Справа № 468/2017/13-ц
____________________________________________________56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
24.09.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В. при секретарі - Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за поданням головного державного виконавця ВДВС Баштанського РУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
До суду надійшло подання головного державного виконавця ВДВС Баштанського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, по стягненню з якого аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини 11.05.2005 року було відкрито виконавче провадження.
В поданні державний виконавець вказує, що на виконанні у відділі ДВС Баштанського РУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Боржник не в повному обсязі сплачує аліменти на утримання дитини, офіційно не працевлаштований та не має майна, заборгованість по сплаті аліментів становить 16850,58 грн., вказане, на думку державного виконавця, є підставою для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту.
Державний виконавець заявив про розгляд подання за його відсутності.
Дослідивши матеріали подання (копію виконавчого листа; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2005 року, розрахунок заборгованості по аліментам; повідомлення від 16.09.2013 року), суд встановив, що постановою державного виконавця від 12.05.2005 року відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, боржник в повній мірі аліменти не сплачує, внаслідок чого має заборгованість по сплаті аліментів.
Зі змісту ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України слідує, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» передбачено декілька видів обмеження виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту (паспорту громадянина України для виїзду за кордон) та тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті. Згідно п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань.
З аналізу вказаних норм слідує, що особі, яка має паспорт для виїзду за межі України, та має такий намір, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням. Подання серед іншого повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити.
Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.
Обмеження особи у праві виїзду за межі України є нічим іншим, як умотивованим обмеженням прав особи на свободу пересування та може бути застосоване як виняток та лише у разі обґрунтованості об'єктивної необхідності такого обмеження прав (наприклад, реальним ризиком того, що боржник намагатиметься залишити межі країни з метою ухилення від виконання рішення суду) та обґрунтування таких заходів покладено на державного виконавця, який вносить до суду подання.
Згідно з закріпленим в ст. 11 ЦПК України принципом диспозитивності при розгляді позовів, скарг та заяв, поданих у відповідності до норм ЦПК України, суд обмежений заявленими вимогами та обставинами, на які посилається заявник, та виходити за їх межі не в праві.
При цьому подання державного виконавця окрім неповної сплати боржником аліментів взагалі нічим не обґрунтовується, та вказані обставини, на думку суду, не є підтвердженням ухилення боржника від виконання зобов'язань, оскільки з розрахунку боргу по аліментам вбачається, що боржник здійснював платіж по аліментам в сумі 2261 грн.
В супереч вимогам п.11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року державним виконавцем також не надано даних про повідомлення державним виконавцем боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження його у праві виїзду, оскільки долучене до подання повідомлення від 16.09.2013 року вказує лише про необхідність погашення боргу по аліментам та можливість підготовки подання, проте даних, що боржника повідомлено саме про підготовлене подання та його суть і що таке повідомлення боржником отримано - матеріали подання не містять.
Крім того, подання не містить матеріалів стосовно вжиття інших заходів по примусовому виконанню рішення суду.
В будь-якому разі, описані в подані обставини щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів, без офіційного підтвердження наявності у боржника відповідного паспорту для виїзду за межі України та фактів, які б свідчили про його намір залишити територію України - не може бути підставою для обмеження прав особи на свободу пересування.
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним поданням, державний виконавець повинен послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон і його обмеження у праві виїзду буде дієвим заходом щодо забезпечення виконання судового рішення. В інших випадках подібне обмеження не буде дієвим засобом, спонукаючим боржника виконувати свої зобов'язання і, як наслідок, відсутні достатні підстави для його обмеження в свободі пересування.
При цьому, при зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець не надав жодних з перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження особі, тільки на наявність боргових зобов'язань та непогашення їх в добровільному порядку.
З огляду на вказане, суд вважає, що подання головного державного виконавця ВДВС Баштанського РУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не може бути задоволене.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209-210, 377-1 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Баштанського РУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: