Іменем України
"11" грудня 2006 р.
справа № 20-9/153
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго»
до Військової частини А-2248
Міністерство оборони України
третя особа Севастопольська квартирно -експлуатаційна частина морська
про стягнення 15050,53 грн.
суддя Рибіна С.А.
представники сторін:
позивача - Зінченко О. В., довіреність № 5644/0/2-06 від 30.06.2006,
відповідача (В/ч А-2248) -Краснопір Д. А., довіреність № 579 від 22.08.2006,
Жорняк О. В., довіреність № 518 від 22.08.2006,
відповідача (Міністерство оборони України) -не з'явився,
третьої особи - не з'явився.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго» (далі -ВАТ “ЕК “Севастопольенерго») звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Севастопольської квартирно -експлуатаційної частини морської (далі -Севастопольська КЕЧ морська), Військової частини А-2248 (далі -В/ч А-2248) про стягнення 15050,53 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачами умов договору № 3497а від 11.11.2004.
Протягом розгляду спору по суті позивач збільшив позовні вимоги, заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство оборони України та просить стягнути борг за електроенергію з В/ч А-2248 та Міністерства оборони України солідарно.
Відповідач (СКЕЧ морська) позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що додатковою угодою від 15.08.2005 до договору № 3497а від 11.11.2004 вартість перевищення договірної величини споживання електроенергії постачальнику сплачує споживач -В/ч А-2248.
Відповідач (В/ч А-2248) позовні вимог також не визнає, у відзив на позов вказує, що у нього є дві точки обліку, одна з яких не включена до договору на постачання електроенергії № 3497а від 11.11.2004. Відповідач звертався до позивача з пропозицією про перегляд граничних величин споживання на 2006 рік з урахуванням нової точки обліку ТП-240, однак позивач не переглянув ліміти, а тільки погодив нові ліміти на 2007 рік з урахуванням вже 2-х точок. Позивач при розрахунку обсягів споживання електроенергії враховував загальні обсяги електроспоживання по двох точках, не збільшив ліміт, у зв'язку з чим виникло перевищення ліміту споживання. Детальне обґрунтування заперечень викладено у відзив на позов.
За клопотанням позивача, суд ухвалою від 06.11.2006 виключив з числа відповідачів -Севастопольську квартирно -експлуатаційну частину морську та залучив її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 20.11.2006 суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі в якості другого відповідача - Міністерство оборони України.
Відповідач - Міністерство оборони України відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Згідно ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 07 грудня 2006 року по 11 грудня 2006 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України «Про електроенергетику», Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.02 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.02 № 928.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
11.11.2004 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» (Постачальник) та В/ч А-2248 (Споживач), 9 ОМІС ВМС України (Платник) був укладений договір № 3497а на поставку електричної енергії (далі Договір), який відповідно до умов пункту 10.4 Договору є продовженим на теперішній час.
Згідно умов Договору Постачальник зобов'язувався постачати Споживачу електричну енергію в обсягах у відповідності з договірними квартальними (місячними) величинами спожитої електричної енергії, вказаної в Додатку № 1 до Договору. Споживач, в свою чергу, зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію грошовими коштами за тарифами та у строки, вказані в Договорі.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є період з 20 числа попереднього календарного місяця до такого ж числа поточного календарного місяця.
Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку.
За дату оплати приймається дата отримання коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.
Пунктами 2.2.3, 8.3 Договору передбачено, що споживач щомісяця до 20 числа зобов'язується надавати звіти про обсяги спожитої електроенергії.
Відповідно до пункту 8.4 Договору, споживач здійснює оплату до 25 числа календарного місяця.
Додатком № 1 на 2005 рік до Договору сторони узгодили граничні величини електроспоживання на грудень 2005 року -20000 кВт/г.
Додатком № 1 на 2006 рік до Договору сторони узгодили граничні величини електроспоживанні на січень 2006 року -27900 кВт/г, лютий 2006 року -27900 кВт/г, березень 2006 року -25200 кВт/г.
15.08.2005 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» (Постачальник) та В/ч А-2248 (Споживач) було укладено Додаткову угоду до договору на постачання електроенергії № 3497а від 11.11.2004.
Пунктом 1 Додаткової угоди від 15.08.2005 сторони передбачили, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, встановлених згідно розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику електроенергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами.
Згідно наданих облікових листків споживача споживання електричної енергії склало в грудні 2005 року -35100 кВт/г, в січні 2006 року -35900 кВт/г, в лютому 2006 року -47800 кВт/г, в березні 2006 року -34030 кВт/г. Таким чином, споживач перевисів договірний обсяг споживання електроенергії в грудні 2005 року на 15100 кВт/г, в січні 2006 року на 8000 кВт/г, в лютому 2006 року на 19900 кВт/г, в березні 2006 року на 8830 кВт/г.
Позивач виставив рахунки на загальну суму 15050,53 грн. які на час звернення з позовом до суду не сплачені.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідачів двократної різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.04.
Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -згідно зі звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику» (в редакції на момент порушення) та п. 4. 2. 2 Договору передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідач за фактичне перевищення спожитої за період з грудня 2005 - березень 2006 року електроенергії в двократному розмірі не сплатив.
Пунктом 1 Додаткової угоди від 15.08.2005 сторони передбачили, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, встановлених згідно розділу 5 Договору, споживач -тобто В/ч А-2248, сплачує постачальнику електроенергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами.
Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача стосовно обов'язку позивача збільшити ліміти на грудень 2005 року -січень -березень 2006 року в зв'язку з наявністю двох точок обліку: ТП-63 та ТП-240 з тих підстав, що обсяг договірної електроенергії визначається згідно з Додатком № 1 до Договору (п. 2.1.2). Додатки № 1 до Договору на 2005 та 2006 роки сторони підписали без зауважень, відповідач (В/ч А-2248) із заявою про збільшення обсягів поставки електроенергії до позивача не звертався, одностороння зміна умов Договору є порушенням норм чинного законодавства.
У зв'язку з цим вимоги ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» щодо стягнення з В/ч А-2248 двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання в грудні 2005 -березні 2006 року в розмірі 15050,53 грн. підлягають задоволенню.
Пунктом 7 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
У задоволенні вимог позивача щодо відповідача - Міністерства оборони України суд відмовляє з наступних підстав.
У відповідності до статті 1 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом. Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що В/ч А-2248 не є суб'єктом господарської діяльності в розумінні статті 1 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних силах України» відносно договору на отримання електроенергії.
Крім того, позивачем не надані будь -які докази того, що відповідач -В/ч А-2248, не має можливості виконати зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача -В/ч А-2248 витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
1. Стягнути з Військової частини А-2248 (99054, м. Севастополь, вул. Леніна, 23, код ЄДРПОУ 24964613, відомості про рахунки відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання № 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) двократну різницю між фактично спожитою та договірною величинами споживання електроенергії за грудень 2005 - березень 2006 року в розмірі 15050,53 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання № 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. Стягнути з Військової частини А-2248 (99054, м. Севастополь, вул. Леніна, 23, код ЄДРПОУ 24964613, відомості про рахунки відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 в АБ «Перший інвестиційний банк»м. Київ, МФО 300506) 268,50 грн., з яких: 150,50 грн. -державне мито, 118,00 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Копії рішення направити на адресу сторін.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 26.12.2006