33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" грудня 2006 р. Справа № 2/264
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Савченка Г.І. при секретарі судового засідання Маслову К.Г., розглянувши справу
за позовом : Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»
до відповідача : Державна податкова інспекція у м.Рівне
про визнання нечинним рішення, про скасування податкової вимоги
Представники сторін:
від позивача : юрист Коробка Н.М.
від відповідача : інспектор Оніщук В.П.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.11.06 р. по 14.12.06 р.
Позивач - відкрите акціонерне товариство “Рівнеазот» з врахуванням уточнених позивачем вимог просить визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне, викладені у листах № 17889/15-234 від 05.09.2006 р. та № 21044/15-232 від 28.09.2006 р. про відмову в погашенні податкових векселів, виданих в серпні 2006 р. шляхом заліку бюджетного відшкодування за червень 2006 року.
Визнати нечинною першу податкову вимогу від 17 жовтня 2006 року № 1/966.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що:
31.08.2006 р., 01.09.2006 р. та 28.09.2006 р. ВАТ “Рівнеазот» зверталося до ДПІ у м.Рівне із листами за №№ 2967,2978,2979,2980,2981 (дані листи знаходяться в матеріалах справи) та 3331 (додаток 1) з проханням відповідно до ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість» (далі -Закон № 168/97-ВР) здійснити залік сум бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкових векселів:
1) № 7733353902474, виданого 04.08.2006 р. на суму 841 290,45 грн. З терміном погашення 02.09.2006 р. (знаходиться в матеріалах справи);
2) № 7733353902475, виданого 07.08.2006 р. на суму 10 707,12 грн. З терміном погашення 05.09.2006 (знаходиться в матеріалах справи);
3) № 7733353902476, виданого 14.08.2006 р. на суму 10 278,90 грн. З терміном погашення 12.09.2006 р. (знаходиться в матеріалах справи);
4) № 7733353902477, виданого 14.08.2006 р. на суму 10 593,38 грн. З терміном погашення 12.09.2006 р. (знаходиться в матеріалах справи);
5) № 7733353902479, виданого 18.08.2006 р. на суму 55 635, 65 грн. З терміном погашення 16.09.2006 р. (знаходиться в матеріалах справи);
6) серії АА 0269851, виданого 05.09.2006 р. на суму 10 950,70 грн. З терміном погашення 04.10.2006 р. (додаток 2).
Всього на суму 939 456,20 грн.
У відповідь на вищезазначені звернення Відповідачем було прийнято рішення, викладене в листах № 2104/15-232 від 28.09.2006 р., № 17889/15-234 від 05.09.2006 р. та № 21551/15-232 від 03.10.2006 р., згідно якого Позивачу відмовлено у погашенні податкових векселів.
19 жовтня 2006 року на адресу позивача надійшла перша податкова вимога від 17 жовтня 2006 року № 1/966 (знаходиться в матеріалах справи) (далі -податкова вимога) про те, що станом на 17 жовтня 2006 р. сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 942 363,02 грн., в тому числі за платежами “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» -939 456,20 грн. Згідно даної податкової вимоги відповідач:
- попереджає, що, починаючи з 17 жовтня 2006 р., усі активи позивача, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та цінні папери, перебувають у податковій заставі і позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, визначених законом, а на суму податкового боргу нараховується пеня;
- вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові санкції та пеню, нараховану на нього). У разі неможливості повністю погасити податковий борг у 30-денний термін, надати податковому органу перелік ліквідного майна, яке може бути використане для погашення боргу шляхом його реалізації у встановленому законом порядку;
- застерігає, що в разі несплати суми податкового боргу надалі до позивача будуть застосовані передбачені законодавством такі заходи стягнення податкового боргу:
- стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання:
- вилучення та реалізація рухомого і нерухомого майна та цінних паперів.
29 жовтня 2006 року відповідачем було подано висновок до органу державного казначейства про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі зазначеного висновку, 30 жовтня 2006 року відділенням Державного казначейства в м. Рівне було перераховано на поточний рахунок позивача суму бюджетного відшкодування в розмірі 15 954 053,27 грн. В тому числі за червень 7 938 935,53 грн. Копія виписки про банківські операції за 30 жовтня 2006 р. по рахунку № 260030265779,980 в філії ВАТ “Укрексімбанк» в м.Рівне та копія платіжного доручення № 6295 від 30 жовтня 2006 р. додаються (додаток 4,5). Тобто, позивачу було відшкодовано коштами суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок яких, позивач просив провести залік по внесках, виданих в серпні.
У зв'язку з вищезазначеним відшкодуванням з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позивачем 31 жовтня 2006 р. було погашено векселі, видані в серпні шляхом перерахування коштів в сумі 928 505,50 грн. Копія платіжного доручення № 10545 від 31 жовтня 2006 р. додається (додаток 6).
Що ж до різниці між сумою з податку на додану вартість, зазначеній в оспорюваній податковій вимозі (939 456,20 грн.) та сумою перерахованою на погашення векселів (928 505,50 грн.) слід зазначити, що дана сума 10 950,70 (939 456,50 -928 505, 50) є сумою на яку позивачем було видано вексель серії АА 0269851 від 05.09.2006 р. Позивач, як було зазначено вище, також звертався до відповідача з проханням погасити даний вексель шляхом заліку сум бюджетного відшкодування за липень (лист № 3331 від 28.09.2006 р.) і відповідно до рішення відповідача, викладеного в листі № 21551/15-232 від 03.10.2006 р. позивачу було відмовлено в погашенні даного векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування. Проте, відповідачем рішення про відмову в погашенні даного векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування було змінено. Так, даний вексель було погашено шляхом заліку суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року, навіть при відсутності довідки про підтвердження суми бюджетного відшкодування за даний період. Тому, рішення відповідача про відмову погасити вексель серії АА 0269851 від 05.09.2006 р., викладене в листі № 21551/15-232 від 03.10.2006 р. позивачем не оспорюється.
Щодо рішення про відмову погасити податкові векселі позивач пояснив, що відповідно до абз.1 п.11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР, платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тринадцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Платник податку, згідно абз.4 п.11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР, може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, згідно абз.7 п.11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР, має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язання по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Під підтвердженою податковим органом сумою бюджетного відшкодування, згідно із Методичними рекомендаціями щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкового векселя (ПВ), рекомендованим листом № 25595/7/16-1517 від 22.12.2005 р. (далі -методичні рекомендації), в редакції що діяла до 29.08.2006 р., розуміють сума ПДВ, яка задекларована платником податку до відшкодування і обліковується в картці особового рахунку платника. Тобто на визначену законом дату (на дату поставки податкового векселя органу митного контролю) платником шляхом подання податкової декларації узгоджено суму бюджетного відшкодування, таке відшкодування підтверджено відповідним записом в картці особового рахунку платника податку про наявність задекларованої суми бюджетного відшкодування у розмірі, не меншому, ніж сума ПВ, залишається невідшкодованою на дату погашення ПВ. У погашенні ПВ також приймають участь суми бюджетного відшкодування, які обліковувалися у картці особового рахунку платника податку до дати введення в дію нового порядку бюджетного відшкодування (до 01.06.2005 р.) Таке визначення використовується виключно з метою погашення ПВ.
При цьому, зазначає позивач, що в Законі № 168/97-ВР відсутнє визначення поняття про те, що слід розуміти під підтвердженою податковим органом сумою бюджетного відшкодування.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що для погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування необхідна наявність наступних умов:
1. Позивач повинен мати суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша, ніж сума зобов'язання по векселях.
2. Сума бюджетного відшкодування повинна бути підтверджена податковим органом, тобто задекларована платником податку (позивачем) до відшкодування і обліковуватися в картці особового рахунку платника.
3. Суму бюджетного відшкодування у розмірі, не меншому ніж сума податкового векселя не відшкодована позивачем на дату погашення податкового векселя.
Доказами наявності зазначених умов для погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, як на дату видачі векселів так і на дату прийняття відповідачем оспорюваних рішень про відмову в погашені векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування є:
1. Декларація з податку на додану вартість за червень 2006 р. (знаходиться в матеріалах справи), згідно якої сума бюджетного відшкодування (рядок 25) становить 8 552 723,00 грн., що більше ніж сума зобов'язань по векселях (939 456,20 грн.), зокрема по векселях, виданих в серпні (928 505,50 грн.).
2. Довідка від 16.08.2006 р. “Про результати виїзної планової перевірки ВАТ “Рівнеазот» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень 2006 року» документальної перевірки за червень 2006 р. (знаходяться в матеріалах справи), в якій зазначено (стор.24), що бюджетне відшкодування за червень в сумі 8 552 723,00 грн. Рахується в переплаті по картці особового рахунку платника, а також підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 року в сумі 3 165 614,37 грн. Окрім того, складання відповідачем довідки, а не акту, свідчить про відсутність допущених позивачем порушень нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а відтак така довідка є підтвердженням задекларованої позивачем суми податку на додану вартість до відшкодування.
3. Лист № 17889/15-234 від 05.09.2006 р., в якому викладене оскаржене рішення відповідача і в якому зазначено, що документальною перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування за червень в розмірі 7 097 645,08 грн., що також більше суми зобов'язань по векселях.
4. Не перерахування позивачу бюджетного відшкодування за червень 2006 року ні на дати строку погашення векселів (05.09.2006 р., 12.09.2006 р., 16.09.2006 р., ні на дати прийняття відповідачем рішення про відмову в погашенні векселів, виданих в серпні 2006 р., шляхом заліку сум бюджетного відшкодування (05.09.2006 р., 28.09.2006 р.).
Отже, у зв'язку з тим, що станом на 04.08.2006 р., 07.08.2006 р., 14.08.2006., 18.08.2006 р., 05.09.2006 р., (дати поставки податкових векселів органу митного контролю), у позивача було задекларовано суму ПДВ, що підлягала до бюджетного відшкодування і дана сума обліковувалася в картці особового рахунку платника, то позивач мав право включити суму зобов'язання по податкових векселях, виданих в серпні 2006 року, в розмірі 928 505,50 грн. До складу податкових зобов'язань за серпень 2006 року, а по податковому векселі, виданому у вересні 2006 року, в розмірі 10 950,70 грн. До складу податкових зобов'язань за вересень 2006 року, що і було відображено позивачем в податкових деклараціях за серпень та вересень 2006 року. На думку позивача посилання відповідача на Методичні рекомендації, надіслані для використання в роботі листом ДПА України № 25595/7/16-1517 від 22.12.2005 р., № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 р. та № 17541/7/19-0217 від 20.09.2006 р., як на підставу для відмови у погашенні векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування не заслуговують на увагу, оскільки дані листи суперечать чинному податковому законодавству.
Так, в Законі № 168/97-ВР, оскільки в абз.7 п.11.5 ст.11 чітко зазначено що, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язання по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.
Всупереч цьому, Методичні рекомендації, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції, а тому носять рекомендаційний характер, визначають додаткові умови, а саме умови переведення податкових векселів І та ІІ категорії до 0 категорії. В оплату яких зараховуються суми бюджетного відшкодування, (обов'язковим є дотримання всіх умов, а не однієї чи двох із них окремо), а саме:
-на дату поставки ПВ органу митного контролю платник має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ;
-в будь який день з дати видачі ПВ до дати настання терміну платежу за ПВ платник податку подав до органу ДПС заяву про залік такої суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення таких векселів;
-на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування повністю або частково не відшкодована платникові (невідшкодований залишок дорівнює або більший ніж сума ПДВ);
-на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування повністю або частково не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, який подається до установи Державного казначейства (залишок суми бюджетного відшкодування не менше ніж сума ПВ);
-на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування не є предметом кримінальної справи, судового чи апеляційного розгляду, не перебуває в адміністративному оскарженні.
Відповідно до п.11.4 ст.11 Закону № 168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
При цьому, слід зазначити, що зміни до Методичних рекомендацій, внесених листом ДПА України за № 17541/7/19-0217 від 20.09.2006 р., не були опубліковані, а тому позивач не мав можливості ознайомитися зі змістом даних змін.
Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, вимоги Методичних рекомендацій порушують права позивача, оскільки суперечать вимогам Конституції України та податкового законодавства, а відтак і рішення відповідача про відмову погасити податкові векселі шляхом заліку сум бюджетного відшкодування є неправомірним.
Щодо незаконності першої податкового вимоги, позивач пояснив, що Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі -по тексту -Закон № 2181-ІІІ) визначає порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та встановлює процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження платником податку податкових зобов'язань та визначення податкового боргу викладений в ст. 5 “Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу» Закону № 2181-ІІІ.
Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Позивачем в строки було подано відповідачу податкові декларації за червень, липень, серпень та вересень 2006 року, однак у жодній із перерахованих декларацій, суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, не було.
Таким чином, станом на 17 жовтня 2006 року у позивача відсутній податковий борг, а відтак відсутні підстави для видачі оскаржуваної податкової вимоги.
Виникнення права податкової застави регулюється нормами ст. 8 “Податкова застава» Закону № 2181-ІІІ.
Так, відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, виникнення права податкової застави може бути у разі:
1) неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації -з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;
2) несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації,-з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;
3) несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом,-з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Жодної з перелічених підстав, що надавали б відповідачу право застосування податкової застави, у відповідача до позивача немає.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (тому числі при сплаті місячних авансових внесків),-протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Так, позивачем вчасно було подано податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема, податкову декларацію за червень подано 18.07.2006 р., за липень -18.08.2006 р., за серпень -19.09.2006 р., за вересень -18.10.2006 р.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 Закону України “Про податок на додану вартість» (далі по тексту -Закон № 168/97-ВР), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податковог7о зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до податних позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2006 року (рядок 21), різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду мала від'ємне значення. Зокрема, згідно декларації з податку на додану вартість за червень (рядок 25) , сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 8.552.723,00 грн., за липень -4.407.095,00 грн., за серпень -7.050.798,00 грн., за вересень -7.021.045,00 грн. Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість у позивача відсутній, а тому твердження відповідача про наявність узгодженого податкового зобов'язання в сумі 939.456,20 грн., є неправомірними та безпідставними.
Також відсутні і податкові повідомлення-рішення, які набрали чинності, щодо зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість, визначених відповідачем.
Таким чином, дії відповідача щодо направлення позивачу першої податкової вимоги на суму 939.456,20 грн. Неправомірними, а тому така податкова вимога є недійсною (нечинною).
Щодо застосування фінансових санкцій, позивач пояснив наступне.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею за порушення податкового законодавства.
Оскільки, на його думку, порушення податкового законодавства зі сторони позивача допущено не було, то і відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.
Відповідно до преамбули Закону № 2181-ІІІ цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. (далі по тексту -Закон № 2343-ХІІ).
Згідно ст. 1 Закону № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Пунктом 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, за змістом вищенаведеної правової норми, штраф за невиконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх неналежне виконання не нараховується. До того ж висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй Постанові від 28.09.2004 р.
Арбітражним судом Рівненської області 22.12.1997 р. по справі № 3/10-Б було порушено справу про банкрутство ВАТ “Рівнеазот». Копія ухвали знаходиться в матеріалах справи.
03 березня 2000 р. в силу Закону № 2343-ХІІ, ухвалою Арбітражного суду Тернопільської області по справі № 7Б-209-3/10Б (копія знаходиться в матеріалах справи) було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до вирішення питання по санації.
28 листопада 2005 року господарським судом Рівненської області по справі № 7Б-209-3/10Б було прийнято ухвалу (копія знаходиться в матеріалах справи), згідно якої в справі про банкрутство ВАТ “Рівнеазот» введено процедуру санації. А ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.12.205 р. (копія знаходиться в матеріалах справи) продовжено дію мораторію до дня припинення провадження у справі № 7Б-209-3/10Б про банкрутство ВАТ “Рівнеазот».
На момент подання позовної заяви про банкрутство ВАТ “Рівнеазот» знаходиться в процедурі санації боржника, про що свідчить ухвала господарського суду Рівненської області від 28.11.2005 р.
Таким чином, застосування до позивача фінансових санкцій (штрафу, пені) здійснено в порушення ст. 12 Закону № 2343-ХІІ та п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.
Відповідач позов заперечує, свої заперечення обгрунтовує тим, що спірні векселі 31.10.2006 р. погашені коштами, тому відсутній предмет спору. Перша податкова вимога вважається відкликаною відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ.
Вислухавши пояснення сторін, давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
ВАТ “Рівнеазот» у серпні 2006 року видано податкові векселі:
ь за № 7733353902474 від 04.08.2006 р. на суму 841.290,45 грн., термін погашення 02.09.2006 р.;
ь за № 7733353902475 від 07.08.2006 р. на суму 10.707,12 грн., термін погашення 05.09.2006 р.;
ь за № 7733353902477 від 14.08.2006 р. на суму 10.278,90 грн., термін погашення 12.09.2006 р.;
ь за № 7733353902476 від 14.08.2006 р. на суму 10.593,38 грн., термін погашення 12.09.2006 р.;
ь за № 7733353902479 від 18.08.2006 р. на суму 55.635,65 грн., термін погашення 16.09.2006 р.;
В порушення п. 11.5 ст. Закону України “Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із наступними змінами та доповненнями), де зазначено, якщо платник податку на додану вартість поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування.
ВАТ “Рівнеазот» видано податкові векселі (04 серпня 2006 року, 07 серпня 2006 року, 14 серпня 2006 року), не маючи на день видачі податкових векселів підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, адже довідка про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень 2006 року видана ДПІ у м. Рівне лише 16 серпня 2006 року.
31 серпня 2006 року, 01 вересня 2006 року ВАТ “Рівнеазот» звернулося листами до ДПІ у м. Рівне про здійснення заліку суми бюджетного відшкодування в рахунок оплати податкових векселів.
05 вересня 2006 року, 28 вересня 2006 року ДПІ у м. Рівне надано відповіді на вищезазначені листи ВАТ “Рівнеазот». Даними листами податковий орган повідомив, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, видачі та погашення податкових векселів, та змін, внесених листом ДПА України за № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 р. податкові векселі не підлягають погашенню за рахунок бюджетного відшкодування заявленого в декларації за червень 2006 року, оскільки податковим органом лише частково підтверджено суми бюджетного відшкодування (тривають перевірки). Вищевказаними листами ДПІ у м. Рівне було запропоновано ВАТ “Рівнеазот» вирішити питання погашення податкових векселів за рахунок сплати грошовими коштами.
Разом з тим, господарський суд вважає, що відповіді податкового органу викладені в листах по своїй суті є рішеннями, оскільки породжують наслідки для платника податку.
12 жовтня 2006 року за № 22807/10-15 та 16 жовтня 2006 року за № 23154/10-15 ДПІ у м. Рівне направила претензії Рівненському відділенню АБ “Кліринговий Дім» (с. Городок Рівненського району), оскільки ВАТ “Рівнеазот» не проведено погашення податкових векселів у визначені строки, та не перераховано кошти до бюджету. На вищевказані претензії ДПІ у м. Рівне відповіді не отримано.
Дані векселі погашено грошовими коштами 31.11.2006 р. платіжним дорученням за № 10545 (облікова справа платника за період з 01.09.2006 р. по 01.11.2006 р. по податку на додану вартість додана до матеріалів справи), а отже відсутній предмет спору по даній справі.
Перша податкова вимога не підлягає визнанню нечинною, оскільки відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до п. 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платником податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за № 266 від 03.07.2001 р., зареєстрованого і Міністерстві юстиції України за № 595/5786 від 16.07.2001 р. та на підставі облікових даних з карток особових рахунків платника податків. 17.10.2006 р. в автоматичному режимі сформовано по ВАТ “Рівнеазот» першу податкову вимогу за № 1/966 від 17.10.2006 р. на суму 939.456,20 грн.
Враховуючи те, що дані векселі погашено грошовими коштами 31.10.2006 р. платіжним дорученням за № 10545 та на підставі пп. 6.4.1 п. .4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
Доказом того, що перша податкова вимога рахується відкликаною, є те, що податковим органом 18 листопада не виставлялася друга податкова вимога.
Предметом даної адміністративної справи не є визнання нечинними рішень податкового органу про застосування фінансових санкцій, тому доводи позивача, щодо неправомірності податкового органу попередження в листах-рішеннях про можливість застосування таких санкцій,- не приймаються до уваги.
Керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,-
1. В позові відмовити.
2. Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Савченко Г. І.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "25" грудня 2006 р.