Справа: № 2а-15815/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Ключковича В.Ю.
Федорової Г.Г.
За участю секретаря: Добрянського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Баржова компанія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішеня,-
Позивач - Дочірнє підприємство «Баржова компанія» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2007 року №0009382308/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.10.2007 р. за результатами перевірки Дочірнього підприємства "Баржова компанія" Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено Акт № 636/23-8/24929143 "Про результати невиїзної документальної перевірки ДП "Баржова компанія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період жовтень-листопад 2006 року та січень-березень 2007 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого податковим органом було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 1 205 613 грн., за лютий 2007 року на суму 1 130 467 грн., за березень 2007 року на суму 208 598 грн. (всього зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 2 544 678 грн.).
За результатами встановлених порушень Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009382308/0 на загальну суму 2 544 678 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0009382308/0, та вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2009 р. № 996- ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 наведеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.
Як визначено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства постачальниками ДП «Баржова компанія» по ланцюгах поставки, які призвели до неправомірного формування податкового кредиту ПДВ ДП «Баржова компанія», що в подальшому призвело до порушення принципів системи оподаткування.
З урахуванням наведеного, відповідачем зроблено висновок, що суми сплати ПДВ в розмірі 2 554 678 грн., а саме: за жовтень 2006 р. в сумі 1 205 613 грн., за січень 2007 р. в сумі 1 130 467 грн. та за лютий 2007 р. в сумі 208 598 грн., які заявлені ДП «Баржова компанія» до відшкодування з Державного бюджету за листопад та лютий 2007 р., постачальниками товару не здійснено та неможливо встановити надмірну сплату ПДВ.
Разом з тим, основним постачальником позивача у період, що перевірявся, було ЗАТ «АТ "Каргілл».
В силу договорів поставки ЗАТ «АТ "Каргілл» за жовтень 2006 року реалізовано наступну продукцію ДП "Баржова компанія": олію соняшникову нерафіновану наливом в кількості 27 378,05 т. на суму 90 811 244,25 грн., в т.ч. ПДВ 15 135 207,38 грн., пшеницю вагою 256 504,05 т. на суму 205 488 288,53 грн., в т.ч. ПДВ 34 248 048,1 грн.; ячмінь 3 класу вагою 166 859,5 т. на суму 101 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 883 333,33 грн., ячмінь фуражний вагою 264 000 т. на суму 198 000 009,75 грн., в т.ч. ПДВ 33 000 001,6 грн.; за січень 2007 року: олію соняшникову нерафіновану наливом вагою 43 712,062 т. на суму 150 436 923 грн., в т.ч. ПДВ 25 072 820,508 грн.; за лютий 2007 року: олію соняшникову нерафіновану наливом вагою 57 637 т. на суму 201 503 202 грн., в т.ч. ПДВ 33 583 867 грн.
Основою причиною виникнення від'ємного значення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є придбання та продаж на експорт сільськогосподарської продукції українського походження: пшениці, ячменю, олії соняшникової нерафінованої.
Колегія суддів зазначає, що фактичне отримання позивачем відповідної продукції та виконання сторонами умов договорів поставки підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, копіями податкових накладних, виписками з рахунків, виданих банком за лютий 2007 року, за січень 2007 року, за жовтень 2006 року, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту ЗАТ "АТ "Каргілл" на виконання умов договорів поставки.
Тобто, позивач на момент перевірки мав необхідні податкові накладні, сплатив на користь постачальника вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
Також, слід зазначити, що у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, інформація від регіональних ОДПС по перевірках постачальників товару по ланцюгу постачання про невиконання ЗАТ «АТ "Каргілл» свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне відповідальності та негативних наслідків для ДП «Баржова компанія».
Зважаючи на те, що позивачем надано докази на підтвердження сплати відповідних сум ПДВ у складі ціни за поставлений товар, а також правомірності формування податкового кредиту, а тому бюджетне відшкодування заявлено відповідачем правомірно.
Аналізуючи обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування з ПДВ у випадку перерахування цього податку до бюджету його контрагентами, відтак податкове повідомлення-рішення відповідача №0009382308/0 від 30.10.2007 року прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 17.09. 2013 року
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г. Г.