25.12.06
Справа №АС13/638-06.
За позовом акціонерного товариства закритого типу «Номак -Ін вест»
до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області
про визнання нечинним рішення
Суддя ЛИХОВИД Б.І.
Представники:
позивача не з'явився
відповідача: Ракульцева Н.Г., дов. № 18/32/3 від 10.01.2006 р.
В судовому засіданні, розпочатому 04.12.2006 р. відповідно до ст. 156 КАС України оголошено перерву до 25.12.2006 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» від 27.06.2006 р. № 21.
Відповідач подав заперечення на позов, в якому зазначив, що спірне рішення прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Перевіркою додержання державної дисципліни цін, проведеною позивачем встановлено порушення при нарахуванні та стягненні плати з мешканців - житлового будинку № 41 по вул. Інтернаціоналістів за фактично ненадані послуги з обслуговування електроплит, внаслідок включення у вартість вказаних послуг фактично невиконаних робіт з обслуговування електроплит в період з 01.05.2005р. до 01.02.2006р., про що складено акт перевірки від 19.06.2006р. №140.
Рішенням відповідача від 27.06.2006 р. № 21 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» у позивача було вилучено в дохід державного бюджету м. Суми 2456 грн. 90 коп. та стягнуто штраф у розмірі 4913 грн. 80 коп.
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, згідно рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000р. №350 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Суми» та від 19.11.2002р. №717 «Про тарифи на квартирну плату для підприємств, які після проведення конкурсів, отримали право на обслуговування житлового фонду» оплата за технічне обслуговування побутових електроплит визначається залежно від площі квартири, а не від обсягу виконаних робіт по технічному обслуговуванню побутових електроплит. Технічне обслуговування побутових електроплит протягом 2005-2006 років здійснювалось електриками спеціалізованого підрозділу позивача - службою головного енергетика, а про фактичне виконання робіт, а про фактичне виконання робіт з технічного обслуговування побутових електроплит, на думку позивача, свідчать акт списання ТМЦ, форму КБ-3, акт про пожежу, акт про проведення обстеження.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000р. №350 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Суми» встановлені розміри плати за обслуговування електроплит у впорядкованих висотних будинках при наявності складного інженерного обладнання. Згідно з додатком №1 до вказаного рішення цей тариф становить 6,0 коп. за 1 м2 загальної площі з ПДВ.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.11.2002р. №717 «Про тарифи на квартирну плату для підприємств, які після проведення конкурсів, отримали право на обслуговування житлового фонду» таким підприємствам було дозволено використовувати тарифи, затверджені рішенням виконкому від 18.07.2000р. №350.
В заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що за період з 01.01.2005р. до 01.02.2006р. позивач нараховував і стягнув плату за обслуговування електроплит з мешканців будинку №41 по вул. Інтернаціоналістів в м. Суми згідно з тарифом, встановленим рішенням виконкому від 18.07.2000р. №350 в розмірі 6,0 коп. за 1 м2 загальної площі квартири з ПДВ, тоді як фактично вказані послуги населенню не надавалися.
Як вбачається з матеріалів справи, на проведення робіт з обслуговування електроплит позивачем з ТОВ СП «Защита 92» було укладено відповідний договір від 17.05.2004р. № 23 (в справі).
Підпунктом б пункту 6 Договору передбачено проведення розрахунків за виконані роботи з обслуговування електроплит на підставі актів виконаних робіт.
Перевіркою було встановлено, що протягом 2005-2006р.р. такі акти між вказаними підприємствами не складалися, а при перевірці бухгалтерських документів позивача виявлено, що за період з 01.01.2005р. до 01.02.2006р. розрахунки з ТОВ СП «Защита 92» за послуги з обслуговування електроплит не проводилися, що підтверджено довідкою позивача № 611/06 від 09.06.2006 р. (в справі).
Відповідно до статуту та довідки з ЄДРПОУ № 976 головним напрямком діяльності позивача є будівництво будівель (включаючи капітальне будівництво, реконструкцію та відновлення), введенням в експлуатацію яких займається служба головного енергетика.
Крім того, штатним розкладом АТЗТ «Номак-Інвест» на 2005-2006р.р. не передбачена штатна одиниця «електрика з обслуговування електроплит», що підтверджується переліком професій по ЖКВ АТЗТ «Номак-Інвест» (в справі).
Також, підтвердженням факту невиконання робіт з обслуговування електроплит АТЗТ «Номак-Інвест» є те, що перевірка інспекцією проводилася за скаргою мешканця будинку № 41 по вул. Інтернаціоналістів Хурсенка В.О. про щомісячне стягнення плати за обслуговування електроплит, тоді як ці роботи насправді не проводяться (в справі).
Щодо посилання позивача в підтвердження факту проведення робіт з обслуговування електроплит на акт списання ТМЦ, форму КБ-3, акт про пожежу, акт про проведення обстеження, доданих до позовної заяви, то воно не може бути прийняте господарським судом до уваги, оскільки вказані документи складені у зв'язку з пожежею поверхового електрощитка на 5 поверсі будинку № 41 по вул. Інтернаціоналістів в м. Суми, яка скоїлась 30.08.2005, що ніякого відношення до обслуговування електроплит не має. Крім того, разове виконання робіт з усунення наслідків пожежі не може бути підтвердженням виконання робіт з обслуговування електроплит протягом 2005-2006р.р.
Відповідачем не було проведено належні перерахунку зі споживачами зайво нарахованих до сплати коштів за фактично ненадані послуги з обслуговування електроплит.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 включення в рівень тарифу, який регулюється, фактично не виконаних послуг (робіт) є порушенням державної дисципліни цін.
Таким чином, вказані дії позивача призвели до порушення ним ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-ІУ, які встановлюють обов'язок виконавця житлово-комунальних послуг щодо зменшення розміру плати за послуги в разі їх ненадання, а також проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання та Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000р. №350 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Суми», внаслідок чого позивач одержав необґрунтовану виручку в сумі 2456 грн. 90 коп., що підтверджується відповідним розрахунком позивача (в справі).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач доказав правомірність винесення рішення від 27.06.2006 р. № 21 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає в зв'язку з необгрнутованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В адміністративному позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Б.І.ЛИХОВИД