Справа: № 2а/2370/4725/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар Т.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Ключковича В.Ю.
Федорової Г.Г.
За участю секретаря: Добрянського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" звернувся до суду з позовом до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2012 року №0000342300 та №0000352300.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Христинівської МДПІ від 12.09.2012 року № 202, у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено Акт від 09.11.2012 року № 118/22-011/34323885.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агровет Атлантик»: підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 495 423 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 882 168 грн., за 3, 4 квартал 2011 року в сумі 462 351 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 150 904 грн.; пункту 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суми сплати податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 1 400 613 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 97 880 грн., за вересень 2011 року в сумі 386 424 грн., за листопад 2011 року в сумі 321 637 грн., за грудень 2011 року у сумі 450 953 грн., за січень 2012 року в сумі 136 627 грн., за березень 2012 року в сумі 7 092 грн.
Не погоджуючись із викладеним в акті перевірки висновками Христинівської МДПІ, позивач 14.11.2012 року подав заперечення до відповідача.
23.11.2012 року рішенням Христинівської МДПІ ДПС у Черкаській області №4578/22-007 змінено другий абзац висновку акту перевірки від 09.11.2012 року № 118/22-011/34323885 та викладено його в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ в результаті чого занижено суму сплати з податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 1 308 679 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 14 495 грн., за вересень 2011 року в сумі 386 424 грн., за листопад 2011 року у сумі 316 150 грн., за грудень 2011 року в сумі 450 953 грн., за січень 2012 року в сумі 137 791 грн., за березень 2012 року, в сумі 7 092 грн., за червень 4 226 грн. (мінус).
За результатами встановлених перевіркою порушень, 23.11.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000342300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1 533 149 грн., із яких 1 495 423 грн. основний платіж, а 37 726 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000352300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 635 849 грн., із яких 1 308 679 грн. основний платіж, а 327 170 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).
В силу пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Також, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарської операції.
Пунктом 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агровет Атлантик» було укладено: договір поставки № 06/09 від 06.09.2011 року між ПП «Крузо» та ТОВ «Агровет Атлантик», договір поставки товару № 0503-2 від 05.09.2012 року між ТОВ «Марк-Трейдинг» та ТОВ «Агровет Атлантик; договір поставки товару № 1811 від 08.11.2011 р. між ТОВ «Бімар» та ТОВ «Агровет Атлантик»; договір поставки товару № 050811 від 05.08.2011 року між ТОВ «Домес» та ТОВ «Агровет Атлантик».
Надані позивачем суду документи підтверджують реальність вчинених операцій за вказаними правочинами щодо поставки товару, а саме: видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату праці, які містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством.
Водночас, на підтвердження розрахунку з контрагентами за вказаними договорами поставки позивачем були надані платіжні доручення, які підтверджують проведення господарських операцій та спростовують висновок податкового органу щодо фіктивності та безтоварності укладених правочинів.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умови укладених договорів між позивачем та Приватним підприємством «Крузо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Марк - Трейдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домес» виконані, що підтверджують надані позивачем первинні документи.
Крім того, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Також, посилання відповідача на допущені порушення контрагентом у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана обставина не впливає на права та обов'язки іншого платника податків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відносини ТОВ «Агровет Атлантик» та його контрагентів не спрямовані на реальне настання господарських наслідків.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено реальність вчинених операцій щодо поставки товару контрагентам, правомірно встановлено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на прибуток за перевіряємий період, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0000342300 та №0000352300 підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Здійснити процесуальне правонаступництво. Замінити Христинівську міжрайонну державну податкову інспекцію ДПС на Христинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів.
Апеляційну скаргу Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 17.09. 2013 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г. Г.