Справа № 161/9298/13-ц
Провадження № 2/161/3069/13
(заочне)
18 вересня 2013 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
при секретарі Сидоренко О.В.
з участю позивача ОСОБА_1
його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
30 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Покликається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. До осені 2010 року він проживав разом із своєю співмешканкою. 23.03.2010 року, за згодою ОСОБА_1, за вказаною адресою зареєстрував своє місце проживання син співмешканки - ОСОБА_3. Відповідач з осені 2010 року в житлі позивача фактично не проживає, його речі у квартирі відсутні. Оскільки кількість зареєстрованих в квартирі осіб впливає на вартість комунальних послуг, отримання субсидій та інших соціальних допомог, позивач вважає, що відповідач таким способом чинить перешкоди в користуванні житлом, порушує його права як власника.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, та стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, додатково пояснив, що до осені 2010 року позивач проживав в АДРЕСА_2 разом із своєю співмешканкою. 23.03.2010 року, за згодою ОСОБА_1, за вказаною адресою зареєстрував своє місце проживання син співмешканки - ОСОБА_3 Відповідач відсутній з 2010 року, ніякої домовленості між позивачем та відповідачем про порядок користування житлом не було, а тому останній, як член сім'ї власника житла, втратив право на користування цим житлом.
Відповідач в судове засідання викликався в суд через оголошення в пресі, яке було опубліковане в газеті «Волинь-Нова» № 95 від 29.08.2013р., та у відповідності до положень ч.9 ст.74 ЦПК України був належно повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, від нього до суду заяви про розгляд справи у його відсутності не надходило, а тому суд зі згоди позивача та представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом, виданим комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 29.11.2012 року. До осені 2010 року позивач проживав за вищевказаною адресою разом із своєю співмешканкою.
23.03.2010 року, зі згоди позивача, за вказаною адресою зареєстрував своє місце проживання син співмешканки ОСОБА_3, про що свідчить будинкова книга.(а.с.8).
Як вбачається з висновків Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 20.09.2012р. та від 20.12.2012р., відповідач з осені 2010 року в квартирі фактично не проживає, місцезнаходження його невідоме.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, і він реалізовує їх на власний розсуд.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи відсутність відповідача у вищезгаданому жилому приміщенні понад рік, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Ч.1 ст.79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.6 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Як вбачається із наданої позивачем квитанції, він оплатив за подання судового оголошення 96 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 319, 379, 391 405 ЦК України, ст.ст. 109, 150, 156 ЖК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 210,70 гривень судових витрат по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта