справа № 20-6/170
"08" грудня 2006 р. 11:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Сервис» до Державної податкової інспекцій в Гагарінському районі м.Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,
представників сторін:
позивача - Воробйов О.Б. , довіреність б/н від 10.11.2006,
відповідач - Медведева І.Г., довіреність № 12/10-011/2006 від 05.04.2006,
Кучеренко О.В., довіреність № 36/10-011/2006 від 13.11.2006,
Шинкаренко О.П., довіреність № 10/10-011/2006 від 05.04.2006,
Петров Є.В., посвідчення серії УВС № 147701 від 12.01.2006,
Державне підприємство «Сервис» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення про встановлення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523,00 грн., з яких: 708 966,00 грн. -основний платіж, 528 557,00 грн. -штрафна санкція, недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно з п.п. «д» п.6.5 ст.6, п.п.3.2.14 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції в рамках стандартних бербоутних чартерів Балтійського і Міжнародної Ради (кодова назва «Бєркон 89») від 05.05.2004 на фрахт морських судів БАТМ «Іван Голубець» та БАТМ «Олексій Слободчиков» нерезидентам не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Крим того, позивач наполягає, що у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» операції по чартеру є операцією оренди.
Відповідач з позовними вимогами не згоден з мотивів, викладених у запереченнях на позов (вх. № 33918 від 27.11.2006), основні з яких складаються у тому, що позивачем всупереч п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.п. «а» п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство відображало податкові зобов'язання з податку на додану вартість без дотримання правила першої події, та у період з 01.04.2005 по 31.05.2005 неправомірно застосовувало нульову ставку податку на додану вартість до бази оподаткування, що призвело до заниження бази оподаткування за ставкою 20 відсотків.
Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд
27.10.2006 співробітниками ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006 за результатами якої складений акт № 7522/10/23-023/25139756 від 27.10.2006.
Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.п. «а» п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон), яке виразилося у наступному:
- в період з 01.10.2004 по 30.06.2006 при відображені у податковому обліку операцій по надання послуг фрахтування морських суден нерезиденту, позивач відображав податкові зобов'язання по податку на додану вартість по даті оформлення документа, яке посвідчує факт їх виконання. Вказане порушення, на думку ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя, у період з 01.10.2004 по 31.03.2005 не спричинило заниження (завищення) сум податку на додатну вартість, які підлягають сплаті до бюджету;
- в період з 01.04.2005 по 31.05.2005 неправомірно застосовна ставка 0 відсотків до бази оподаткування по операціям надання послуг фрахтування морських судів нерезиденту у квітні, травні 2005 року, що привело до заниження бази оподаткування по ставці 20% у розмірі 1804086,00 грн., та до заниження сум податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету за квітень, травень 2005 року на загальну суму 360818,00 грн.;
- в період з 01.04.2005 по 31.05.2005 неправомірно відображено в стр.3 декларації по податку на додану вартість (операції, що не є об'єктом оподаткування відповідно до п.3.2 ст.3 Закону), результати господарської діяльності, здійсненої з «Rainproof Holding Ltd» в рамках стандартних бербоутних чартерів Балтійського і Міжнародної Ради (кодова назва «Бєркон 89») від 05.05.2004 на фрахт морських судів БАТМ «Іван Голубець» та БАТМ «Олексій Слободчиков», що призвело до заниження об'єкта оподаткування на суму 1740744,00 грн. та до заниження сум податку на додану вартість, які підлягають сплати до бюджету на 348149,00 грн.
На підставі акту перевірки, відповідно до п.п.17.1.3 и 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000, ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0 від 09.11.2006 про визначення ДП «Сервис» суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523,00 грн., з яких: 708 966,00 грн. -основний платіж, 528 557,00 грн. -штрафна санкція.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя № 0002532310/0 від 09.11.2006 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
05.05.2004 між ДП «Сервис» та «Rainproof Holding Ltd» укладений стандартний бербоутний чартер Балтійського і Міжнародної Ради (кодова назва «Бєркон 89») на фрахт морських судів БАТМ «Іван Голубець» та БАТМ «Олексій Слободчиков», встановлена зона плавання - у межах економічної зони Нової Зеландії або світового океану.
Відповідно до умов зазначеного договору встановлений розмір орендної плати, порядок та строки передачі судна в оренду.
Заперечуючи проти позову ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя зазначає, що у розумінні Закону та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" фрахтування (чартер) не є орендною операцією чи ії різновидом, оскільки главою 64 «Перевезення» Цивільного кодексу України договір чартеру (фрахтування) визначається як різновид договору перевезення, а не орендних договорів.
Пунктом 1.17 статті 1 Закону встановлено, що поняття лізинг (оренда) розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 168/97-ВР від 03.04.1997, з наступними змінами та доповненнями, лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Але суд вважає зазначений довід необґрунтованим, оскільки пунктом 1.35.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Аналіз суттєвих умов стандартного бербоутного чартера Балтійського і Міжнародної Ради (кодова назва «Бєркон 89») на фрахт морських судів БАТМ «Іван Голубець» та БАТМ «Олексій Слободчиков» від 05.05.2004 свідчить про те, що зазначена операція по чартеру є операцією оренди.
Статтею 912 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Згідно положень статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України № 176/95-ВР від 23.05.1995, з наступними змінами та доповненнями, за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час
Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
Відповідно до статті 34 Кодексу торговельного мореплавства України, якщо власник українського судна передає його за бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це судно за згодою Міністерства транспорту України (Міністерства рибного господарства України) може тимчасово втрачати право плавання під Державним прапором України.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 798 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку при поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п. «д» п.6.5 ст.6 Закону, при наданні в оренду рухомого майна місцем надання послуг є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються послуги, проживають за межами митної території України.
Пунктом 4 частини 1 стандартного договору бербоутного чартеру Балтійського і Міжнародної Ради (кодова назва «Бєркон 89») від 05.05.2004 на фрахт морських судів БАТМ «Іван Голубець» та БАТМ «Олексій Слободчиков» місце знаходження фрахтователя -Лимассол, Кипр.
Згідно п.п.3.2.14 п.3.2 ст.3 Закону надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0 від 09.11.2006 про визначення ДП «Сервис» суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523,00 грн., з яких: 708 966,00 грн. -основний платіж, 528557,00 грн. -штрафна санкція, винесено необґрунтовано, тому підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету).
На підставі висловленого, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя № 0002532310/0 від 09.11.2006 про визначення Державному підприємству «Сервис» суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523,00 грн., з яких: 708 966,00 грн. -основний платіж, 528557,00 грн. -штрафна санкція, визнати недійсним.
Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Державного підприємства «Сервис» (99014, м.Севастополь, вул.Рибаков, 5, код ЕДРПОУ 25139756, р/р 26002255000001 в СФ КБ «Приватбанк» МФО 324935) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.
Копії постанови направити сторонам.
Суддя підпис С.Г.Лазарев
Згідно з оригіналом
Суддя С.Г.Лазарев
25.12.2006
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
25.12.2006р.