Справа № 121/6889/13-к
1-кп/121/368/13
20 вересня 2013 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у колегіальному складі:
головуючого судді - Романенка В.В.,
судді - Переверзевої Г.С.,
за участю присяжних - Тимошенко В.Б., Мальцевої В.М., Керенської Г.О.,
за участю секретаря - Валішевської В.Ю., Пархоменко М.В.,
прокурора прокуратури м.Ялта - Ватрас Н.Ю.,
потерпілого - ОСОБА_5,
захисника - ОСОБА_6,
перекладачів - ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду обвинувальний акт за кримінальним провадженням №12013130420000674 від 18.02.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської обл., Славяносербського р-ну, с.Славяносербськ, громадянина України відповідно до паспорту НОМЕР_2, виданого 29 квітня 2011 року Словяносербським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не одруженого, не працюючого, з середньо - спеціальною освітою, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
1. 25.11.2009 року Славяносербським районним судом Луганської області за ст.296 ч.1 КК України 2001 року до 2 років обмеження волі, звільнений 08.04.2011 року за постановою Брянського міського суду Луганської області від 31.03.2011 року умовно-достроково на 5 місяців 26 днів;
2. 16.11.2012 року Ленінським районним судом міста Севастополь за ч.1 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, звільнений 08.02.2013 року по відбуттю покарання,
у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_9, 17 лютого 2013 року, приблизно о 14 годині, перебував біля магазину по продажу спиртних напоїв на розлив, який знаходиться в районі Ялтинського тролейбусного вокзалу, по вул. Московській, м.Ялта, де також знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_10, з якими він вживав спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв, ОСОБА_5 під приводом здійснення дзвінка запросив у ОСОБА_9 мобільний телефон. ОСОБА_9 передав йому мобільний телефон марки «Сони Єріксон К 530 і» для здійснення дзвінка. Після здійснення дзвінка, ОСОБА_5, мобільний телефон ОСОБА_9, передав в руки ОСОБА_12, який теж виявив бажання здійснити дзвінок з мобільного телефону ОСОБА_9
Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не бажаючи повертати мобільний телефон ОСОБА_9, стали відходити від Ялтинського тролейбусного вокзалу в напрямку будинку АДРЕСА_1 для подальшого спільного вживання спиртних напоїв, залишивши телефон при собі.
В цей час, ОСОБА_9 побачивши, що поряд з ним ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_10 вже нема, а телефон йому ніхто не повернув, став рухатися за ОСОБА_5 та ОСОБА_10, яких він здогнав на сходовому майданчику між 2-м та 3-м поверхами під'їзду АДРЕСА_1
У цей момент у ОСОБА_9, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, раптово виник умисел на вбивство ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з метою помсти, за те, що вони вчасно не повернули належний йому мобільний телефон. З цією метою він взяв в руки ножа, який знаходився при ньому та підійшовши до ОСОБА_10 умисно наніс йому удар ножем в лівий бік, від якого він впав на підлогу.
Потім, ОСОБА_9, продовживши свій намір на умисне вбивство, підійшов до ОСОБА_5 та умисно наніс йому удар ножем в лівий бік, від якого той впав на підлогу та почав спливати кров'ю.
Після чого, ОСОБА_9 покинув місце події і залишивши в під'їзді будинку стікаючого кров'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_10, тобто фактично залишив їх помирати на місці події.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення правого шлуночка серця, а також спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини та грудної клітини зліва, внутрішньочеревної кровотечі, кровотечі в плевральну порожнину зліва, поранення великого сальника. Лікарями швидкої допомоги в 14 годин 45 хвилин 17.02.2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_10 були доставлені в Ялтинську міську лікарню, куди вони були госпіталізовані на стаціонарне лікування, де тільки в результаті кваліфікованої медичної допомоги лікарі зберегли їм життя.
Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.15 ч.2 п.1 ст.115 Кримінального Кодексу України, як закінчений замах на вбивство двох осіб, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншім людям, яке не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі особи, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Обвинувачений ОСОБА_9 в суді свою вину в спричинені тілесних ушкоджень визнав, але не визнав умислу на вбивство. При цьому пояснив, що він дійсно 17 лютого 2013 року вживав алкогольні напої разом з потерпілими. Хтось із потерпілих попросив в нього мобільний телефон для здійснення дзвінка. Він передав телефон, а сам в метрах 3-4 від них спілкувався з іншим чоловіком. Коли він повернувся, то бачив, як потерпілі розмовляли по телефону. Коли він в другий раз повернувся в сторону потерпілих, то побачив, що вони тікають разом з його телефоном. Побачив це, він став їх доганяти та кричати, щоб вони повернули йому телефон. Вони не звертаючи на нього уваги продовжували рухатися в сторону житлового будинку та зайшли до під'їзду. Він стояв та слухав, в яку квартиру вони зайдуть, щоб викликати міліцію. Але почув, що вони стоять в під'їзді і зайшов, висунувши їм вимоги повернути телефон, на що вони стали відмовлятися та сказали, що взагалі його не брали і нічого не знають ні про який телефон. Зрозумів, що телефон повертати вони не мають наміру, їх двоє, а він один, розвернув рюкзак наперед та розстібнув замок, де наготові був саморобний ніж сердь іншого інструменту для сапожного діла. Він ще раз став намагатися вмовити їх повернути телефон, але ОСОБА_10 пішов на нього і він розцінив це як агресію і вдарив його ножем з метою захисту, а потім на нього став йти ОСОБА_5 і він його також вдарив ножем. Під час дій в під'їзді виходили жінка і чоловік, мешканці будинку, які питали, чи необхідно викликати міліцію, він сказав, що непотрібно. ОСОБА_9 наполягає, що не мав наміру вбивати потерпілих, вдарив їх так як прийшлось, не вибираючи, при цьому він стояв і не рухався. Ніж в послідуючому викинув. В спричинені тілесних ушкоджень щиро розкаюється. Явку з повинною на досудовому слідстві писав добровільно, без примусу.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини, винність ОСОБА_9 в скоєні замаху на вбивство ОСОБА_10 та ОСОБА_5 підтверджується наступними дослідженими у процесі судового розгляду доказами:
Показами потерпілого ОСОБА_5 в суді, який пояснив, що все відбувалося так, як викладено в обвинувальному акті, дійсно 17 лютого 2013 року, вдень, в районі Ялтинського тролейбусного вокзалу, він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Йому необхідно було подзвонити і він попросив у ОСОБА_9 телефон. Після того, як подзвонив, він з ОСОБА_10 пішли продовжувати випивати в під'їзд житлового будинку. Телефон залишився в нього, але він не пам'ятає, чому не віддав ОСОБА_9 телефон. В під'їзді будинку продовжили вживати алкоголь. Прийшов ОСОБА_9 і став вимагати віддати йому мобільний телефон. Він подробиць не пам'ятає, хто і що казав. Все відбулося достатньо швидко. Він мав намір телефон повернути, але не вспів. ОСОБА_9 наніс йому удар ножем у серце. Як ОСОБА_9 наніс удар ножем ОСОБА_10 він вже не бачив. Просить суд призначити обвинуваченому покарання не суворе, оскільки він також усвідомлює, що його дії були неправомірними і спровокували ОСОБА_9 Просить суд стягнути з ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, спричинену внаслідок вчинення злочину відносно нього.
Покази потерпілого в суді також підтверджуються показами свідків.
Свідок ОСОБА_13 в суді пояснив, що він мешкає в АДРЕСА_1. 17 лютого 2013 року, вдень, він почув шум у під'їзді будинку, який тривав хвилин 15. Він вийшов, зробив зауваження та спитав, чи є необхідність викликати міліцію. В під'їзді перебувало троє чоловіків, один з них, а саме, обвинувачений по справі, стояв нижче на сходах і сварився на адресу двох інших, які стояли вище обвинуваченого, на сходовій клітині між 2 і 3 поверхом під'їзду. Один із тих, що стояв вище, тримався за бік. Всі вони відповіли, що міліція непотрібна, але він сказав, що має намір викликати міліцію. Він зайшов до квартири, але шум продовжувався і він вийшов вдруге та побачив, що один чоловік стояв на ногах, а другий лежав. Той чоловік, що був на ногах, попросив викликати швидку допомогу, оскільки вони отримали ножові поранення.
Свідок ОСОБА_14 в суді підтвердила покази свого чоловіка, допитаного в якості свідка, ОСОБА_13 Лише доповнила, що вона в під'їзд не виходила, стояла в дверях і чоловіків, які були в під'їзді, впізнати не може.
Свідок ОСОБА_15 в суді пояснив, що він є лікарем і виїжджав на Швидкій допомозі 17 лютого 2013 року вдень за адресою: АДРЕСА_1 по виклику. В під'їзді вказаного будинку знаходилося двоє чоловіків з ножовими пораненнями, один лежав, один ходив, перебували в стані алкогольного сп'яніння. Він разом з фельдшером ОСОБА_18 надали їм швидку допомогу та відвезли до стаціонару. Чоловік, який ходив сказав, що їх поранив чоловік, який разом з ними вживав алкогольні напої.
Покази потерпілого і свідків узгоджуються між собою та з наступними письмовими дослідженими судом доказами по справі, а саме:
Явкою з повинною ОСОБА_9 від 21.02.2013 року, відповідно до якої, він чисто сердечно зізнався в тому, що 17 лютого 2013 року він в під'їзді будинку в районі Ялтинського тролейбусного вокзалу спричинив тілесні ушкодження двом раніше незнайомим чоловікам, а саме, кожного вдарив один раз ножем (а.с.79).
Протоколом огляду місця події від 17 лютого 2013 року, відповідно до якого місцем огляду є під'їзд будинку АДРЕСА_1 На сходовій клітині між 2 і 3 поверхом містами є плями темно бурого кольору (а.с.66-67).
Довідкою Ялтинської міської лікарні від 18.02.2013 року про перебування ОСОБА_10 на лікуванні в хірургічному відділені з 17.02.2013 року з діагнозом: проникаюче поранення брюшної порожнини і грудної клітини зліва (а.с.68).
Протоколом прийняття заяви ОСОБА_10 від 19.02.2013 року про вчинення злочину відносно нього 17.02.2013 року (а.с.69).
Довідкою Ялтинської міської лікарні від 18.02.2013 року про перебування ОСОБА_5 на лікуванні у відділені анастезіологии з 17.02.2013 року з діагнозом: проникаюче поранення серця і правого желудочка (а.с.72).
Протоколом прийняття заяви ОСОБА_5 від 20.02.2013 року про вчинення злочину відносно нього 17.02.2013 року (а.с.69).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20 лютого 2013 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав на фотографії ОСОБА_9, як особу, яка 17 лютого 2013 року нанесла йому ножове поранення (а.с.74).
Виписками із Ялтинської міської лікарні від 17.02.2013 року про поступлення на лікування ОСОБА_10 та ОСОБА_5 з ножовими пораненнями (а.с.75).
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи №829 від 08 квітня 2013 року, відповідно до висновків якої при дослідженні змивів крові з під'їзду будинку АДРЕСА_1, встановлено наявність крові людини, при встановлені групової належності, кров може належати потерпілому ОСОБА_5 (а.с.98-102).
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи №903 від 18 квітня 2013 року, відповідно до висновків якої при дослідженні змивів крові з під'їзду будинку АДРЕСА_1, встановлено наявність крові людини, при встановлені групової належності, кров може належати потерпілому ОСОБА_10 (а.с.104-106).
Висновком судово-медичної експертизи №158 від 18.03.2013 року, відповідно до висновків якої, ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: одиночного проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням передньої стінки перікарда, передньої стінки правого шлуночка серця, яке потребувало оперативного лікування (а.с.114-116).
Висновком судово-медичної експертизи №196 від 08.04.2013 року, відповідно до висновків якої, ОСОБА_10 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини та грудної клітини зліва, внутрішньочеревної кровотечі, кровотечі в плевральну порожнину зліва, поранення великого сальника (а.с.117-118).
Постановами про визнання речовими доказами та долученням їх до матеріалів провадження від 17.05.2013 року, а саме, спортивного світеру ОСОБА_5 «Адидас» та кофти сірого кольору, а також мобільного телефону марки «Сони Єриксон К 530 і» (а.с.121-123).
При отриманні та фіксації доказів у справі порушень Кримінально-процесуального закону допущено не було, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Таким чином, всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винність обвинуваченого у вчиненні цього злочину, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, визнаються обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник не погоджуються з кваліфікацією дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, оскільки обвинувачений не бажав смерті потерпілих та діяв з метою захисту, оскільки саме вони спровокували неправомірні дій обвинуваченого, забрали його мобільний телефон та скоїли фактично відносно нього тяжкий злочин групою осіб за попередньою змовою. Вважають, що дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати, як перевищення меж необхідної оборони.
Але суд вважає кваліфікацію за ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України правильною, виходячи з положень постанови Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах проти життя та здоров'я особи», згідно з яким необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Суд враховуючи, що обвинувачений застосував при спричинені пошкоджень потерпілим ніж, який мав заздалегідь при собі коли заходив до під'їзду, спричинив удари в життєво важливі органи, в грудну клітину зліва та черевну порожнину зліва, покинув місце події і не довів умисел до кінця у зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_13 повідомив їм, що викликає міліцію, приходить до висновку, що умисел ОСОБА_9 був направлений на вбивство з метою помсти.
При цьому суд не згоден з позицією обвинуваченого та його захисту, що заподіяння таких тілесних ушкоджень мало місце при перевищенні меж необхідної оборони.
У силу ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони .
Протизаконне насильство може за своїм характером створювати у суб'єкта право на необхідну оборону.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави (юридичного факту).
Згідно з ч.1 ст.36 КК України такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання. Посягання є суспільно небезпечним, якщо його об'єктами виступають охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи, а так само суспільні інтереси чи інтереси держави.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не тільки в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
У ході розгляду кримінальної справи було встановлено, що з боку потерпілих дійсно мали місце неправомірні дії, але вони спрямовані на незаконне заволодіння майном обвинуваченого, і не мали характеру насильства, не посягали на його життя чи здоров'я, у зв'язку з чим, у обвинуваченого не виникло права на захист та необхідну оборону, а, отже, і права на застосування ножа з метою захисту.
Часткове визнання своєї вини ОСОБА_9, суд розцінює, як спосіб захисту та ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.
Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчинені злочину.
Обговорюючи питання про вид і розмір покарання за скоєне, суд враховує відповідно до ст.ст. 65, 67, 68 КК України:
· ступінь тяжкості вчиненого злочину: відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений п.1 ч.2 ст.115 КК України є особливо тяжким злочином;
· дані про особу обвинуваченого: обвинувачений ОСОБА_9 є громадянином України, не одружений, дітей не має, закінчив сільськогосподарський технікум за спеціальністю «гідротехнік», раніше судимий, скоїв злочин, маючи незаняті і непогашені судимості, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем тимчасового утримання в ІТТ ЯГУ ГУ МВС України в АРК характеризується задовільно.
Свідок ОСОБА_17 в суді пояснив, що в лютому 2013 року до нього приїхав його знайомий ОСОБА_9, може його охарактеризувати, як нормальну, адекватну, відповідальну людину, разом вживали алкогольні напої, ніколи в стані сп'яніння не проявляв агресії.
Відповідно до висновку стаціонарної судової психолого - психіатричної експертизи №47 від 20.05.2013 року, ОСОБА_9 ніяким психічним захворюванням не страждає на теперішній час та на час інкримінованого йому злочину, в тимчасово хворобливому стані не знаходився. На час інкримінованого йому злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував ні в стані фізіологічного афекту ні в іншому емоційному стані, яке мало б суттєвий вплив на його свідомість та діяльність. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Психолог під час проведення стаціонарної судової психолого - психіатричної експертизи охарактеризував ОСОБА_9, як емоційно не стійкого, з шантажно -загрозлевою поведінкою, перебуваючого в напрузі, який легко дратується.
· обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання: У відповідності до ст.67 КК України, обтяжуючою покарання обставиною, є скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин, відповідно до ч.ч.1,2 ст.66 КК України, не встановлено.
· ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця: злочинний намір ОСОБА_9 на позбавлення життя потерпілих здійснено, тяжкі ножові поранення спричинені ним в життєво важливі органи, але не доведений до кінця у зв'язку з їх виявленням на місці злочину свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і професійними діями лікарів Ялтинської міської лікарні.
З урахуванням усіх обставин у справі, характеризуючих даних про особу обвинуваченого, який скоїв замах на особливо тяжкий злочин при обтяжуючих і без пом'якшуючих покарання обставин, маючи не зняті і непогашені судимості, неправомірної поведінки самих потерпілих, перебування потерпілих в стані алкогольного сп'яніння, думки потерпілого ОСОБА_5 про проявлення поблажливості до обвинуваченого, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, з врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі, як необхідне і достатнє для його виправлення, перевиховання, відповідне його особистості, оскільки мета покарання, передбачена ст.50 КК України, не може бути досягнута без ізоляції від суспільства.
У відповідності зі ст.ст.3, 27 Конституції України життя людини, є найвищою соціальною цінністю, і кожна людина має право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Таким чином, злочини проти життя і здоров'я становлять велику суспільну небезпеку.
Покарання тільки у вигляді позбавлення волі є справедливим, обґрунтованим, достатнім і відповідним його особистості, загальним принципам і завданням кримінального закону про індивідуальний підхід при розгляді кримінальних справ.
Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення підсудного, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України судом не встановлені.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст.118, 124 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень підлягає задоволенню у повному обсязі відповідно до ст.ст. 22, 23, 1166 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зі змінами та доповненнями. Цивільний позов заявлено в межах пред'явленого обвинувачення, яке знайшло своє підтвердження в суді, ґрунтується на законі. Саме такий розмір моральної шкоди суд вважає обґрунтованим, справедливим та розумним, відповідаючим тяжкості скоєного, тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, моральним стражданням, пов'язаним з фізичною біллю, стресом, необхідністю лікування, з вчиненням відносно нього неправомірних злочинних дій.
Цивільний позов прокурора прокуратури м.Ялта Ватрас Н.Ю. в інтересах держиви в особі Ялтинської міської лікарні про відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_10 в сумі 11378,63 гривень підлягає задоволенню, оскільки цивільний позов заявлено в межах пред'явленого обвинувачення, яке знайшло своє підтвердження в суді, ґрунтується на законі, підтверджено відповідними бухгалтерськими документами та розрахунками.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,
ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України і призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді утримання під вартою - залишити без змін. Початок строку відбування покарання з урахуванням заліку досудового утримання під вартою ОСОБА_9 обчислювати з 21.02.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати у розмірі 391 гривень 20 копійок.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 10000 гривень, як компенсацію моральної шкоди, спричиненої злочином.
Цивільний позов прокурора прокуратури м.Ялта Ватрас Н.Ю. в інтересах держави в особі Ялтинської міської лікарні задовольнити. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави в особі Ялтинської міської лікарні 11378,63 гривень, як відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином.
Речові докази:
· пакет з пляшками, який знаходиться відповідно до квитанції №1626 від 20.05.2013 року, у камері зберігання речових доказів Масандрівського відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК за адресою: м.Ялта, вул.Дзержинського, 35 - знищити;
· мобільний телефон марки «Сони Єріксон К 530 і», який знаходиться у камері зберігання речових доказів Масандрівського відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК за адресою: м.Ялта, вул.Дзержинського, 35, відповідно до квитанції №1627 від 20.05.2013 року - передати за належністю ОСОБА_17, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3
· паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 серії НОМЕР_2 від 29.04.2011 року, картку платника податків на ім'я ОСОБА_9 НОМЕР_3, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи - повернути ОСОБА_9; довідку про звільнення на ім'я ОСОБА_9, яка зберігається в матеріалах кримінальної справи - залишити зберігати в матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 діб через Ялтинський міський суд з моменту проголошення, для засуджених в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.
Судді:
Присяжні: