Справа: № 2а-2/08 Головуючий у 1-й інстанції: Очеретяний В.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенка Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А-3024 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Військово прокурора Черкаського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А-3024 про стягнення грошової компенсацій замість речового майна та речового майна,
Прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Військової частини А-3024, в якому просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію замість речового майна до березня 2000 року в сумі 777,44 грн., а також за період з березня 2000 року по 21 грудня 2006 року речове майно на 4398,97 грн.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року апеляційну скаргу Військової частини А-3024 задоволено частково; провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач проходив військову службу та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А3024 повітряного командування «Центр».
14.11.2006 року наказом командира повітряного Командування «Центр» заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №30-пм звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу старшого прапорщика ОСОБА_2 начальника тропосферної радіорелейної станції радіорелейного взводу роти зв'язку командного пункту військової частини А3024 повітряного командування «Центр» (а.с. 4).
Згідно довідки від 18.06.2006 року №1 загальна сума належного до видачі, але не отриманого речового майна позивачу, за період до 11.03.2000 року складає 777,44 грн., після 11.03.2000 року - 4398,97 грн. (а.с. 7).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке підлягало видачі за період до 11.03.2000 року у розмірі 777,44 грн., та за період з 11.03.2000 року на речове майно.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-ІІІ, який набрав законної сили 11.03.2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
В подальшому пункт 2 Закону України від 17.02.2000 року №1459-ІІІ змінено згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 23.03.2000 року №1577-III шляхом заміни слів «речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них» словами «продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна».
Законом України від 3 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2007 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб. Зокрема, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено статтею 91, яка окремо регулювала питання речового забезпечення військовослужбовців.
Так, відповідно до п. 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дію пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами, внесеними Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V) на 2007 рік було зупинено (пункт 59 статті 71).
Отже, встановивши обставини справи, колегія суддів констатує, що до 11.03.2000 року діяли норми, які передбачали компенсацію замість речового майна.
При цьому положення частини другої статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Разом з тим, пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яки вони не отримували під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 КАС України, є порушення норм матеріального права, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Військової частини А-3024 задовольнити.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотова
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.