25.12.06
Справа №АС16/647-06.
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми
про скасування наказу № 92 від 25.09.2006 року «Про віднесення до більш високого класу професійного ризику виробництва ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»» та повідомлення № 1039-к від 26.09.2006 року
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Танчик О.М.
від відповідача Похилько Л.В., Михайлусенко В.М.
Суть спору: позивач просить визнати протиправним та нечинним наказ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещачних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми № 92 від 25.09.2006 року та повідомлення № 1039-к від 26.09.2006 року, яким ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» доведено з 01.10.2006 року страховий тариф на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у розмірі 2,64 % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідач подав заперечення на позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю.
21.12.2006 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати наказ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещачних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми № 92 від 25.09.2006 року «Про віднесення до більш високого класу професійного ризику виробництва ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми по віднесенню ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» до 56 класу професійного ризику виробництва та по доведенню ВАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» страхового тарифу у розмірі 2,64% шляхом направлення повідомлення № 1039-К від 26.09.2006 року визнати протиправними.
Відповідач подав заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якому заперечує проти уточнених вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, оскільки позивачу правомірно доведено страховий тариф у розмірі 2,64% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача і відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:
Наказом від 25.09.2006 року № 92 «Про віднесення до більш високого класу професійного ризику виробництва ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» відповідач прийняв рішення про віднесення позивача до більш високого 56 класу професійного ризику виробництва з 01 жовтня 2006 року, якому відповідає страховий тариф 2,64%.
56 класу професійного ризику виробництва, згідно з додатком до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. № 1423 (надалі-Порядок), відповідає галузь економіки та вид робіт - виробництво ювелірної продукції (код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності 36.22.0).
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є виробництво (без ремонту) насосів, компресорів і гідравлічних систем (код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності 29.12.1), що підтверджується довідкою по включення позивача до ЄДРПОУ № 1494 від 16.09.2004р.
Згідно з повідомленням відповідача № 659-К від 18.01.2006р. позивача було віднесено до 53 класу професійного ризику виробництва за основним видом діяльності підприємства 29.12.1 виробництво (без ремонту) насосів, компресорів і гідравлічних систем і було доведено страховий тариф у розмірі 2,44%.
Повідомленням відповідача № 1039-К від 26.09.2006р. на підставі наказу було віднесено позивача до 56 класу професійного ризику виробництва за основним видом діяльності підприємства 29.12.1 виробництво (без ремонту) насосів, компресорів і гідравлічних систем і було доведено страховий тариф у розмірі 2,64%. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними.
При винесенні Наказу відповідач порушив ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі-Закон) та п. 12 Порядку, що є підставою для його скасування та визнання дій відповідача по віднесенню позивача до більш високого класу професійного ризику та по доведенню позивачу страхового тарифу вказаного в повідомленні неправомірними.
Відповідно до частин 5, 7 ст. 47 Закону розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 12. Порядку з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання галузі економіки та види робіт диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком. Фонд відносить підприємства до галузей економіки за видами їх основної діяльності. Якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції. У разі зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, Фонд відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.
Таким чином, згідно з положеннями вищевказаних Закону та Порядку, відповідач зобов'язаний визначати для позивача розмір страхового внеску в залежності від класу страхового ризику до якого віднесено підприємство в порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач, згідно з Наказом, в порушення ст. 47 Закону та Порядку, відніс позивача до 56 класу професійного ризику виробництва, якому відповідає галузь економіки та вид робіт 36.22.0 виробництво ювелірної продукції, якою позивач не займається.
Крім того, на виконання Наказу, в порушення ст. 47 Закону та Порядку, відповідач неправомірно в повідомленні вказав про віднесення позивача до 56 класу професійного ризику виробництва за основним видом діяльності підприємства 29.12.1 виробництво насосів, компресорів і гідравлічних систем та довів страховий тариф у розмірі 2,64%, не зважаючи на те, що вищевказаний вид діяльності в КВЕД взагалі не існує, а коду 29.12.1 за КВЕД відповідає вид діяльності виробництво (без ремонту) насосів, компресорів і гідравлічних систем, який віднесений до 53 класу професійного ризику виробництва і якому відповідає страховий тариф 2,44% (даний тариф був доведений позивачу з 18.01.2006р.).
Таким чином, при винесенні Наказу відповідач порушив ст. 47 Закону та п. 12 Порядку, що є підставою для його скасування та визнання дій відповідача по віднесенню позивача до 56 класу професійного ризику виробництва та по доведенню позивачу страхового тарифу у розмірі 2,64% шляхом направлення Повідомлення є протиправними.
Відповідно до п. 12 Закону у разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.
Відповідач відніс позивача до більш високого класу професійного ризику, а саме до 56 класу, шляхом розрахунку коефіцієнта перевищення суми відшкодування над надходженням за підсумками роботи позивача за 1 півріччя 2006р., що підтверджується п. 5 протоколу засідання Комісії по віднесенню страхувальників до більш високого класу професійного ризику виробництва від 22.09.2006р.
Згідно вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не довів правомірності своїх дій та рішення, тому суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і задовольняє їх.
Згідно вимог ст. ст. 94 - 98 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають поверненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 98, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Скасувати наказ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещачних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми № 92 від 25.09.2006 року «Про віднесення до більш високого класу професійного ризику виробництва ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».
3.Визнати протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Суми по віднесенню ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»» до 56 класу професійного ризику виробництва та по доведенню ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»» страхового тарифу у розмірі 2,64% шляхом направлення повідомлення № 1039-К від 26.09.2006 року.
4.Повернути з Державного бюджету України (код 22090200) Відкритому акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (40004 м.Суми, вул.Горького,58) 3 грн. 40 коп. судового збору.
5.Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили за заявою особи, на користь якої ухвалена дана постанова.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 27.12.2006 року.