33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" грудня 2006 р. Справа № 15/283
Господарський суд Рівненської області у складі судді Коломис В.В. за участю секретаря судового засідання Михалевської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-В»
до відповідача Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області
про визнання нечинними акту б/н від 29.10.2005 р. та рішення № 132 від 14.11.2005 р.
за участю представників сторін:
від позивача -Удовиченко С.В. (дов.в справі);
від відповідача -Онищук Л.Д. (дов.в справі),
Мельничук Є.С. (дов.в справі),
Ткачук Н.М. (дов.№ 02-15/1663 від 22.12.2005 р.).
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.
ВСТАНОВИВ: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-В»-звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, відповідно з яким просить визнати нечинними Акт б/н від 29.10.2005 р. Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області перевірки правильності нарахування плати за житлово-комунальні послуги ТзОВ “Житлобуд-В» та рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 132 від 14.11.2005 р. про застосування до ТзОВ “Житлобуд-В» економічної санкції за порушення державної дисципліни цін.
На думку позивача, під час проведення відповідачем перевірки та визначенні правильності нарахування плати за проживання в гуртожитку останнім було безпідставно застосовано тарифи, встановлені головою Рівненської облдержадміністрації від 26.05.2003 р. за № 280 “Про встановлення плати за користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла», оскільки згідно пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 30.07.2004 р., встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Відповідно, починаючи з 30.07.2004 р., обласні державні адміністрації -органи виконавчої влади на місцях були позбавлені права встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
Крім того, зазначає, що Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області в оспорюваному Акті і власне при здійсненні нарахувань посилається на розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації від 28.03.2000 р. за № 167 “Про оплату за проживання в гуртожитках» і, відповідно, виходила з порядку нарахування квартирної плати для сімейних мешканців, які проживають в окремих кімнатах. Проте, гуртожиток, який йому належить, відноситься до категорії “для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках)».
Таким чином, на думку позивача, необхідно було б перевіряти порядок нарахування плати для одиноких мешканців, виходячи із плати за одне ліжко-місце.
Наводить позивач і інші порушення, які мали місце під час проведення відповідачем перевірки та визначенні правильності нарахування плати за проживання в гуртожитку.
Відтак, вважає, що є всі підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідач -Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області- позовні вимоги не визнає в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
При цьому, посилається на те, що ТзОВ “Житлобуд-В» всупереч вимог розпоряджень голови Рівненської облдержадміністрації від 28.03.2000 р. за № 167 “Про нарахування плати за проживання в гуртожитку» та від 26.05.2003 р. за № 280 “Про встановлення плати за користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла» при нарахуванні плати за квартиру (кімнату) мешканцям гуртожитку по вул. Відінська, 10, безпосередньо завищило вартість квартирної плати та вартість послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2004 р. по 01.08.2005 р., в результаті чого останнім було отримано необгрунтованої виручки в сумі 4.972,80 грн.
Відтак вважає, що рішення від 14.11.2005 р. за № 132 винесено у відповідності до вимог чинного законодавства і є правомірним.
Враховуючи це, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Старшим держінспектором державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області (далі по тексту -Інспекція) було проведено перевірку правильності нарахування плати за житлово-комунальні послуги в ТзОВ “Житлобуд-В» за період з вересня 2004 року по серпень 2005 року, за результатами якої було складено Акт від 29 жовтня 2005 року (а.с. 6-9).
Відповідно з даним Актом, відповідачем в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 р. “Про встановлення повноважень органів центральної виконавчої влади…», Постанови Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 р. “Про затвердження Правил надання послуг з тепло-, водопостачання, водовідведення», розпоряджень голови Рівненської облдержадміністрації № 280 від 26.05.2003 р. “Про встановлення плати за користування житлом…» № 167 від 28.03.2000 р. “Про оплату за проживання в гуртожитках» було нараховано плату за комунальні послуги та квартирну плату.
Внаслідок таких неправильних дій відповідача за період з вересня 2004 року по серпень 2005 року, останнім була необгрунтовано нарахована плата мешканцям гуртожитку по вул. Відінська, 10 в сумі 9.423,89 грн., з яких фактично було оплачено мешканцями 4.972,80 грн. з урахуванням заборгованості станом на 01.09.2005 р.
З огляду на це, ТзОВ “Житлобуд-В» в результаті безпідставного завищення вартості квартирної плати та вартості послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2004 р. по 01.08.2005 р. отримало необгрунтованої виручки в сумі 4.972,80 грн.
Відтак, на підставі вищезазначеного Акта, 14 листопада 2005 року Інспекцією було прийнято рішення № 132 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а.с. 10), відповідно з яким з ТзОВ “Житлобуд-В» вилучено в доход державного бюджету 4.972,80 грн.
Крім того, на позивача покладено штраф в доход державного бюджету в сумі 9.445,60 грн.
Суд, враховуючи викладене, рахує такі доводи і, власне, дії відповідача правомірними та законними, з огляду на таке.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення вимог розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації від 28.03.2000 р. за № 167 “Про нарахування плати за проживання в гуртожитку» та від 26.05.2003 р. № 280 “Про встановлення плати за користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла» при нарахуванні плати за квартиру (кімнату) мешканцям гуртожитку по вул. Відінська, 10, безпідставно завищило вартість квартирної плати та вартість послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2004 р. по 01.08.2005 р. В результаті таких неправильних дій позивача останнім було отримано необгрунтованої виручки в сумі 4.972,80 грн.
Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (доповненого даним пунктом відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 11.03.2002 р.), саме Рада Міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють граничні розмірі плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
При цьому, на підставі вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2002 р. за № 273 та у зв'язку із запровадженням по регіонах області диференційованої квартирної плати залежно від споживчих якостей будинку, розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації від 19.01.2004 р. за № 17 були внесені зміни до розпорядження голови облдержадміністрації від 28.03.2000 р. за № 167 (а.с. 17).
Таким чином, в період, що перевірявся, діяло Розпорядження голови ОДА від 28.03.2000 р. № 167 “Про оплату за проживання в гуртожитках» (а.с. 16) із змінами, внесеними розпорядженням голови ОДА від 19.01.2004 р. за № 17.
При цьому, пункт 1.3 було викладено в наступній редакції: “Громадяни, які проживають в приміщенні гуртожитку, незалежно від його статусу, та займають окремі кімнати і користуються нежитловими приміщеннями (загальні: кухня, санвузли, душеві і інші місця загального користування), вносять квартирну плату в розмірах, встановлених розпорядженнями голови облдержадміністрації для відповідного населеного пункту».
Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. за № 208 (чинного на момент проведення перевірки і на даний час), плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
При цьому, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Викладене спростовує докази позивача, викладені в позовній заяві.
Однак, суд погоджується з доводами позивача про відсутність на сьогоднішній день нормативних актів, щодо порядку нарахування плати за проживання в гуртожитках, оскільки розпорядженням голови облдержадміністрації від 05.09.2005 р. за №; 353 (а.с. 18-19), були визнані такими, що втратили чинність цілий ряд розпоряджень голови ОДА, які стосувались нарахування плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі і розпорядження голови ОДА від 28.03.2000 р. за № 167 із змінами до нього (розпорядження голови ОДА від 19.01.2004 р. за № 17).
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», п. 7 ст. 18 Закону України “Про місцеве державні адміністрації» питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (в тому числі і встановлення плати за проживання в гуртожитках), відносяться до повноважень органів місцевого самоврядування. Однак, на сьогоднішній день Рівненською міською радою не прийнято рішення, яке б регулювало плату за проживання в гуртожитках.
Натомість, як свідчать обставини у справі, перевірка правильності нарахування плати за житлово-комунальні послуги в ТзОВ “Житлобуд-В», на підставі колективного звернення мешканців гуртожитку по вул. Відінська, 10, проводилась за період з вересня 2004 року по серпень 2005 року, тобто в період чинності розпоряджень голови Рівненської ОДА.
Не заслуговують на увагу суду і посилання позивача на те, що належний йому гуртожиток відноситься до категорії “для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках)», відтак необхідно було б перевіряти порядок нарахування плати для одиноких мешканців, виходячи із плати за одне ліжко-місце.
Відповідно до п. 1.3 Розпорядження голови Рівненської ОДА від 28.03.2000 р. “Про оплату за проживання в гуртожитках», із змінами, внесеними розпорядженнями голови Рівненської ОДА від 19.01.2004 р. за № 17, громадяни, які проживають в приміщенні гуртожитку, незалежно від його статусу, та займають окремі кімнати і користуються нежитловими приміщеннями (загальні: кухня, санвузли, душеві і інші місця загального користування), вносять квартирну плату в розмірах, встановлених розпорядженнями голови облдержадміністрації для відповідного населеного пункту.
Як з'ясовано судом і виявлено під час перевірки, кімнати гуртожитку позивача знаходяться у спільному користуванні осіб, які перебувають у сімейних стосунках, тобто мешканці займають жилі кімнати, а не ліжко-місце, що в свою чергу підтверджується довідкою про склад проживаючих.
Крім того, у наявній в матеріалах справи довідці (а.с. 55), ТзОВ “Житлобуд-В» підтвердило, що нарахування за проживання в гуртожитку по вул. Відінська, 10, в період з серпня 2004 року по вересень 2005 року здійснювалось за тарифом 0,50 грн. за 1 кв.м.
Викладене спростовує твердження позивача, що гуртожиток має статус гуртожитку для одинаків і, відповідно, плата проводиться за ліжко-місце.
З огляду на це, безпідставні є і посилання позивача на п.п. 1.1, 1.2 розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації від 28.03.2000 р. за № 167 (а.с. 16), оскільки зазначене стосується громадян, які проживають в жилих приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках.
Відповідно до ст. 70, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість, доводи, якими позивач обгрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи все вищевикладене, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини -з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "05" січня 2007 р.