Справа: № 826/6697/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Ключковича В.Ю.
Федорової Г.Г.
За участю секретаря: Добрянського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2006 року №0001102230 та № 0001112230.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» подав апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «РІП» за квітень 2011 р., за результатами якої 06.12.2012 р. складено Акт №1038/22-2/35275763.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на загальну суму 221 625 грн., в тому числі за квітень 2011 року 221 625 грн.; п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 218, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 254 869 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року 254 869 грн.
За результатами встановлених порушень, відповідачем 26.12.2012 р. прийнято податкові повідомлення - рішення №0001112230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254 870 грн., в тому числі основний платіж - 254 869 грн. та штрафні санкції - 1 грн.; та податкове повідомлення - рішення №0001102230, яким позивачу збільшено ПДВ в розмірі 221 626 грн., в тому числі основний платіж - 221 625 грн. та штрафні санкції - 1 грн.
В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення № 0001112230 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1 грн. - скасовано, а решта залишена без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
В силу п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Згідно п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
В силу п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також - через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.
Також, згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого «…не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами…».
В силу п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, датою виникнення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг).
Матеріали справи свідчать, що в перевіряємому періоді позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «РІП», у зв'язку з чим позивачем задекларовано податковий кредит в сумі 543 542 грн., в тому числі ПДВ - 221 625 грн.
Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 1803/23-03/32163147 від 08.08.2011 року про результати невиїзної перевірки ТОВ «РІП» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період березень-травень 2011 року, згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 №4528/ДПІ/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_3 не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.
Водночас, в акті перевірки ТОВ «РІП», яке зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.10.2002 р., зазначено: керівник (головний бухгалтер) ОСОБА_3
Перевіркою місцезнаходження ТОВ «РІП», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (03113, м. Київ, Артилерійський, д. 13), встановлено, що суб'єкт господарювання за вказаною адресою не знаходиться.
Також, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «РІП» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №70 «Доходи від реалізації», №641 «Розрахунки по податкам», №643 «Податкові зобов'язання», №681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів віданих податкових наклданих, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.
Крім того, перевіркою по контрагенту ТОВ «РІП» встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «РІП» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РІП» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки по контрагенту ТОВ «РІП» податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача», а також про відсутність у ТОВ «РІП» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, у зв'язку з тим, що контрагентом є підприємство, яке має ознаки фіктивності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відповідачем встановлено відсутність документально підтверджених взаємовідносин ТОВ «РІП» з ТОВ «Енерго-Бест» за квітень 2011 року.
Разом з тим, перевіркою встановлено, що ТОВ «Енерго-Бест» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 221 625 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 221 625 грн., податку на прибуток на загальну суму 254 869 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 254 869 грн.
Позивачем не надано до суду первинних документів, які б ставили під сумнів висновки, зроблені відповідачем під час проведення перевірки, а також належним чином підтверджували б реальність здійснення позивачем господарських операцій.
Натомість, відповідачем надано докази перерахування позивачем коштів ТОВ «РІП» без мети реального настання правових наслідків, а з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «РІП», оскільки не підтверджено час здійснення операцій, наявність у контрагента трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, а тому правомірно судом було відмовлено в позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 17.09. 2013 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г. Г.