15 серпня 2013 р.Справа № 573/407/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 21.03.2013р. по справі № 573/407/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
про перерахунок пенсії,
26.08.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі - відповідач), в якому просить суд, після зміни, визнати за позивачем право на пільги для обчислення пільгового стажу за працю в районах Крайньої Півночі за період з 01.08.1984 року по 17.08.1991 року у полутократному розмірі;
зобов'язати відповідача провести перерахування обчисленої пенсії позивачу з урахуванням Північних пільг за період з 01.08.1984 року по 17.08.1991 року з дня звернення до суду.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 21.03.2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Білопільського районного суду Сумської області від 21 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Законів України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває у відповідача на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком з 15.07.2012 року.
Відповідач під час призначення пенсії здійснив нарахування пенсії без врахування права позивача на обчислення пільгового стажу за працю у районах Крайньої Півночі у період з 01.08.1984 року по 17.08.1991 року у полутократному розмірі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до абз.1.2 п.5 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року у районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
На підставі пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі " встановлено, що робітникам, переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі в умовах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з іншої місцевостей країни, на умовах укладання ними трудових угод про працю в цих районах на строк п"ять років, а на островах Північно Льодового океану - два роки, надаються додатково наступні пільги: зараховується один рік роботи у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при розрахунку стажу, який надає право на отримання пенсії за віком та інвалідності.
Пільги надаються також тим особам, які прибули до районів Крайньої Півночі і у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. з власної ініціативи та уклавши строковий трудовий договір про працю в цих районах.
Згідно до п.3 указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для працюючих осіцб, працюючих у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі " від 26 вересня 1967 року №1908-УП було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкованість пільг для осіб, працюючих у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі" з п'яти до трьох років.
Аналіз наведених вище нормативних актів вказує на те, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, письмового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем була призначена пенсія позивачу за віком без врахування права позивача на обчислення пільгового стажу за працю у районах Крайньої Півночі у період з 01.08.1984 року по 17.08.1991 року у полутократному розмірі, оскільки надані позивачем та отримані на запит довідки не містять посилань на пільги, отримані позивачем під час роботи у районах Крайньої Півночі.
Апеляційна скарга не містить спростувань даної обставини, а вказує на наявність інших доказів роботи позивача у районах Крайньої Півночі без посилань на наявність даних пільг.
За наведених підстав, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позиція суду першої інстанції про необґрунтованість позову є правильною.
Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишита без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 21.03.2013р. по справі № 573/407/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2013 р.