Номер провадження № 22-ц/785/6309/13
Головуючий у першій інстанції Чебан Н.В.
Доповідач Суворов В. О.
18.09.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменко І.А.
при секретарі - Орловій С.І.
за участю: ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_5-ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 та ОСОБА_8-ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради, треті особи, які заявляють самостійні вимоги -ОСОБА_7, ОСОБА_8 про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 657 кв.м., -
11 грудня 2012 року позивачі звернулися з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер їх батько ОСОБА_11, який був власником спірного домоволодіння. Мати сторін ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року не прийнявши спадщину, залишивши заповіт на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_3 Після смерті матері позивачі фактично вступили в управлінням майном і вважають, що фактично прийняли домоволодіння у спадщину в відповідності до ст. 1268 ЦК України. Заяву про прийняття спадщині до нотаріальної контори не подавали в установлений строк, оскільки потрібен був великий час для отримання необхідних документів та у зв'язку з хворобою. В теперішній час у спірному домоволодінні проживають треті особи, які вселилися з дозволу позивачів. Треті особи при житті батьків ухилялися від надання допомоги спадкодавцям.
Відповідач у суді першої інстанції участь не брав.
Треті особи заперечували проти задоволення позову.
Рішенням суду першої інстанції від 05 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради, треті особи, які заявляють самостійні вимоги -ОСОБА_7, ОСОБА_8 про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що позивачі не проживали разом з батьками на час відкриття спадщини та фактично не прийняли її після смерті спадкодавців.
Судова колегія погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень частин 1, 2 ст. 1220, частини 1 ст. 1222, частини 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_11 є власником спірного домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на вказане домоволодіння. З заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_12 - дружина померлого, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла (а.с.40-43). Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_12 не відкривалася.
Позивачі вказують , що після смерті батьків фактично прийняли спадщину. Суд першої інстанції розглядаючи справу, на підставі доказів, які були зібрані в відповідності до ст. 57-60 ЦПК України, достовірно встановив, що позивачі не проживали разом з батьками на час відкриття спадщини. Крім того, судова колегія звертає уваги, що з самої позивної заяви убачається, що позивачі не проживали разом з батьками, а проживали в будинку по АДРЕСА_2, а лише доглядали за ними. Тому відсутні підстави вважати, що позивачі фактично прийняли спадщину.
Позивачі в позовній заяві зазначають, що не звернулися своєчасно до нотаріальної контори через те, що збирали усі документи необхідні для оформлення звернення до державної нотаріальної контори з приводу вступу у спадщину, а також через хворобу, але вони не ставлять питання про поновлення строку на прийняття спадщини.
У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку на прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України). Як було встановлено судом першої інстанції позивачі з такими заявами до нотаріальної контори не зверталися.
В позові також позивачі ставлять питання про усунення третіх осіб від спадкування у зв'язку з тим, що вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцям , які знаходилися у безпорадному стані.
Даний довід не заслуговує на увагу з наступних підстав.
За правилами ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
З огляду на зміст зазначеної норми закону суд, вирішуючи таку справу згідно з вимогами ст. 214 ЦПК, повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.
По-перше , позивачі звертаючись до суду з вказаними позивними вимогами не врахували, що треті особи не подавали заяв про прийняття спадщини. По-друге, позивачі ставлячи питання про усунення третіх осіб не вирішили питання про притягнення їх до участі у справі як відповідачів. Розглядаючи справу по суті вказаних позивних вимог судова колегія вважає, що позивачі в відповідності до ст. 60 ЦПК України не довели, що спадкодавці знаходилися у безпорадному стані та потребували такої допомоги. При цьому судова колегія звертає увагу, що відповідно до обґрунтування позову спадкодавцю таку допомогу надавали. Також відсутні докази про те, що треті особи ухилялися від надання такої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, за таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
І.А. Артеменко
П.М. Черевко