Справа № 455/234/13-ц
Провадження № 2/455/177/2013
Іменем України
16 вересня 2013 року м.Старий Самбір
Старосамбірський
районний суд Львівської області
у складі: головуючої - судді Лойзик М.В.
при секретарі Шайда Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11, Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львів-ської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Терлівської сільської ради Старосамбірського району № 49 від 24.12 2012 року,
18.02.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом посилаючись на те, що рішенням виконкому Терлівської сільської ради від 24.12.2012 року № 49 надано дозвіл на оформлення права власно-сті на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - по 1/7 час-тині кожному. Проте вважає це рішення незаконним, оскільки таке позбавляє її права власності на частку житлового будинку як члена колишнього колгоспного двору. Крім того, цим рішенням безпідставно наділено правом на 1/7 частину будинку ОСОБА_11, яка вибула із будинку 27.10.1988 року, та померлих ОСОБА_7 і ОСОБА_8
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила скасувати рішення виконкому Терлівської сільської ради № 49 від 24.12.2012 року.
Представник Терлівської сільської ради - Терлівський сільський голова Рудавський Михайло Іванович ради проти позову заперечив та пояснив, що оспорюване рішення прийнято у відповідності з положен-нями Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
ОСОБА_11 також проти позову заперечила та пояснила, що
не втратила право на частку у майні колгоспного двору своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - АДРЕСА_1, оскільки і після одруження в 1987 році своєю працею продовжу-вала приймати участь веденні господарства двору, а ОСОБА_1 не має права на частку у майні цього двору, так як не була членом колгоспного двору її батьків, а вела із своїм чоловіком ОСОБА_3 окреме господарство.
Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилися, але подали суду заяви, якими просили слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
Досліджені судом докази і відповідні їм правовідносини дають підстави прийти до висновку про підставність позовних вимог, з огляду на таке:
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності з п/п.10. п.б ст.30 Закону України «Про місце-ве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських, селищних, сільських рад входить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Рішенням №49 від 24.12.2012 року виконком Терлівської сільської ради Старосамбірського району, розглянувши спільну заяву жителів села Терло ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10 про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, заяву ОСОБА_11, записи в погосподарських книгах, будинкову книгу, відповідно п.б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 22.12.1995 року вирішив оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - по 1/7 частині кожному.
Тобто цим рішенням визнано право на частку у майні колишнього колгоспного двору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ними та їх дітьми - ОСОБА_11, ОСОБА_3 і його дітьми - ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10, але позбавлено права на частку дружину ОСОБА_3 та матір його дітей.
Проте, рішенням Старосамбірського районного суду від 12.10. 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10 до ОСОБА_11 та Терлівської сільської ради про визнання будинковолодіння майном колгоспного двору, визнання незаконним рішення Терлівської сільської ради № 45 від 31.03.2008 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним заповіту,визнання права власності, яке набрало чинності 24.10.2012 року встановлено, що право на частку у майні колгоспного двору, розташованого по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року не втратили подружжя ОСОБА_15, ОСОБА_8, їх син ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_1 і їх діти ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_10
У відповідності з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені
судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки судовим рішенням від 12.10.2012 року, що набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_1 на частку - 1/7 - у майні колишнього колгоспного двору АДРЕСА_1, то оспорюване рішення виконкому Терлівської сільської ради № 49 від 24.12.2012 року, яким ОСОБА_1 позбавлена права на частку у майні згаданого двору, є незаконним, а отже підлягає скасуванню.
Тому, керуючись ст.10,11,61,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 49 від 24.12.2012 року «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1».
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд на протязі 10 днів з часу його проголошення.
Суддя