га, яка розташована в межах села Сонячногірське, в районі погранпосту, за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу, для будівництва рекреаційного комплексу.
На підставі рішення Малоріченської сільської ради № 31/45 від 15.11.2005 р. ОК «Сонячнегір'я» розроблено проект землеустрою відведення земельної ділянки площею 9,9981 га та надано до Малоріченської сільської ради для затвердження та передачі земельної ділянки площею 9,9981 га в оренду.
Малоріченською сільською радою на 2-ї сесії 5-го скликання було прийнято рішення № 2/5 від 18.04.2006 р. «Про затвердження проекту відводу, техдокументації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Сонячнегір'я», яким вирішено затвердити ОК «Сонячнегір'я» проект землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку на території Малоріченської сільської ради в с. Сонячногірське, із земель Алуштинського держлісгоспу. Вилучено із земель Алуштинського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9981 га в тому числі землі по угіддям: землі, вкриті лісом 9,1 га, піски 0,6470 га, для передачі її ОК «Сонячнегір'я». Передано ОК «Сонячнегір'я» в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 9,9981 га в тому числі по угіддям: землі, вкриті лісом 9,3511 га, піски 0,6470 га, розташовану в межах с. Сонячногірське, в районі погранпосту, для рекреаційного використання під будівництво та обслуговування бази відпочинку.
Між Малоріченською сільською радою (Орендодавець) та ОК «Сонячнегір'я» (Орендар) 19.04.2006 р. було укладено договір оренди землі, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах с. Сонячногірське, в зоні прикордонпосту (п.п. 1.1 Договору).
Відповідно п.2.1. Договору в оренду передасться земельна ділянка площею 9,9981га, у тому числі землі, вкриті лісовою рослинністю 9,3511 га, піски (з урахуванням пляжів) - 0,6470 га.
Договір зареєстрований в Алуштинському міському відділі Кримського регіонального філіалу ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України по земельним Ресурсам, про що у Державному кадастрі земель вчинено запис від 27.04.2006 р. за номером 040600200053.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я» здійснювалась на підставі рішення Малоріченської сільської ради № 2/5 від 18.04.2006 р.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню наступних підстав.
Як було зазначено раніш, позивач вважає, що при розгляді цього позову на підставі ст.35 ГПК України слід врахувати постанову господарського суду АР Крим від 26.02.2007 р. у справі №2-22/2613-2007А, якою встановлений факт незаконності передачі ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» земельних ділянок.
Проте, суд вважає зазначений висновок позивача необґрунтованим.
Так, згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Проте, позивачем у справі №2-22/2613-2007А був ОК «Восток-Еллада», а у цієї справі позивачем є Республіканський комітет АР Крим з лісового і мисливського господарства. Тобто, у цих спорах беруть участь не ті самі сторони та ст. 35 ГПК України не може бути застосована судом.
Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008р. зазначив, що апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову не мав правих підстав для врахування обставин та фактів, встановлених у справах №2-25/15446-05 і №2-22/2613-2007 за позовом ОК «Восток-Еллада» до Малоріченської сільської ради, оскільки ч.2 ст.35 ГПК України застосовується виключно при повній тотожності сторін спору. Протее, ОК «Восток-Еллада» не є стороною у цій справі.
Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції на дату прийняття оскаржуваних рішень, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Нормами ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Отже, для затвердження проекту відведення земельної ділянки відповідною радою проект повинен бути узгоджений відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України та розроблений на підставі рішення цієї ради.
Суд приймає до уваги, що постановою господарського суду АР Крим від 26.02.2007 р. у справі № 2-22/2613-2007А визнано протиправним та нечинним рішення Малоріченської сільської ради «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я» № 31/45 від 15.11.2005 р.; визнано протиправним та нечинним рішення Малоріченської сільської ради «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Лазуріт» № 31/46 від 15.11.2005 р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005р. рішення господарського суду АР Крим від 29.11.2005 р. у справі № 2-25/15446-2005 скасовано, у позові ОК «Восток-Еллада» відмовлено.
Зазначену постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005р. скасовано Вищим адміністративним судом України, а рішення господарського суду АР Крим від 29.11.2005 р. у справі №2-25/15446-2005 залишено без змін лише 14.06.2006 р., тобто після прийняття Малоріченської сільською радою оскаржуваних рішень № 2/5 від 18.04.2006 р. та № 2/8 від 18.04.2006 р.
Отже, на час прийняття Малоріченською сільською радою оскаржуваних рішень від 18.04.2006р., рішення Малоріченської сільської ради №31/45 від 15.11.2005р. «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я» та № 31/46 від 15.11.2005 р. «Про затвердження матеріалів узгодження та дозволу проекту відведення земельної ділянки ОК «Лазуріт» були чинними.
Як було зазначено раніше, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття Малоріченською сільською радою оскаржуваних рішень від 18.04.2006р. проект відведення земельної ділянки повинен був погоджений із: землекористувачем; органом по земельних ресурсах; природоохоронним органом; санітарно-епідеміологічним органом; органами архітектури; органом охорони культурної спадщини.
Відповідачем - ОК «Сонячнегір'я» надано суду наступні погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки: акт технічного обстеження лісних площ, складений землекористувачем - Алуштинським державним лісогосподарським підприємством, в якому землекористувач погоджує надання в оренду ОК «Сонячнегір'я» 9,9981га для будівництва рекреаційного комплексу (п.15 акту); позитивний висновок Алуштинського міського управляння земельних ресурсів № 142 від 23.02.2006р.; позитивний висновок Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 23.01.2006р. №369/20-4; позитивний висновок Алуштинської міської санітарно-епідеміологічної станції від 14.11.2005; позитивне рішення Управління архітектури та будівництва Алуштинської міської ради від 14.02.2006р.; позитивний висновок від 20.10.2005р. №4980 Комітету з охорони культурної спадщини; позитивний висновок Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству від 06.12.2005р. № 05-1/35.
Крім зазначених погоджень у матеріалах справи наявні інші матеріали проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я».
Відповідачем ОК «Лазуріт» надано суду наступні погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки: акт технічного обстеження лісних площ, складений землекористувачем - Алуштинським державним лісогосподарським підприємством, в якому землекористувач погоджує надання в оренду ОК «Лазуріт» 9,9962га для будівництва рекреаційного комплексу (п.15 акту); позитивний висновок Алуштинського міського управляння земельних ресурсів № 141 від 23.02.2006р.; позитивний висновок Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 23.01.2006р. №370/20-4; позитивний висновок Алуштинської міської санітарно-епідеміологічної станції від 14.11.2005; позитивне рішення Управління архітектури та будівництва Алуштинської міської ради від 14.02.2006р.; позитивний висновок від 20.10.2005р. №4981 Комітету з охорони культурної спадщини; позитивний висновок Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству від 06.12.2005р. № 05-1/34.
Крім зазначених погоджень у матеріалах справи наявні інші матеріали проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОК «Лазуріт».
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України погоджений проект відведення земельної ділянки повинен одержати висновок державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають.
Згідно ст.ст. 1, 6, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. № 1808-IV державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої с дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предметі їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.
Обов'язковій державній експертизі підлягають, окрім іншого, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. № 1808-IV державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).
При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:
питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;
відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;
еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.
Згідно ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. № 1808-IV, результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Отже, проведення експертизи землевпорядної документації, зокрема, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, є перевірка об'єкту експертизи з використанням спеціальних пізнань на предмет його відповідності діючим вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а позитивний висновок щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування.
За нормами ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України у випадку надання заінтересованою особою проекту відведення земельної ділянки, погоджений із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, за яким одержано висновок державної землевпорядної експертизи відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк приймає рішення про надання земельної ділянки.
Суду відповідачами надано Висновки державної землевпорядної експертизи щодо проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт».
Згідно висновку державної землевпорядної експертизи Державного комітету України по земельних ресурсах від 14.03.2006 р. № 349-06 поданий на державну землевпорядну експертизу Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК «Сонячнегір'я» в оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу на землях Алуштинського лісгоспзага в с. Сонячногірське АР Крим, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно.
Згідно висновку державної землевпорядної експертизи Державного комітету України по земельних ресурсах від 14.03.2006р. № 348-06 поданий на державну землевпорядну експертизу Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК «Лазуріт» в оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу на землях Алуштинського лісгоспзага в с. Сонячногірське АР Крим, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно.
Таким чином, Малоріченською сільською радою при прийнятті оскаржуваних рішень № 2/8 від 18.04.2006р. та № 2/5 від 18.04.2006р. були дотримані вимоги ст. 123 Земельного кодексу України.
Як встановлено раніше, рішенням Малоріченської сільської ради №2/8 від 18.04.2006 р. вилучено із земель Алуштинського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9962 га для передачі її ОК «Лазуріт», а рішенням Малоріченської сільської ради № 2/5 від 18.04.2006 р. вилучено із земель Алуштинського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9981 га для передачі її ОК «Сонячнегір'я».
Згідно п. «а» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, що узгодження із землекористувачем та його відмова від земельної ділянки площею 9,9962 га міститься у п. 15 Акту технічного обстеження лісних площ, складеного між Алуштинським державним лісогосподарським підприємством та ОК «Лазуріт» (т.3 арк. 90-94), в якому зазначено, що Алуштинське державне лісогосподарське підприємство не заперечує проти передачі земельної ділянки площею 9,9962 га в оренду для будівництва рекреаційного комплексу. Також узгодження із землекористувачем та його відмова від земельної ділянки площею 9,9981 га міститься у п. 15 Акту технічного обстеження лісних площ (т.3 арк. 84-88), складеного між Алуштинським державним лісогосподарським підприємством та ОК «Сонячнегір'я», в якому зазначено, що Алуштинське державне лісогосподарське підприємство не заперечує проти передачі земельної ділянки в оренду ОК «Сонячнегір'я» площею 9,9981 га для будівництва рекреаційного комплексу.
Відповідно до письмових пояснень Держаного підприємства «Алуштинське лісове господарство» від 19.11.2007 №432, яки знаходяться у матеріалах справи (т.3 арк. 79), третя особа пояснила суду, що на підстави листа ОК «Сонячнегір'я» від 10.01.2005р. № 12/18 було видано Акт технічного обстеження лісних площ, які витребуються, в якому дано згоду землекористувача на передачу земельної ділянки площею 9,9981 га, розташованої в кварталі 78 Сонячногірського лісництва ДП «Алуштинське лісове господарство» в довгострокову оренду ОК «Сонячнегір'я» відповідно до законодавства. На підстави листа ОК «Лазуріт» від 10.01.2005 р. №2/14 було видано Акт технічного обстеження лісних площ, які витребуються, в якому дано згоду землекористувача на передачу земельної ділянки площею 9,9962 га, розташованої в кварталі 78 Сонячногірського лісництва ДП «Алуштинське лісове господарство» в довгострокову оренду ОК «Лазуріт» відповідно до законодавства.
Таким чином, Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство» як землекористувач спірних земельних ділянок підтвердив його згоду на їх вилучення.
Щодо посилань позивача на перевищення Малоріченською сільською радою повноважень щодо затвердження проектів відведення та передавання в оренду земельних ділянок та порушення ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваних рішень №2/8 від 18.04.2006 р. та №2/5 від 18.04.2006 р., то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Посилаючись на зазначену норму, позивач наполягає, що відповідно до неї лише Кабінет Міністрів України має право вилучати ліса площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб.
Проте, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України стосується вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, вкритих лісами площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а не вилучення лісів площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб.
Одною з обов'язкових умов для застосування ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України при вилученні земельних ділянок є факт їх знаходження у державній власності.
Матеріалами справи, зокрема проектами землеустрою з відведення спірних земельних ділянок, не підтверджується факт знаходження спірних земельних ділянок у державній власності на час прийняття Малоріченською сільською радою оскаржуваних рішень №2/8 від 18.04.2006 р. та №2/5 від 18.04.2006 р.
При цьому суд вважає за необхідним відрізняти поняття Ліс та поняття Земельних ділянок, вкритих лісами (Землі лісогосподарського призначення).
Так, відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення.
Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями, тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Крім того, також відрізняються поняття збитків власникам землі та землекористувачам від поняття збитків (втрат) сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства.
Так, відповідно до п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Згідно п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню постановою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
До того ж суд звертає увагу на те, що, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених земельних ділянок провадиться після затвердження проекту відведення.
Позивачем в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не надані належні докази віднесення спірних земельних ділянок до державної власності.
Факт знаходження на спірних ділянках лісу, який знаходиться у державній власності, не відносить ділянки до державної власності.
Суд звертає увагу позивача на те, що порядок розмежування земель державної та комунальної власності регламентується Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 р. № 1457-IV.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України від 05.02.2004 р. № 1457-IV, сільські, селищні і міські ради за погодженням з відповідними органами виконавчої влади приймають рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів та погоджують питання розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів у межах їх територій.
Згідно ч. 1 ст.10 Закону України від 05.02.2004 р. № 1457-IV, розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей.
Нормами ст. ст. 11, 12 Закону України від 05.02.2004 р. №1457-IV встановлено, що розробляється та затверджується проектна документація щодо земельної ділянки.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 05.02.2004 р. № 1457-IV, межі земельних ділянок встановлюються в натурі (на місцевості).
Відповідно до довідок Малоріченської сільської ради від 17.01.2008р., наданих ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» (т.5 а.с. 88, 97), на момент укладення договорів землі та до наступного часу на території Малоріченської сільської ради розмежування земель державної і комунальної власності не здійснювалось.
Позивачем доказів, які спростовують цій факт, суду не надано.
У випадку відсутності розмежування земель державної та комунальної власності у порядку, визначеному Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 р. № 1457-IV, діє норми п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Так, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Також суд приймає до уваги той факт, що на спірних земельних ділянках не розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, та інші господарські товариства.
Так, відповідно до Акту вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка надається ОК «Сонячнегір'я», №437 від 04.11.2005 р. та Акту вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка надається ОК «Лазуріт», №438 від 04.11.2005р., земельні ділянки вільні від будівель та забудов, про наявність на ділянках підприємств не зазначено.
Позивачем доказів, які спростовують цій факт, суду не надано.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, виключно до компетенції сільської ради зокрема, відноситься: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-12 ГПК України суд вважає обов'язковим виконати вказівку Вищого господарського суду України та дослідити питання знаходження спірних земельних ділянок в межах с. Сонячнегірське.
Згідно висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 668 від 07.11.2005р., висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 141 від 23.02.2006р., копії плану меж с. Сонячнегірське, Витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 04.06.2007р. земельна ділянка площею 9,9962 га, яка надається ОК «Лазуріт», знаходиться на території Малоріченської сільської ради в межах с.Сонячнегірське та знаходиться за адресою: м.Алушта, Малоріченська сільська рада, с.Сонячнегірське, в районі погранпосту.
Відповідно до висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 667 від 07.11.2005 р., висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 142 від 23.02.2006 р., копії плану меж с. Сонячнегірське, Витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 04.06.2007 р. земельна ділянка площею 9,9981 га, яка надається ОК «Сонячнегір'я», знаходиться на території Малоріченської сільської ради в межах с.Сонячнегірське та знаходиться за адресою: м.Алушта, Малоріченська сільська рада, с.Сонячнегірське, в районі погранпосту.
В матеріалах справи відсутні будь-яки докази, яки спростовують факт знаходження спірних земельних ділянок в межах с. Сонячнегірське.
Враховуючи, що спірні земельні ділянки знаходяться на території Малоріченської сільської ради в межах с.Сонячнегірське, а на території Малоріченської сільської ради розмежування земель державної і комунальної власності не здійснювалось, Малоріченська сільська рада при прийнятті оскаржуваних рішень №2/8 від 18.04.2006 р. та №2/5 від 18.04.2006р. діяла в межах своїх повноважень.
Також суд вважає обов'язковим виконати вказівку Вищого господарського суду України та оцінити належним чином оскаржувані рішення Малоріченської сільської ради в контексті норм ст. 20 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Згідно ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Як було встановлено раніше, при складенні проектів землеустрою з відведення земельних ділянок ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» було отримано позитивні висновки Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища №370/20-4 від 23.01.2006р. та №369/20-4 від 23.01.2006р.
На час прийняття Малоріченською сільською радою оскаржуваних рішень - 18.04.2006р. діяло Положення про комітет по лісному і мисливському Господарству Ради міністрів Автономної Республіки Крим, затверджене постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 р. № 262, відповідно до якого позивач є органом виконавчої влади та йому надані повноваження щодо ведення лісового господарства.
Відповідачами неодноразово надавались суду позитивний висновок Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству від 06.12.2005 р. № 05-1/35, в якому зазначено, що Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству вважає можливим передати в оренду ділянку лісного фонду Алуштинського ДЛГ Сонячногірського лісництва квартал 78 виділ 21 площею 9,996 га ОК «Сонячнегір'я» під будівництво рекреаційного комплексу відповідно до Земельного кодексу України. Також відповідачами неодноразово надавались суду позитивний висновок Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству від 06.12.2005 р. № 05-1/34, в якому зазначено, що Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству вважає можливим передати в оренду ділянку лісного фонду Алуштинського ДЛГ Сонячногірського лісництва квартал 78 виділ 21 площею 9,996 га ОК «Лазуріт» під будівництво рекреаційного комплексу відповідно до Земельного кодексу України. Тобто, Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству узгодив як передачу спірних земельних ділянок в оренду ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт», так й зміну їх цільового призначення.
Зазначені висновки були законною підставою для Малоріченської сільської ради змінити цільове призначення спірних земельних ділянок відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України при затвердженні проектів землеустрою, погоджених відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України та перевірених державною землевпорядною експертизою.
Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008 р. зазначив, що місцевий та апеляційний господарський суд не надали оцінку відчуженим земельним ділянкам з урахуванням норм ст. 150 Земельного кодексу України.
Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лісах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
ОК «Сонячнегір'я» було надано Висновок ґрунтового обстеження спірної земельної ділянки, проведеного Нікітським Ботанічним садом - Національним науковим центром. У висновку зазначено, що за результатами польового ґрунтового обстеження і лабораторних досліджень зразків ґрунтів, відібраних на території ОК «Сонячнегір'я» встановлено, що ґрунтовий покрив ділянки представлений літоземами схилів, що терасують, із змитими і розмитими дерновими ґрунтами, а також дерновими малопотужними ґрунтами, сильно скелетними, на більшій частині території засоленими і солонцюватими (солончакові і солончакуваті, солончаку-солонці магнієві і магнієво-натрієві), у західній частині території засоленими. Зазначені ґрунти відповідно до «Агровиробничого угрупування ґрунтів Української РСР для цілей великомасштабного ґрунтового обстеження...» відносяться до непридатних для використання в сільському господарстві, потребують захисту від змиву і розмиву. За своїми властивостями і віднесенням до крутих схилів, а також схильності ерозійним процесам, без корінної меліорації такі ґрунти непридатні для вирощування не тільки сільськогосподарських рослин, але і закладки високодекоративних зелених насаджень.
ОК «Лазуріт» було надано Висновок ґрунтового обстеження спірної земельної ділянки, проведеного Нікітським Ботанічним садом - Національним науковим центром. У висновку зазначено, що за результатами польового ґрунтового обстеження і лабораторних досліджень зразків ґрунтів, відібраних на території ОК «Лазурит» встановлено, що ґрунтовий покрив ділянки представлений літоземами схилів, що терасують, із змитими і розмитими дерновими ґрунтами, а також дерновими малопотужними ґрунтами, сильно скелетними, на більшій частині території засоленими і солонцюватими (солончакові і солончакуваті, солончаку-солонці магнієві і магнієво-натрієві). Відповідно до «Агровиробничого угрупування ґрунтів Української РСР для цілей великомасштабного ґрунтового обстеження...» відносяться до непридатних для використання в сільському господарстві, потребують захисту від змиву і розмиву. За своїми властивостями і віднесенням до крутих схилів, а також схильності ерозійним процесам, без корінної меліорації такі ґрунти непридатні для вирощування не тільки сільськогосподарських рослин, але і закладки високодекоративних зелених насаджень.
На підставі висновків ґрунтового обстеження суд дійшов висновку, що землі спірних ділянок, вилучених Малоріченською сільською радою на підставі оскаржуваних рішень №2/8 від 18.04.2006р. та №2/5 від 18.04.2006 р. не відносяться до особливо цінних земель, визначених ст. 150 Земельного кодексу України.
Також Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008р. зазначив, що під час прийняття рішень у справах № 2-22/2613-2007 та № 2-22/2613-2007 господарські суди безпідставно не звернули увагу на можливість впливу оскаржуваних рішень на права та обов'язки ОК «Восток-Еллада».
Відповідно до норм ГПК України господарський суд не може давати оцінку діям суду при прийнятті рішень в інших справах - № 2-22/2613-2007, проте вважає за необхідне дослідити питання про можливість впливу оскаржуваних рішень на права та обов'язки ОК «Восток-Еллада».
Згідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
З матеріалів справи судом встановлено, що 29-ою сесією 04-го скликання Малоріченської сільської ради було прийнято рішення № 29/73 від 12.08.2005 р. «Про надання Обслуговуючому кооперативу «Восток-Еллада» дозволу на збір матеріалів узгодження земельної ділянки для будівництва рекреаційного комплексу». Зазначеним актом надано ОК «Восток-Еллада» дозвіл на збір матеріалів узгодження місця розташування земельної ділянки площею 8,0 га з земель Алуштинського держлісгоспу Сонячнегірського лісництва, квартал 78, виділ 21, 24, розташованого в межах с. Сонячнегірське, в районі прикордонного посту, для будівництва рекреаційного комплексу (т. 4 а.с. 19).
Проте, на підставі заяв ОК «Лазуріт» та ОК «Сонячнегір'я», Малоріченською сільською радою було прийнято рішення № 16/69 від 15.06.2007 р. Відповідно до цього рішення, з урахуванням виправлень, внесених рішенням Малоріченської сільської ради № 17/90 від 17.08.2007 р., рішення Малореченської сільської ради № 29/73 від 12.08.2005 р. «Про надання Обслуговуючому кооперативу «Восток-Еллада» дозволу на збір матеріалів узгодження земельної ділянки для будівництва рекреаційного комплексу» скасовано у зв'язку з тим, що на вищевказану земельну ділянку Малоріченською сільською радою вже укладені договори оренди землі із ОК«Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» від 19.04.2006 р. (т. 4 а.с. 22).
Суд приймає до уваги, що рішенням господарського суду АР Крим від 11.08.2008р. у справі №2-8/1321.1-2008, що набрало законної сили, відмовлено у задоволені позову ОК «Восток-Еллада» до Малоріченської сільської ради, ОК «Сонячнегір'я», ОК «Лазуріт», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.04.2006р., укладеного Малоріченською сільською радою з ОК «Сонячнегір'я» та договору оренди земельної ділянки від 19.04.2006 р., укладеного Малоріченською сільською радою з ОК «Лазуріт». Суд обґрунтував рішення тим, що ОК «Восток-Еллада» є неналежним позивачем по даній справі, у зв'язку з тим, що його права та законні інтереси, стосовно укладених Малоріченською сільською радою з ОК «Лазуріт» та ОК «Сонячнегір'я» договорів оренди спірних земельних ділянок, жодними чином не порушуються.
Згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як зазначалось відповідачами рішення про надання в оренду ОК «Восток-Еллада» будь-якої із земельних ділянок, які на сьогоднішній день використовуються ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт» на підставі відповідних договорів оренди від 19.04.2006 р., Малоріченською сільською радою не приймалися, рішення Малоріченської сільської ради № 16/69 від 15.06.2007 р. у встановленому законом порядку не визнані недійсними та не скасовані.
Отже, ОК «Восток-Еллада» на даний час не має прав на спірні земельні ділянки або їх частини, оскаржувані рішення Малоріченської сільської ради № 2/5 від 18.04.2006 р. та № 2/8 від 18.04.2006 р. не впливають на права та обов'язки ОК «Восток-Еллада».
Таким чином, рішення з господарського спору по цієї справі не може вплинути на права ОК «Восток-Еллада» або обов'язки щодо однієї з сторін.
Також суд вважає дослідити питання про порушення прав Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства оскаржуваними рішеннями Малоріченської сільської ради № 2/5 від 18.04.2006 р. та № 2/8 від 18.04.2006 р.
Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Нормами діючого законодавства суду надано право захистити право особи у випадку його порушення, оспорювання, невизнання іншою особою. Ст. 21 Цивільного кодексу України прямо передбачає підставою для визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії наявність порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача.
У п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи не виявлено порушень вилучення спірних земельних ділянок у землекористувача та їх передачі ОК «Сонячнегір'я» та ОК «Лазуріт», суд дійшов висновку про відсутність порушеного права Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства.
Спірні правовідносини між сторонами по справі виникли у зв'язку із прийняттям 18.04.2006 р. Малоріченською сільською радою рішення №2/5 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК«Сонячнегір'я» та рішення №2/8 «Про затвердження проекту відводу, технічної документації по землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОК «Лазуріт».
Відповідно до статтей 2, 4, 10, 16, 18, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, окрім іншого будуються на договірній основі.
Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України, статті 2 Господарського кодексу України, статті 2 Земельного кодексу України, учасниками земельних, цивільних відносин та відповідно учасниками відносин у сфері господарювання є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади (споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією), іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Таким чином, спір, пов'язаний з встановленням законності затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі землі в оренду, який виник між позивачем та відповідачами, є підвідомчим господарським судам України і повинен бути вирішений в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, оскільки в даному випадку відповідач - сільська рада, виступає як суб'єкт земельних правовідносин який не здійснює управлінські, владні повноваження в спірних правовідносинах, а розпоряджається земельною ділянкою шляхом надання її в оренду за принципами рівності сторін та свободи договору (Постанова Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 27.03.2007 р., Постанова Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 05.12.2006 р.).
У судовому засідання, яке відбулось 20.01.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 26.01.2009 р.
Керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задовленні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.