Справа: № 826/5496/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров КС.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 11.03.2013 року №3-69,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 11.03.2013 року №3-69.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано припис від 11.03.2013 року №3-69 в частині пропозиції усунути порушення шляхом демонтажу щиту на фасаді «Спортліга»; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 11 березня 2013 року Головним спеціалістом відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради винесено припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові №3-69.
Згідно зазначеного припису позивач, як розповсюджувач зовнішньої реклами, розмістив без відповідного дозволу зовнішню рекламу на спеціальній конструкції по вул. Стадіонний проїзд, 11 у м. Харкові, - щит на фасаді (2х0,6х1) Спортліга, виносний щит (1х0,5х2) Спортліга, у зв'язку із чим порушив ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».
Приписом запропоновано позивачу у 3 денний термін усунути зазначені порушення шляхом демонтажу; зобов'язано про усунення порушень письмово інформувати відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради у 3 денний термін; роз'яснено, що у випадку невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на товариство витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.
На виконання вимог зазначеного припису, виносний щит «Спортліга» (1х0,5х2) позивачем було демонтовано, проте припис в частині вимог щодо демонтажу щиту на фасаді «Спортліга» (2х0,6х1), позивач вважає неправомірним.
Визнаючи оскаржуваний припис протиправним та скасовуючи його, суд першої інстанції виходив з того, що розміщена позивачем інформація не містить закликів придбати товар або послугу, що ним реалізується, тому вивіска з текстом «Спортліга» на зовнішній стіні приміщення пункту розповсюдження білетів державних лотерей не є рекламою у розумінні ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення вивіска чи табличка.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, але з інших підстав, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до підпункту 13 пункту «а» статті 30 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 затверджені Типові Правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила №2067).
Відповідно до пункту 5 Правил №2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
Як вбачається з матеріалів справи, у Харківській міській ради утворено Відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради.
Відповідно до пункту 6 Правил №2067 до повноважень робочого органу належать:
- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;
- надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;
- прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;
- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;
- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;
- ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;
- подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Отже, робочий орган, у разі встановлення порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, має право подавати територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріали про такі порушення.
Разом з тим, визначаючи органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, колегія суддів виходить з такого.
Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами (далі Закон - 270/96).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;
- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Крім того, відповідний орган державної влади має право, зокрема, надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, мають право видавати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень.
Проте, з зазначених норм не вбачаться, що на виконавчі органи міських рад (робочий орган) згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу та право видавати обов'язкові для виконання приписи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 11.03.2013 року №3-63 Відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради винесений не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України.
Щодо посилання апелянта на те, що оскаржуваний припис не є нормативно - правовим актом чи актом індивідуальної дії, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правові акти - це акти управління, які встановлюють, змінюють та припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані та тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застування.
Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Колегія суддів вважає, що оскаржуваний припис за своїм змістом є правовим актом індивідуальної дії, оскільки зобов'язує позивача вчинити дії - усунути зазначені у цьому приписі порушення шляхом демонтажу, створює певні обов'язки - у випадку невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на розповсюджувача зовнішньої реклами витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 11.03.2013 року №3-63 Відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради є протиправним та підлягає скасуванню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 11.03.2013 року №3-69 Відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.
Федотов І.В.