33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" грудня 2006 р. Справа № 14/352
За позовом Закрите акціонерне товариство “РодАн-Капітал»
до відповідача Дочірнє підприємство “Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»
про стягнення в сумі 575.942,73 грн.
Суддя Марач В.В.
За участю представників: від позивача -Додатко Р.В. (дов. у справі);
від відповідача- Ковальчук А.М. (дов. у справі).
Стаття 22 ГПК України роз'яснена.
СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути з відповідача 400.000,01 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти на основні договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1-01/06 від 22 січня 2006 року, 31.596,87 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 7.748,15 грн., 44.172,90 грн. пені, 56.561,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 7% штрафу від простроченої суми в розмірі 35.863,28 грн. Вищевказані нарахування позивач обгрунтовує несвоєчасністю виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідача та нараховує їх за період з 23.05.2006 р. по 23.11.2006 р.
Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомляє про те, що 01.12.2006 р. позивач сплатив основний борг в розмірі 400 тис.грн. та просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 41.704,19 грн., 3% річних в сумі 7.748,15 грн., пені в сумі 44.172,90 грн., штрафу в сумі 35.863,28 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 56.561,52 грн. та судові витрати по справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що 01.12.2006 р. основну суму боргу він сплатив позивачу по платіжному дорученню № 2293. Проти стягнення з нього 7% штрафу заперечує, посилаючись на те, що він не належить до державного сектора економіки. У відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 50%, посилаючись при цьому на несприятливий фінансовий стан підприємства, наявністю несплаченої заборгованості перед третіми особами, в тому числі за рішеннями господарського суду.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
Відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1-01/06 від 22.01.2006 р. та додаткової угоди б/н від 04.04.2006 р. (далі по тексту -Договір) позивач передав, а відповідач, відповідно, отримав бітум марки 90/130 в кількості 182 тон, мазут М-100 в кількості 114,872 тон (товар) на загальну суму 512.332,63 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі товару від 22.04.2006 р., відповіддю на претензію від 20.09.2006 р. за № 727, в якій відповідач визнав суму боргу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5.2 договору, розрахунок за отриманий товар мав бути здійснений до 22.05.2006 р., однак відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару у встановлений в договорі строк, а частково сплатив 23.11.2006 р. вартість товару в сумі 112.332,62 грн.
Станом на 24.11.2006 р. сума основного боргу відповідача за отриманий товар складала 400.000,01 грн. 01 грудня 2006 року відповідач після подання позову до суду сплатив 400.000,00 грн. боргу за поставлений товар, чим погасив суму основного боргу.
З наведеного вище та розрахунку позову вбачається, що в період з 23.05.2006 р. по 23.11.2006 р. (185 днів) розмір простроченої суми грошового зобов'язання становив 512.332,63 грн., а в період з 23.11.2006 р. по 01.12.2006 р. -400.000,00 грн. (додатково 8 днів).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Отже, на основі вказаної норми закону є правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.6 Договору № 1-01/06 від 22.01.2006 р. сторони передбачили, що за відмову від розрахунку за товар або за прострочення покупцем встановленого п. 5.2 Договору строку для розрахунку за товар Покупець зобов'язаний за вимогою Продавця виплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, є правомірними і вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату вартості нафтопродуктів.
Пунктом 3 ст. 692 ЦК України, яка регулює правовідносини у сфері купівлі-продажу, передбачено, що в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Обов'язок сплати процентів боржником за користування чужими грошовими коштами встановлено і ст.ст. 536, 1214 ЦК України.
Пунктом 6.7 договору № 1-01/06 від 22.01.2006 р. встановлено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити останньому відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 0,06% від простроченої суми за кожен день прострочення на день сплати всієї суми грошового зобов'язання.
Виходячи з наведеного, підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 23.05.2006 р. по 01.12.2006 р. в сумі 56.561,52 грн.
Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням контракту або виконання зобов'язання, фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
Ш за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
Ш за порушення умов виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів -додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
А п. 2 статті 22 цього ж Кодексу встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до довідки № 1464 про включення до ЄДРПОУ виданої Рівненським управлінням статистики, відповідач діє на основі лише загальнодержавної власності.
Таким чином, враховуючи наведене та те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання понад тридцять днів, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, а саме в сумі 35.863,28 грн.
Однак, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками позивача, суд вбачає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пеня, штраф) на 50%. При цьому, судом взято до уваги ступінь виконання боржником зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та те, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.
На основі наведеного, керуючись ст. 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (33022, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540, р/р 26002301587423 в ПІБ м. Рівне, МФО 333335),-на користь Закритого акціонерного товариства “РодАн-Капітал» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 25394804, р/р 260033026501 в АБ “Банк регіонального розвитку» м. Київ, МФО 300540),-інфляційні нарахування в сумі 41 704 грн. 13 коп., 3% річних в сумі 7 748 грн. 15 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 56 561 грн. 52 коп., 22 086 грн. 45 коп. пені, 17 931 грн. 64 коп. штрафу, 6 039 грн. 81 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. плати за інформаційно-технічну послугу по забезпеченню судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Припинити провадження у справі стосовно вимог про стягнення основного боргу в сумі 400 тис.грн.
5. В решті позову -відмовити в задоволенні.
6. Видати позивачу -Закритому акціонерному товариству “РодАн-Капітал» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 25394804),-довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 633,89 грн., сплаченого по платіжному дорученню № 571 від 01.11.2006 р., як зайво сплачене.
Суддя Марач В.В.
Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано "25" грудня 2006 року.