Справа: № 826/8544/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2013 року №100270000/2013/710259/2, стягнення надміру сплачених платежів,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати нечинним рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2013 року №100270000/2013/710259/2, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 19190,47 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачі подали апеляційні скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в частині вимог про визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2013 року №100270000/2013/710259/2, колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, в квітні 2013 року на виконання контракту від 14.02.2013 року №14022013, укладеного між позивачем (Покупець) та Компанією SC Austrowood Sri (Продавець), Додатку від 14.02.2013 року № 1 до Контракту, на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар: Меблі дерев'яні у розібраному стані - Комплект дерев'яних меблів BEER SET 50 см (1 стіл + 2 лавки) в кількості 384 штуки.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується здійснити поставку на адресу покупця та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити їх у строки, передбачені даним контрактом. Продавець зобов'язаний поставити товари на умовах DAP Київ Україна (Інкотермс 2010). Під товаром, який підлягає поставці за даним контрактом, сторони розуміють: дерев'яні меблі (п. 1.2. Контракту).
Відповідно до Додатку № 1 від 14.02.2013 року до контракту загальна вартість товару складає 18412,80 Євро, що в гривнях складає 188455,69 грн.
Товар було оплачено позивачем на користь продавця (Компанії SC Austrowood Sri) в повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення в іноземній валюті від 26.04.2013 року №11, заявою про купівлю іноземної валюти від 26.04.2013 року № 13.
Згідно з ввізною митною декларацією від 04.04.2013 року №100270000/2013/272038 позивачем заявлено митну вартість товару у гривнях в сумі 189455,69 грн., в іноземній валюті - 18412,80 Євро.
Митна вартість складається з фактично сплаченої покупцем вартості товару відповідно до контракту. Жодних додаткових витрат до вартості товару ТОВ «НЛ-Імпорт» включено не було
Вказана митна вартість була визначена позивачем на підставі ст. ст. 57 - 58 Митного кодексу України з використанням основного методу - за ціною договору (вартість операції).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем під час митного оформлення було надано відповідачу наступні документи:
- Контракт № 14022013 від 14.02.2013 р.;
- Додаток № 1 від 14.02.2013 р. до Контракту;
- Інвойс № 1087 Серія А від 29.03.2013 p., наданий Постачальником (Виробником), в якому вказано асортимент, кількість та вартість товару - 180412,95 Євро.;
- Міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) А № 194855, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару;
- митна експортна декларація країни відправлення (Румунія) № 13ROBV8800E0021882 від 29.03.2013 р.;
- прайс-лист постачальника (виробника) товару;
- сертифікат походження товару № М 0219366;
- пакувальний лист Серія А № 424 від 29.03.2013 р.
В апеляційній скарзі відповідач 1 зазначає, що після здійснення співставлення митної вартості подібних товарів за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та аналізу наданих документів у посадової особи виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості, оскільки було встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, та документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності.
У зв'язку із наведеним відповідачем 1 було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, прайс - листи виробника товару; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивачем на вимогу відповідача 1 було надано прайс - лист виробника товару, але останнім не був прийнятий до уваги, оскільки такий прайс - лист носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс - листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
У зв'язку із ненаданням позивачем на пропозицію відповідача 1 зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Київською регіональною митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2013 року №100270000/2013/710259/2.
Зазначеним рішення було скориговано митну вартість товарів з 18412,80 євро до 27770,88 євро.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).
Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).
У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Пороте, позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.
Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
На думку колегії суддів, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Колегія суддів вважає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інтонації, доводи відповідача про неможливість порівняння митної вартості товарів, вказаної в інвойсі у румунських леях, не заслуговують до уваги, оскільки в декларації митна вартість імпортованого позивачем товару була зазначена в Євро.
Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано.
Також, колегія суддів звертає увагу, що митним органом у спірному рішенні зазначено, що перший метод не можливо застосувати. Другорядні методи неможливо застосувати, оскільки відсутня цінова інформація на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, та відсутня основа для віднімання (додавання) вартості, тому відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Проте, колегія суддів вважає, що загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не розцінюються як достатні доводи обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Як було вже зазначено, на думку відповідача документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, місять розбіжності. До такого висновку митний орган дійшов за результатами співставлення митної вартості подібних товарів за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Таким чином, враховуючи, що під час визначення митної вартості товарів відповідач 1 не зміг застосувати другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, колегія суддів не приймає до уваги таке посилання останнього на те, що подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, місять розбіжності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував від 04.04.2013 року №100270000/2013/710259/2.
Перевіряючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 19190,47 грн., колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до пп. 9.1.3 та 9.1.16 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість та мито.
Підпунктом 5 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відноситься списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, яке провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем у позовній заяві, є митний орган України.
Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938) затверджено Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення (далі - №25/44).
Згідно пп. 2.2 Порядку 25/44 для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України (далі - ГУДК України) у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.
Відповідно до положень п. 3.1, 3.3, 3.4 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУДК України у місті Києві.
Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій:
- зарахування до відповідних бюджетів України;
- повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.
Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.
Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.
Тобто, основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету, а тому повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем здійснено переплату податку на додану вартість, у зв'язку із чим він звертався до митного органу про повернення такої переплати.
Тому, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 19190,47 грн. не підлягають задоволенню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплачених платежів у розмірі 19190,47 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В інший частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.
Федотов І.В.