Справа: № 2а/2610/718/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Маліновська В.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Ключковича В.Ю.
Федорової Г.Г.
За участю секретаря Добрянського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо нарахування пенсії протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування йому пенсії виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням протиправними; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити йому пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством відповідно до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04.04.2006 року № 3591-IV) з 01 грудня 2011 року.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України від 10 грудня 2010 року ОСОБА_3 було звільнено з військової служби у запас за п. «б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 17 грудня 2010 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням п. «а» ч.1 ст.13 цього Закону у розмірі 53 % відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії.
Відповідач листом від 18.04.2012 року, з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, повідомив його про законність визначення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії та відмовив у проведенні перерахунку.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 3 ст. 43 Закону в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року, (яка діяла на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатно посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, у статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в частині третій слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» виключено та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.
В силу п.п. 5, 6, 7 вказаного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Матеріали справи підтверджують, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві визначено ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, що склало щомісячну пенсію в розмірі 2239,14 грн.
Колегія суддів зазначає, що дія ч. 3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону від 28 грудня 2007 року втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 22 травня 2008 року, а тому на час звільнення позивача з військової служби підлягали застосуванню норми ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону від 04 квітня 2006 року.
З огляду на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечить положенням чинної редакції ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу, вказана Постанова не підлягає застосуванню до осіб звільнених у 2010 році.
Аналізуючи обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсія позивачу повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного ч. 3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону від 04 квітня 2006 року, а тому судом правомірно задоволено позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко
Судді: В.Ю. Ключкович
Г.Г. Федорова
Повний текст ухвали виготовлений 17.09. 2013 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г. Г.