Справа: № 826/9428/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 06.06.2013 №50-к; поновлення її на посаді начальника управління промислової власності Державної служби інтелектуальної власності України з 06.06.2013; стягнення з Державної служби інтелектуальної власності України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, наказом відповідача від 11.10.2011 року №25-к позивача призначено на посаду начальника управління промислової власності як таку, що пройшла конкурс на цю посаду, із збереженням раніше встановленого 10 рангу державного службовця. Наказом від 11.11.2011 року №33-к присвоєно 7 ранг державного службовця.
Згідно наказу відповідача від 06.06.2013 року №50-к позивача звільнено з посади начальника управління промислової власності Державної служби інтелектуальної власності України відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - скорочення штату працівників. Наказано виплати позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 35 календарних днів, вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України. Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його видання зазначено накази Державної служби інтелектуальної власності України від 18.03.2013 року №18-к, від 27.03.2013 року №20-к, від 27.02.2013 року №21-к.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ретельно дослідив обставини щодо скорочення чисельності штату працівників Державної служби інтелектуальної власності України, у зв'язку зі змінами в структурі державного органу, зміною назв структурних підрозділів, затвердженням нових положень, та в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність скорочення чисельності чи штату працівників, оскільки загальна чисельність працівників Державної служби інтелектуальної власності України в результаті введення штатного розпису, затвердженого 04.03.2013 року не змінилась та становить 64 штатних посади.
У зв'язку з викладеним вище, доводи апелянта про зміни, що відбулися в організації виробництва і праці відповідача, а саме скорочення штату, що в результаті призвело до необхідності звільнення ОСОБА_2, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Крім того, суд першої інстанції також дав належну оцінку переважного права залишення позивача на роботі, встановивши, що відповідач не вжив всіх заходів для залишення позивача на роботі. Вірно проаналізував доводи відповідача про те, що позивач не могла бути переведена на новостворені посади відділу надання адміністративних послуг, державної реєстрації та інформаційного забезпечення, оскільки вказана посада передбачає виконання більш широкого кола завдань, які не входили до компетенції управління промислової власності та посадових обов'язків позивач, зазначивши, що в даному випадку слід враховувати наявність відповідної кваліфікації для зайняття посади та переважне право на зайняття такої посади.
Доводи апелянта, що прийняття на роботу на посади начальника Управління правового захисту правового забезпечення та захисту прав відділу надання адміністративних послуг державної реєстрації та інформаційного забезпечення здійснюється за конкурсом, колегія суддів вважає хибними, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачем такий конкурс був проведений і зворотного судової колегії не представлено.
Крім того, колегія суддів находить необґрунтованими доводи апелянта про те, що оскільки письмова відповідь на лист відповідача від 27.05.2013 року від Міністерства освіти і науки України у семиденний термін не надійшла, відповідач правомірно звільнив позивача, вважаючи звільнення погодженим, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI Міністр погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується ним.
Підпунктом 13 п.10 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України затвердженого Указом президента України від 08.04.2011 року № 436/2011, встановлено, що Голова Державної служби звільняє з посад за погодженням з Міністром керівників структурних підрозділів апарату Державної служби.
Підпункти 3,5,6 Положення про погодження кандидатур для призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Міністром освіти і науки, молоді та спорту, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, молоді та спорту України від 02.06.2011 року № 516 передбачають, що керівник центрального органу виконавчої влади звертається до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту з поданням щодо погодження кандидатур для звільнення з посад керівників структурних підрозділів центрального органу.
У такому поданні обґрунтовуються підстави припинення трудового договору.
Подання щодо звільнення з посад керівників структурних підрозділів центрального органу розглядається Міністерством, яке протягом семи календарних днів після його надходження надсилає відповідний висновок.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при звільненні керівників структурних підрозділів центрального органу необхідним є одержання обов'язкової письмової згоди Міністра.
Також, колегія суддів приймає до уваги лист Міністра освіти і науки України від 14.05.2013 №1/12-2778, адресований Голові Державної служби інтелектуальної власності України, яким повідомлено про необхідність надання, для розгляду питання щодо погодження звільнення ОСОБА_2, начальника управління промислової політики у зв'язку зі скороченням штатної одиниці, відомостей про скорочення чисельності або штату працівників, погодження звільнення з профспілковим органом, з якого вбачається відсутність згоди на звільнення позивача.
Крім того, ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Стосовно посилань апелянта, в обґрунтування апеляційної скарги, що первинна профспілкова організація працівників державної системи охорони інтелектуальної власності та інших осіб, які зайняті в сфері інтелектуальної власності, що зареєстрована за адресою: 03151, м. Київ, вул. народного Ополчення, буд.7, кв.151, керівником якої є ОСОБА_2, не діє в Державній службі інтелектуальної власності України, оскільки членами первинної профспілкової організації працівників державної системи охорони інтелектуальної власності та інших осіб, які зайняті в сфері інтелектуальної власності, не є працівники державної інтелектуальної власності, членські профспілкові внески із заробітної плати членів профспілок Державною службою інтелектуальної власності України не відраховуються, зареєстрована не за юридичною адресою державної служби інтелектуальної власності, профспілкова діяльність первинної профспілкової організації працівників державної системи охорони інтелектуальної власності та інших осіб, які зайняті в сфері інтелектуальної власності в Державні й службі інтелектуальної власності України не ведеться, колегія суддів зазначає наступне.
Діяльність первинної профспілкових організації регулюється Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 року №1045-XIV.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок реєстрації місця знаходження первинної профспілкової організації за юридичною адресою підприємства на якому воно діє, чинним законодавством не передбачено.
Аналізуючи норми ч.2 ст. 11 Закону №1045-XIV, яка встановлює статус первинних профспілок, колегія суддів зазначає, що первинна профспілкова організація працівників державної системи охорони інтелектуальної власності та інших осіб, які зайняті у сфері інтелектуальної власності, може об'єднувати як працівників Державної служби інтелектуальної власності України так і працівників інших підприємств, установ, організацій.
Відрахування членських профспілкових внесків із заробітної плати, як вбачається із положень ст. 42 названого Закону, роботодавцем здійснюється у випадку, якщо про це подані відповідні заяви працівниками.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься Положення про членські профспілкові внески, відповідно до якого член профспілки самостійно обирає порядок сплати членських внесків (а.с.137 т. 1).
В свою чергу, не відрахування таких членських внесків із заробітної плати не свідчить про те, що профспілка на підприємстві не діє.
Крім того, проведення профспілкової діяльності є правом такої профспілкової організації, а не її обов'язком.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і судова колегія, що первинна профспілкова організація працівників державної системи охорони інтелектуальної власності та інших осіб, які зайняті в сфері інтелектуальної власності, легалізована відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», повідомила про своє створення Державну службу інтелектуальної власності України, тому доводи апелянта, щодо відсутності первинної профспілкової організації, яка діє на підприємстві, та необов'язковості, у зв'язку з цим, погодження з профспілкою, спростовуються вищевикладеним та є безпідставними.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Державної служби інтелектуальної власності України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Ю.А. Ісаєнко
А.Ю. Кучма
Повний текст ухвали виготовлено 12.09.2013 р.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Кучма А.Ю.