копія/Справа № 688/1103/13-ц
Провадження № 22-ц/792/1418/13
18 липня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,
суддів : Матковської Л.О., Грох Л.М.,
при секретарі Щербань А. В.,
з участю ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору спадкування недійсним, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору спадкування дійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
У березні 2013 року позивачі, звертаючись в суд із вказаним позовом до ОСОБА_1, посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їхня мати і бабуся ОСОБА_8, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини з'ясувалося, що 26.12.2006 року ОСОБА_8 уклала спадковий договір з ОСОБА_1, за яким ця квартира в цілому переходить у власність останньої. При цьому нотаріусу було подано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав на нерухоме майно, що містили недостовірну інформацію щодо кола власників цієї квартири - вказувалося, що одноосібним власником є ОСОБА_8 Посилаючись на те, що укладеним договором порушено їхні майнові права, просили визнати спадковий договір недійсним.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання оспорюваного спадкового договору дійсним, посилаючись на те, що договір укладався на підставі достовірних правовстановлюючих документів. Навпаки, відомості щодо права спільної власності позивачів на спірну квартиру внесені до свідоцтва про право власності на житло після смерті спадкодавиці і є недостовірними.
Ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса ОСОБА_7
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року первісний позов задоволено частково, визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 26.12.2006 року в частині відчуження 4/5 частин квартири АДРЕСА_1 У зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у первісному позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також недоведеність обставин, що мають значення в справі, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що спадковий договір укладено на підставі належних та достовірних правовстановлюючих документів на квартиру. В свою чергу посвідчення та інші документи, надані Шепетівським БТІ в судове засідання, є сфальсифікованими та містять недостовірні дані; позивачі не довели своє право на частку в квартирі. Той факт, що позивачі були прописані в спірній квартирі і мали право на її приватизацію з використанням житлових чеків громадян України не свідчить, що вони її приватизували, оскільки ст. 4 Закону України «Про приватизацію держаного житлового фонду» передбачає право, а не обов'язок осіб на приватизацію житла.
В суді ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу, пославшись на викладені у ній доводи.
Належно повідомлені про розгляд справи позивачі (відповідачі за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явилися, подали письмові заперечення проти апеляційної скарги, послашись на її безпідставність.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з'ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло; право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно положень ч.4 ст.355, ч.1 ст. 357 ЦК України спільна власність вважається
частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно; частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному - останні постійно проживали у зазначеній квартирі і у 1993 році квартира була приватизована ними усіма в рівних частках.
26.12.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, відповідно до якого ОСОБА_8 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1; цей договір було посвідчено нотаріально та накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла.
Наведені обставини підтверджуються дослідженими судом доказами у справі.
Факт передачі квартири АДРЕСА_1 у 1993 році у спільну часткову власність позивачів та ОСОБА_8 шляхом приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підтверджується матеріалами Шепетівського БТІ по приватизації - розпорядженням органу приватизації № 22 від 12.03.1993 року, довідкою про склад сім'ї наймача, в якій особами, що мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначені усі позивачі; заявою ОСОБА_8 про передачу у спільну власність спірної квартири, що містить її підпис та підписи повнолітніх членів сім'ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_4; розрахунком площі квартири, що безоплатно приватизується з розрахунку на 5 осіб та посвідченням на одержання житлових чеків, у якому вказано ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5
Таким чином суд обґрунтовано виходив з того, що при видачі Шепетівським БТІ у 2006 році ОСОБА_8 витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на квартиру до них помилково не було внесено відомостей про інших співвласників квартири (позивачів у справі) попри вказівку про право спільної власності на квартиру, що уможливило укладення спадкового договору ОСОБА_8 щодо майна, власником якого остання не являлася.
В свою чергу оспорюваний спадковий договір укладено ОСОБА_8 з порушенням вимог закону - ст. 361 ЦК України, за якою співвласник має право самостійно розпорядитися лише своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням ЦК України іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.
Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Пленум Верховного Суду України в п. 28 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.
Таким чином, укладаючи 26.1.2006 р. спадковий договір, ОСОБА_8 мала право розпорядитися лише 1/5 частиною квартири АДРЕСА_1, що належала їй на праві власності, тому спадковий договір обґрунтовано визнано недійсним в частині відчуження ОСОБА_1 4/5 частини квартири, яка в свою чергу в рівних частках (по 1/5) належить позивачам.
Доводи апеляційної скарги щодо фальсифікації посвідчення та інших матеріалів по приватизації спірної квартири, наданих Шепетівським БТІ в судове засідання, є безпідставними, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження цього факту, виходячи з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суду не представлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вказаних висновків суду.
Порушень норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 17 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Л.М.Грох
Головуючий у першій інстанції - Головко Н.П. Провадження № 22-ц/72/1418/13
Доповідач - Грох Л.М. Категорія справи № 37