Справа № 583/1455/13-ц
2/583/634/13
19 вересня 2013 року Охтирський міськрайсуд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ільченко В.М.
при секретарі Вербі Н.О.
за участю позивача ОСОБА_1
його представника ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відновлення меж земельної ділянки,
25.04.2013 року відкрито провадження у справі за первісним позовом. 17.05.2013 року прийнята до розгляду з первісним позовом зустрічна позовна заява. Позивач за первісним позовом свої вимоги, в послідуючому доповнені, мотивує тим, що має у власності будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 0,1198 га, якою він користується з часу придбання будинку. Відповідачі є суміжними землекористувачами по АДРЕСА_1. Рішенням Охтирського міськрайсуду Сумської області від 11.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області, визнані недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. На даний час межі земельної ділянки між суміжними землекористувачами не встановлені, однак відповідачі самовільно встановили паркан з металевої сітки, який проходить по території суміжної земельної ділянки і створює позивачу перешкоди в користуванні господарчими спорудами. Також відповідачами на території його двору встановлена секція шиферного паркану. Вважає дії відповідачів неправомірними, такими, що порушують його права, а тому порушує питання про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним йому майном, а саме прибрати паркан, який проходить по території суміжної з відповідачами земельної ділянки та загороджує прохід до належних позивачу господарських будівель, а також секцію шиферного паркану, розміром 4,5 м, яка знаходиться на території двору позивача. Зазначає, що неправомірними діями відповідачі спричиняють йому моральні страждання, оскільки він є людиною похилого віку, переніс операцію з ампутації ноги, відповідачі на його зауваження влаштовують сварку, що призводить до погіршення стану його здоров'я. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн., які і просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути судові витрати.
Позивачі за зустрічним позовом свої вимоги, в наступному уточнені та доповнені, мотивують тим, що їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину та договорів дарування належать житловий будинок з господарчими спорудами та земельна ділянка площею 1000 кв. м. за адресою м. Охтирка, АДРЕСА_1. Власником домоволодіння по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 В 1964-1965 роках ОСОБА_1 на межі домоволодінь побудував сарай та погріб, як вважали на той час, на земельній ділянці, якою він користувався. В 1998 році була виготовлена земельно-кадастрова документація на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та видані державні акти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Межі земельної ділянки при цьому, були встановлені відповідно до генерального плану Охтирського МБТІ. Під час оформлення документів на земельну ділянку власниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 2011 році, встановлення та виносу меж земельної ділянки в натурі, які проводилися згідно генерального плану домоволодінь між вказаними сусідніми земельними ділянками, було виявлено, що побудовані ОСОБА_1 господарчі споруди знаходяться на території їх домоволодіння. Тому просять встановити, що належні ОСОБА_1 господарські будівлі, а саме погріб повністю, а сарай частково, розташовані на відведеній їм земельній ділянці; відновити межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, згідно даних земельно-кадастрової документації, виготовленої в 1998 році та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом заявлені вимоги підтримали, наполягають на їх повному задоволенні. Проти задоволення зустрічних вимог заперечили, зазначивши, що позивач постійно користувався земельною ділянкою, будь-яких претензій з боку колишнього власника суміжного домоволодіння не було, межа була визначена і не змінювалася.
Відповідачі та їх представник проти первісного позову заперечили з тих підстав, що їх дії були правомірними, оскільки вони встановили паркан в межах належної їм земельної ділянки, крім того, будь-яких моральних страждань позивачу не заподіювали. На задоволенні позовних вимог за зустрічними позовом наполягають у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник ПП «Бюро землевпорядного проектування» Ємел'янов А.Ю. суду пояснив, що ним була виготовлена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку АДРЕСА_1. Оскільки на зазначену земельну ділянку раніше вже був виготовлений державний акт, межі зазначалися згідно тих даних, які малися в попередньому державному акті. На даний час державні акти, як паперові носії інформації, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовані, однак відомості про земельну ділянку, її межі, з земельного кадастру не виключені.
Представник Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Кривцун Г.О. суду пояснив, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про виготовлення технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з метою її приватизації. Він особисто виїжджав за зазначеною адресою, ним були здійснені проміри. Дійсно, межі земельної ділянки, встановлені ним фактично, не відповідають межам, зазначеним в генеральному плані земельної ділянки, який мається в матеріалах інвентарної справи. На даний час державні акти на земельну ділянку по АДРЕСА_1 скасовані, в зв'язку з чим технічна документація, виготовлена на земельну ділянку, теж анулюється. Тому фактично межа між власниками домоволодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на даний час не визначена.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що межа між суміжними земельними ділянками була постійно встановлена з часу придбання її батьком, ОСОБА_1, будинку по АДРЕСА_2. Жодних претензій від сусіда ОСОБА_5 не надходило. Будівництво сараю та погреба було здійснено на земельній ділянці, якою користується її батько. Під час виготовлення державного акту відповідачів була допущена помилка, оскільки фактичні межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися. Після скасування державних актів відповідачі самовільно встановили свій паркан із металевої сітки, при цьому батько був позбавлений можливості користуватися сараєм, так як сітка закрила прохід. Батько є людиною похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, потребує спокою, однак внаслідок дій відповідачів, які чинять батьку перешкоди в користуванні його майном та влаштовують сварки, стан здоров'я батька погіршується.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що між домоволодінням його батька та домоволодінням ОСОБА_5, попереднього власника, межа була встановлена ще з часу, коли батько придбав будинок, спору не було. Батько переробляв погріб, будував сарай і теж не було будь-яких претензій. Біля сараю був прохід. На даний час відповідачі самовільно встановили сітку, прикрутивши її до стіни сараю та перекривши батьку прохід.
Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, покази свідків, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником домоволодіння по АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.01.1961 року та свідоцтвом про право власності від 27.04.1966 року, виданим виконкомом Охтирської міськради. За зазначеною адресою рішенням виконкому Охтирської міської ради від 13.08.1953 року було зареєстровано земельну ділянку розміром 910 кв.м. На даний час земельна ділянка не приватизована.
Власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ( ? частини) та ОСОБА_4 ( ? частини ), що підтверджується договором дарування від 30.01.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2000 року.
Як вбачається з інформації управління Держземагенства в Охтирському районі Сумської області від 06.06.2013 року, на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд № 591020001000028 від 22.04.2011 року. На ім'я ОСОБА_3 зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд № 591020001000029 від 22.04.2011 року.
Однак, рішенням Охтирського міськрайсуду Сумської області від 11.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2012 року було визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_1, видані 22.04.2011 року на ім'я ОСОБА_3 серії ЯЛ № 350152 та на ім'я ОСОБА_4 серії ЯЛ № 350151.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Виходячи з викладеного, суд не може погодитися з доводами відповідачів за первісним позовом щодо наявності у них на праві приватної власності земельної ділянки з визначеними межами, оскільки державні акти відповідачів визнані судом недійсними.
Суду не надано доказів визначення в установленому законом порядку межі між землекористувачами по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 після скасування державних актів відповідачів.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивач за первісним позовом зазначає про порушення відповідачами його права користування сараєм самовільним встановленням паркану з металевої сітки на території земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, що перекриває прохід до сараю. Однак, його доводи про відсутність доступу до сараю в зв'язку з встановленням паркану не знайшли свого підтвердження, оскільки сторони в судовому засіданні визнали, а також це підтверджується наданими позивачем фотографіями, що позивач не позбавлений можливості доступу до сараю іншим шляхом. Вбачається, що вимогою про усунення перешкод в користуванні майном позивач фактично намагається визначити межі між суміжними домоволодіннями.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту свого права, а тому вимога про усунення перешкод в користуванні майном задоволенню не підлягає. Оскільки відшкодування моральної шкоди пов'язане з вирішенням вимог щодо порушення права, не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Як вже зазначалося, сторони не надали доказів визначення в установленому законом порядку межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 після скасування державних актів відповідачів, виходячи з чого не може бути задоволена вимога про відновлення межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, як передчасна.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні як первісного позову так і вимог за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайсуд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішенні - в той же строк з часу отримання його копії.
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області В.М. Ільченко