Номер провадження № 22-ц/785/4731/13
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Суворов В. О.
18.09.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменко І.А.
при секретарі - Орловій С.І.
за участю ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 про розірвання договору про здачу в піднайм квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого за №2 в ЖБК «Іллічівський-24» від 12.02.1998р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої житлової площі,
20 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі продажу від 10 червня 2011 року придбав квартиру для особистого проживання та членів своєї родини, в якій відповідно договору про здачу в піднайом в теперішній час проживають відповідачі. У грудні 2011 року звернувся з заявою до відповідачів про звільнення квартири у тримісячний строк. Але відповідачі відмовляються звільнити квартиру.
Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що не отримували повідомлення позивача про звільнення квартири, та при укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_9 не повідомив про те, що вони проживають в квартирі.
Рішенням суду першої інстанції від 09 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - про розірвання договору найму, виселення -задоволені.
Розірваний договір про здачу в найм квартири АДРЕСА_1, зареєстрований за №2 в ЖБК «Іллічівський-24» від 12.02.1998р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої житлової площі.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 107,30 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
Аналогічне положення закріплено в ч. 3 ст. 168 ЖК України, за яким договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Правила ч. 3 ст. 168 ЖК про можливість розірвання за вимогою наймодавця укладеного на невизначений строк договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянину, лише за умови, що займане наймачем приміщення необхідне для проживання наймодавця та членів його сім'ї (з попередженням про розірвання договору за три місяці).
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12.04.1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених вище підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім'ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці (ст. 168 Житлового кодексу України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.1991 р. ОСОБА_9 придбав квартиру АДРЕСА_1. На підставі договору піднайму від 12.02.1998р., зареєстрованого за №2 в ЖБК «Іллічівський», укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 власник здав квартиру на невизначений строк, відповідачам. Суд першої інстанції з урахуванням того, що ОСОБА_9 діяв як власник квартири вірно прийшов до висновку, що був укладений договір найму житлового приміщення.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.06.2011р. ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.06.2011р. Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів достовірно встановлено, що позивач придбав вказану квартиру для особистого проживання та членів своєї сім'ї.
На час укладання договору купівлі-продажу в спірній квартирі проживали та продовжують проживати до цього часу відповідачі. У відповідність до ч.2 ст.170, ч.3 ст.168 ЖК України, ОСОБА_3 20.12.2011р. звернувся через нотаріальну контору із заявою до відповідачів, в якій просив звільнити належну йому на праві власності квартиру в строк до 01.04.2012р. Згідно поштового повідомлення заява була отримана ОСОБА_5 23.12.2011р. (а.с.11,12). Повторно з аналогічною заявою ОСОБА_3 звернувся до відповідачів 26.01.2012р., яка була отримана ОСОБА_5 27.01.2012р. (а.с.14-16).
Але відповідачі до теперішнього часу не виселилися, чим порушують законні права позивача на вселення в належну на праві власності квартиру. Зважаючи на викладене, суд дійшов до вірного висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом розірвання договору найму та виселення відповідачів із займаного ними жилого приміщення.
Довід апеляційної скарги про те , що відповідачі не отримували попередження про звільнення житла спростовується матеріалами справи. Будь-яких доказів про те, що договір піднайму від 12.02.1998р. є підробленим, відповідачі в відповідності до ст. ст. 10,57,60 ЦПК України не надали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, за таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
І.А. Артеменко
П.М. Черевко