Справа № 2/226/847/2013
03 вересня 2013 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Галаган Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, в обґрунтування якого вказала, що 21.09.2001 року вона придбала за договором купівлі-продажу у відповідача ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу квартири було оформлено на Регіональній товарній біржі «Юго-Восток» в м.Димитров Донецької області 21.09.2001 року, реєстровий № 900, та зареєстровано 05.10.2001 року у БТІ м.Димитров у реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 2. Відповідач ОСОБА_2 купив вищевказану квартиру у відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, також оформивши угоду купівлі-продажу від 05.02.1999 року на регіональній товарній біржі «Юго-Восток» в м.Димитров, реєстровий № 246. Зазначена квартира належала відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 4/15-460, виданого 08.10.1998 року УПЖКГ Міністерства вугільної промисловості. Згідно п.11 договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_2, правочини, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Окрім того, реєстрація права власності в БТІ надала їй впевненості в тому, що в неї виникло право власності на квартиру. Однак, в липні 2013 року, при зверненні до нотаріуса з питань продажу вищевказаної квартири, їй було роз'яснено, що договір, зареєстрований на регіональній товарній біржі, є недійсним і що у неї не виникло право власності на квартиру. Таким чином, вона не має можливості продати квартиру, що створює перешкоди в розпорядженні її власністю. Позивач вважає, що в неї на теперішній час виникло право власності на зазначену житлову квартиру, якою вона володіє з 21.09.2001 року і до теперішнього часу, тобто майже 13 років. Вважає, що добросовісно заволоділа даним житловим приміщенням, оскільки під час укладення угоди вона не знала і не могла знати про те, що угода в подальшому буде недійсною і у неї не виникне право власності на квартиру, також зі своєї сторони вона виконала всі умови угоди. Факт відкритості і безперервності її володіння квартирою підтверджується тим, що її право на квартиру було зареєстровано в БТІ, на її ім'я був відкритий рахунок по сплаті за комунальні послуги і від її імені ці послуги оплачувалися. В квартирі вона була зареєстрована і проживала з грудня 2001 року по 05.06.2007 року, зараз проживає в Криму. У зазначену квартиру вона на свій розсуд заселила квартиранта ОСОБА_7, що свідчить про її розпорядження та користування квартирою. Тому позивач просить суд визнати за нею право власності на двохкімнатну житлову квартиру, загальною площею 44,5 кв.м, у тому числі житловою - 26,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач та її представник ОСОБА_8 до судового засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, письмово повідомили суд про розгляд справи у їх відсутності, на позові наполягають.
Відповідачі до суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, письмово повідомили суд про розгляд справи у їх відсутності та про визнання позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 21.09.2001 року на регіональній товарній биржі "Юго-Восток" в м.Димитров за реєстровим № 900, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена угода - договір купівлі-продажу, згідно якої ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру, яка складається з двох жилих кімнат загальною площею 44,5 кв.м, у тому числі житловою - 26,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.4).
Зазначена квартира належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 05.02.1999 року регіональною товарною біржею «Юго-Восток» м.Димитров Донецької області, реєстровий № 246, зареєстрованого в БТІ м.Димитров у реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 2 від 19.02.1999 року (а.с.4).
З угоди вбачається, що до її підписання сторони дійшли згоди з усіх суттєвих питань купівлі-продажу будинку, про що свідчать їх підписи у договорі (а.с.14).
05.10.2001 року право особистої власності на придбану у ОСОБА_2 квартиру зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 в бюро технічної інвентаризації м.Димитров у реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 2 стор.150, про що видане відповідне посвідчення БТІ (а.с.13).
За інформацією комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради від 31.07.2013 року за реєстраційними даними БТІ квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 4/15-460, виданого 08.10.1998 року управлінням житлово-комунального господарства (УПЖКГ) Міністерства вугільної промисловості України. У наступному квартира була продана згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого на регіональній товарній біржі «Юго-Восток» за реєстровим № 246, ОСОБА_2 Та 21.09.2001 року ця квартира була продана ОСОБА_1 за довогором купівлі-продажу, зареєстрованого на регіональній товарній біржі «Юго-Восток» за реєстровим № 900 (а.с.8).
Відповідно до довідок Димитровського МС ГУ ДМС України в Донецькій області від 14.05.2013 року ті від 07.08.2013 року за даними відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_2 з 22.01.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4; ОСОБА_6, яка змінила прізвище на ОСОБА_6, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4; ОСОБА_5, яка змінила прізвище на ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.6-7).
Згідно даних комунального підприємства «Служба єдиного замовника» від 16.07.2013 року на ім'я ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок по сплаті за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.09.2001. Власник даного житла на теперішній час за вказаною адресою не зареєстрована, але продовжує сплачувати кошти за житлово-комунальні послуги на своє прізвище. За станом на 09.07.2013 року за квартирою рахується заборгованість у розмірі 163 грн. 80 коп. (а.с.10, 12).
Оскільки правовідносини щодо купівлі-продажу спірної квартири виникли під час дії Цивільного кодексу УСРС 1963 року, вони мають регулюватися саме його нормами.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до статті 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилої квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно за ст.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила про набувальну давність можуть поширюватися також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто відлік цього строку може починатися з 1 січня 2001 року.
Згідно за ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Проаналізувавши досліджені у суді письмові докази, що підтверджують відкрите, постійне та безперервне володіння позивача спірною квартирою з 21.09.2001 року і до теперішнього часу, тобто майже 13 років після підписання договору купівлі-продажу, який не було нотаріально посвідчений через реєстрацію його на регіональній товарній біржі, те, що ця угода була фактично здійснена, сторонами угоди були виконані вимоги ст.ст.153, 224 ЦК України 1963 року, досягнута згода за всіма істотними умовами договору, позивач під час укладення угоди, як і відповідач ОСОБА_2, не передбачали, що у них не виникне права власності на цю квартиру, продавець ОСОБА_2 придбав спірне житлове приміщення у добросовісних власників, які володіли ним на правових підставах, і які не заперечують проти вимог позивача, суд вважає, що є всі підстави для задоволення вимог позивача щодо набуття нею права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.
На підставі ст.ст.153, 224, 227 ЦК України 1963 року, ст.344, ст.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст.10, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на квартиру, що складається з двох жилих кімнат загальною площею 44,5 кв.м, у тому числі житловою - 26,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09.09.2013 року.
Суддя Ж.Є.Редько