Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
Іменем України
12.03.2009
Справа №2-19/7383-2007А
За позовом - Керченської міської санітарно-епідеміологічної станції,м.Керч АР Крим
До відповідача - Державної інспекції по контролю за цінами АР Крим, м.Сімферополь АР Крим
Про часткову відміну рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Хлебнікова Н.С.
Від заявника - Гафарова Е.Ш., юрист, довіреність № 01-2830 від 10.07.2008 р.; Якубова С.С., юрист, довіреність № 01-5096 від 25.11.2008 р.
Від відповідача - Окул Н.Л., зав.юр.сектором, довіреність № 2911 від 17.11.2008 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про часткове скасування рішення № 66 від 30 листопада 2006 р. Державної інспекції по контролю за цінами про стягнення економічних санкцій в сумі 5475 грн. і штрафних санкцій в сумі 10950 грн.; стягнення з позивача до державного бюджету безпідставно отриманої виручки у розмірі 1411,20 грн.; скасувати застосування економічних і штрафних санкцій у розмірі 15013,80 грн.
Позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати рішення № 66 від 30.11.2006 р. Державної інспекції по контролю за цінами в частині стягнення з Керченської міської санітарно-епідеміологічної станції суми економічних санкцій у розмірі 5475,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 10950 грн. недійсним.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Сторони відмовилися від послуг перекладача.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз'яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За наслідками проведеної державною комісією по контролю за цінами в АР Крим перевірки дотримання державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботу і послуги, які виконуються за плату установами і закладами державної СЕС відповідно до вимог ухвали Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351, був складений акт від 20.11.2006 р. № 0745, прийнято рішення від 30.11.2006 р. № 66 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», згідно якому вирішено стягнути з відповідача в дохід державного бюджету 5475,00 грн. необґрунтовано одержаної суми виручки, та штраф в сумі 10950,00 грн. (а.с.6).
Позивач просить частково скасувати рішення № 66 від 30 листопада 2006 р. Державної інспекції по контролю за цінами про стягнення економічних санкцій в сумі 5475 грн. і штрафних санкцій в сумі 10950 грн.; стягнення з позивача до державного бюджету безпідставно отриманої виручки у розмірі 1411,20 грн.; застосування економічних і штрафних санкцій у розмірі 15013,80 грн.
Позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати рішення № 66 від 30.11.2006 р. Державної інспекції по контролю за цінами в частині стягнення з Керченської міської санітарно-епідеміологічна станція суми економічних санкцій у розмірі 5475,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 10950 грн. недійсним.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціні і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 цього закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарі и послуги, за винятком тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін і тарифів, граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрі України.
За змістом статті 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України "Про систему оподаткування", яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно пункту 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.
За пунктом 6.1 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Отже при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні передбачені законом підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 30.03.2004 р. № 04/133 по справі № 4/603.
Крім того, за змістом підпункту 4.4.2 Закону України “Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є питанням оподаткування, Державною податковою адміністрацією України було надано Роз'яснення, за змістом якого при здійсненні операцій з надання зазначених послуг до законодавчовизначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість.
Посилання позивача на пояснювальну записку та калькуляцію до проекту Постанови не можуть бути взяті до уваги, оскільки названі документи не є джерелами права та не мають обов'язкового характеру.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .
Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 12.03.2009 року у 10 год. 45 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.