Головуючий у 1-й інстанції: Кулініч Я.В.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
іменем України
"11" вересня 2013 р. Справа № 0617/2а-3201/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Котік Т.С.
Малахової Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "23" березня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 23.03.2012 року позов ОСОБА_3 задоволено в частково.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за період з 1 лютого 2010 року по 31 липня 2010 року в розмірі, визначеному ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 30 % від мінімальної заробітної плати, встановленим Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", щомісячно кожному. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА про стягнення невиплачених коштів відповідно до Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.08.2007 року по 31.01.2010 року відмовити за пропуском строку звернення до суду, а в задоволенні решти вимог - за безпідставністю.
В апеляційній скарзіпозивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, в спірний період отримувала допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ), але у розмірі, встановленому постановою КМУ.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.37 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені управлінням праці та соціального захиcту населення згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.
Крім того посилання апелянта в апеляційній скарзі на пп. 2 пп. 3.6 та пп. 10 пп. 3.7 п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" до уваги судом не береться, оскільки суд першої інстанції вірно вирішив, що відповідно до абзацу 12 п.1 розділу XII Прикінцевих положеннь Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди у справах щодо таких спорів (в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства) закривають провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України та розглядають їх як відповідні адміністративні суди у порядку адміністративного судочинства. Для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства суд самостійно, без необхідності вчинення учасниками таких спорів будь-яких дій, постановляє ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі. Ухвали суду з цих питань (про закриття провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України та про відкриття провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України) не підлягають оскарженню;
Враховуючи вищевказане, що стосується періоду, за який має бути нараховано та виплачено доплату, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - в межах строку звернення до суду. Оскільки подальший розгляд справи відбувається в порядку адміністративного судочинства.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "23" березня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області вул. Леніна, 17,м. Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11101