22 листопада 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - судді Фальчука В.П. суддів: Варикаші О.Д., Короткова В.Д., при секретарі - Петренко Г.А., за участю представника Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області Голубенка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 18 травня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення моральної шкоди, спричиненої порушенням строків порушення кримінальної справи та судових витрат
10.06.2005 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайсуду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області /далі-Білгород-Дністровський РВ ГУ МВС України в Одеській області/, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльність відповідачів в частині порушення кримінальної справи за фактом ДТП, яка мала місце 26.06.1999 року, та неналежного прокурорського нагляду за діяльністю органа внутрішніх справ, та повідомити про цю бездіяльність Генерального прокурора України та прокурора Одеської області. Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 1 млн. гривен, спричинену йому неправомірною бездіяльністю відповідачів та стягнути понесені ним судові витрати.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області 18 травня 2006 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у зв»язку з тим, що позивачем не надано доказів незаконної бездіяльності Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Білгород-Дністровського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо порушення строків порушення кримінальної справи за фактом ДТП від 25.06.1999 року. В матеріалах карної справи за цим фактом відсутні відомості про порушення органами попереднього слідства норм кримінально-процесуального законодавства щодо порушення строків порушення карної справи. У зв»язку з цим позивачу не була спричинена моральна і майнова шкода, тому підстави для її стягнення - відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати у зв»язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт просить суд ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що факт порушення строків порушення кримінальної справи встановлений матеріалами карної справи. Зазначеною бездіяльністю відповідачів йому спричинена моральна шкода, так як він морально страждав, тому що було порушено його право на ефективний захист з боку держави.
Судом першої інстанції встановлено, що Білгород-Дністровським РВ ГУ МВС України в Одеській області 16.09.1999 року було порушено кримінальну справу за фактом ДТП за ознаками ст.215 КК України. 27.06.2002 року Білгород-Дністровським міськрайсудом Одеської області було постановлено обвинувальний вирок щодо громадянина ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєні злочину за ст.286 КК України за фактом ДТП з 25 на 26 червня 1999 року, де потерпілим визнано ОСОБА_1 Під час попереднього та судового слідства у зазначеній кримінальній справі не було встановлено вини відповідачів у порушенні строку порушення кримінальної справи.
Судом першої інстанції визнано, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на законі, тому що ст.1167 ЦК України стягнення моральної шкоди в такому випадку не передбачено.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів у необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення зміні, так як суд правильно' по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Згідно ст.ст.110,234 Кримінально-процесуального Кодексу України скарги на дії і постанови органів дізнання та слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Дії та постанови органів дізнання та слідчого можуть бути оскаржені прокуророві.
Суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що скарги на дії органів дізнання та слідчого можуть бути оскаржені до суду і розглядаються судом першої інстанції в порядку кримінально-процесуального судочинства при попередньому розгляді справи, або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК України. Тому в порядку адміністративного судочинства такі скарги розглядатися не можуть.
В матеріалах карної справи щодо ОСОБА_2 немає рішення суду про визнання неправомірними дій Білгород-Дністровським РВ ГУ МВС України в Одеській області в порушенні строків порушення цієї кримінальної справи.
Позивачем не надано суду доказів на те, що він звертався до Білгород -Дністровської міжрайонної прокуратури з скаргою на неправомірні дії органів дізнання та попереднього слідства про порушення ними строків порушення кримінальної справи за фактом ДТП.
Тому позивачем не доведено, що відповідачі діяли неправомірно, порушивши строки порушення кримінальної справи за вказаним фактом.
Моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується у випадках, передбачених цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 5 ЦК України - 2003 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Цивільні відносини з питань стягнення моральної шкоди в зв»язку з неправомірною бездіяльністю відповідачів, виникли у 2003 році, коли вирок щодо ОСОБА_2 набрав законної сили, тому повинні регулюватися ЦК України -1963 року.
Згідно ст.443 ЦК України-1963р. та Закону України №266/94-ВР від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», у громадянина виникає право на відшкодування такої шкоди у випадках; постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінальної справи /відмови у її порушенні/ за відсутності події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні останнього; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції помилково застосував ст.1167 ЦК України, яка регулює відносини з питань відшкодування моральної шкоди, спричиненої з 01.01.2004 року, з моменту введення в дію Цивільного Кодексу України.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, тому що не ґрунтуються на законі.
Позивач не довів, що відповідачами йому спричинено моральну шкоду, та цивільним законодавством передбачено стягнення моральної шкоди за порушення строків порушення кримінальної справи та неналежний контроль міжрайонної прокуратури за розглядом заяв та повідомлень про скоєні злочини.
Відповідно до ч.1ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене не на користь позивача, тому не підлягають задоволенню його вимоги в частині стягнення на його користь судових витрат.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить законних підстав та обґрунтованих доводів для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч.1ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.196, п.2ч.1ст.198, п.1ч.1ст.201, ч.2ст.205, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 18 травня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення моральної шкоди, спричиненої порушенням строків порушення кримінальної справи та судових витрат - змінити. В описовій частині постанови Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 18 травня 2006 року вказати на ст.443 ЦК України-1963р. та Закону України №266/94-ВР від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» замість ст.1167 ЦК України.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця, з дня набрання законної сили.
Справа №22а-1195/2006р. Головуючий у 1 інстанції; суддя Ступакова І.Г.
Доповідач апеляційної інстанції; суддя Фальчук Б.П.