Справа: № 825/518/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми Ю.А.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - відповідач-1) Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області (далі - відповідач-2), про скасування наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.12.2012 року № 559-о та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 14.01.2013 року № 4-о про звільнення позивача з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, визнавши їх протиправними; поновлення позивача на роботі у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області з дати звільнення 14.01.2013 року; стягнення з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2013 року до дня поновлення на роботі; відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 17.09.2012 року позивача було поновлено на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області з 09.03.2011 року та одночасно було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 17.09.2012 року № 374-о, копіями наказів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 17.10.2012 року № 70-о та № 71-о.
Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.12.2012 року № 559-о позивача було звільнено з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
На виконання зазначеного наказу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області було видано наказ від 14.01.2013 року № 4-о про звільнення позивача з 14.01.2013 року з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Проаналізувавши зміст правових норм викладених в ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.12.2012 року № 559-О та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 14.01.2013 року № 4-О про звільнення позивача, з огляду на їх протиправність, з чим погоджується і колегія суддів враховуючи наступне.
Як встановлено вище, позивача звільнено з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ретельно дослідив обставини щодо змін в організації виробництва і праці Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області та прийшов до обґрунтованого висновку про їх відсутність в період з 17.09.2012 року (день поновлення позивача на роботі) та по 14.01.2013 року (день звільнення позивача з роботи).
В свою чергу, апелянтами не надано жодних доказів на спростування вищевикладеного, а тому твердження останніх про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є необґрунтованими.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача - 2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» міститься посилання на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Пленум (пункт 9 постанови) також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди відповідають наведеним положенням, суд першої інстанції вірно оцінив розмір компенсації понесених позивачем моральних страждань, а тому доводи апеляційних скарг про зворотнє є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, викладені в апеляційних скаргах відповідачів були предметом дослідження судом першої інстанції, який надав їм належну оцінку та які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Ю.А. Ісаєнко
А.Ю. Кучма
Повний текст ухвали виготовлено 16.09.2013 р
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Кучма А.Ю.