33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"17" вересня 2013 р. Справа № 918/1301/13
За позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Рівненського відділу комплексного проектування ДП "УКРДІПРОДОР"
до Служби автомобільних доріг у Рівненській області
про стягнення заборгованості в сумі 97 367 грн. 00 коп.,
Суддя Політика Н.А.
Представники сторін:
від позивача - Мельника О.В. за довіреністю від 15 січня 2013 року № 28-01,
від відповідача - не з'явився
В судовому засіданні 17 вересня 2013 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
21 серпня 2013 року Державне підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Рівненського відділу комплексного проектування ДП "УКРДІПРОДОР" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Служба, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 97 367 грн. 00 коп..
Позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 570, укладеного 05 липня 2011 року (далі - Договір) між Службою та позивачем, останній взяв на себе обов'язок за рахунок коштів державного бюджету розробити робочий проект поточного ремонту автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 313+200 - км 324+400 у межах Рівненської області. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті даних робіт не виконав, заборгувавши таким чином Підприємству 97 367 грн., позивач, посилаючись на статті 530, 610, 854, 889 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 198, 218, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути зі Служби вищезазначену суму боргу.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1301/13, розгляд якої було призначено на 10 вересня 2013 року.
Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 17 вересня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 10 вересня 2013 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
У судові засідання 10 та 17 вересня 2013 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 21 серпня 2013 року та про відкладення розгляду справи від 10 вересня 2013 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця Пушкіна, будинок 19. Факт отримання Службою вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.36), а також відтиском печатки вхідної кореспонденції Служби автомобільних доріг у Рівненській області вх.№26/475 від 11.09.13, яка міститься на ухвалі суду. (а.с.43).
Отже, за змістом вищезазначеної норми Служба завчасно та належним чином була повідомлена про місце, дату та час судового засідання, крім того, останній надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.
При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Підприємством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 20 серпня 2013 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.6).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Служби було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Підприємства.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
05 липня 2011 року між Підприємством та Службою був укладений договір № 570, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок за рахунок коштів державного бюджету розробити робочий проект поточного ремонту автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 313+200 - км 324+400 у межах Рівненської області, а відповідач, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с.8).
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 цього договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, що є предметом договору, обумовлені в затвердженому завданні на проектування. Термін здавання документації - вересень 2011 року.
У матеріалах даної справи наявне завдання № 8 на розробку проектно-кошторисної документації в скороченому об'ємі на автомобільну дорогу державного значення Київ - Ковель - Ягодин км 313+200 - км 324+400 Рівненської області, підписане уповноваженими представниками сторін та затверджене печаткою та підписом начальника Служби (а.с.9).
Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що вартість робіт по цьому договору згідно з кошторисом (додаток до договору) становить 81 139 грн., ПДВ 20% - 16 228 грн.. Разом: 97 367 грн..
На виконання вказаного пункту договору сторонами було складено та підписано уповноваженими представниками сторін відповідний кошторис на складання проектно-кошторисної документації. (а.с.10).
Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що завершена проектна документація за кожний етап передається Замовнику по акту здавання-приймання, який Замовник зобов'язується оформити в 15-денний термін від дня відправки (передачі) йому проектної продукції.
За умовами пункту 1.5 вказаного Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2011 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів здачі прийняття проектних робіт. При здаванні проектних робіт поетапно, Замовник розраховується з Виконавцем за кожний етап.
Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у повному обсязі виконав обумовлені в даному договорі Робочий проект - Поточний ремонт автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 313+200 - км 324+400, що підтверджується наданим Підприємством актом здавання-прийняття проектно-вишукувальної продукції №30 від 29.09.2011 року на загальну суму 97 367 грн., що також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб (а.с.11).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №570 від 05.07.2011 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даного договору.
Враховуючи п.2.3. Договору позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був оплатити виконані по Договору роботи після прийняття виконаних робіт згідно акту здавання-прийняття проектно-вишукувальної продукції №30 від 29.09.2011 р. (а.с.11).
Проте, в порушення умов Договору, відповідач не оплатив виконані позивачем роботи на загальну суму 97 367 грн., ані згідно умов Договору, ані станом на час звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до пункту 2.5 даної угоди бюджетні зобов'язання за даним договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань та в межах їх фактичних надходжень.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.
Водночас положення вказаних пунктів договору не береться судом до уваги з огляду на те, що фактично у цих пунктах строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт ставиться в залежність від дій особи, яка не є стороною договору.
Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Слід також зазначити, що за частиною 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Зважаючи на вищенаведені імперативні приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що пункти 2.5-2.6 договору суперечить приписам статті 617 ЦК України, відповідно до якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 3 грудня 2012 року у справі № 5011-16/4107-2012, від 27 березня 2013 року у справі № 8/348 та від 12 червня 2013 року у справі № 5011-53/9454-2012, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність такої відкладальної обставини, як дії третьої особи, яка не є стороною договору, не є підставою для звільнення боржника від оплати виконаних підрядних робіт.
Також, аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446.
Водночас у пункті 2.3 договору сторони погодили, що замовник проводить розрахунок з виконавцем на підставі актів здачі прийняття проектних робіт. При здаванні проектних робіт поетапно, Замовник розраховується з Виконавцем за кожний етап.
Проте всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаних робіт не виконав, заборгувавши таким чином Підприємству 97 367 грн.. У той же час, як було зазначено вище, у матеріалах даної справи відсутні докази направлення відповідачем будь-яких претензій чи повідомлень про порушення позивачем умов вищезазначеного договору, у тому числі передбаченої пунктом 3.1 спірного договору письмової мотивованої відмови від прийняття вищезазначених робіт. Відтак, проведені за спірним договором роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
09 липня 2013 року Підприємство направило на адресу відповідача вимогу від 8 липня 2013 року № 35 про оплату робіт, проведених на виконання вищезазначеного договору (а.с. 12).
Вимога була отримана Службою 11 липня 2013 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3301304957213, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.45). Проте вказана вимога була залишена Службою без задоволення, заборгованість не сплачена, будь-яких пояснень причин несплати чи мотивованої відмови від прийняття виконаних за спірним договором робіт не надано.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 05 липня 2011 року № 570, яка складає 97 367 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Служби про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Рівненського відділу комплексного проектування ДП "УКРДІПРОДОР" до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення заборгованості в сумі 97 367 грн. 00 коп. - задовольнити.
Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33000, м.Рівне, вул.Пушкіна, будинок 19, р/р 35243013000028 в ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017) на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі рівненського відділу комплексного проектування ДП "УКРДІПРОДОР" (33013, м.Рівне, вул..Міцкевича, 9а, код ЄДРПОУ 26452432,, р/р 2600000017475 у ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" в м.Рівне, МФО 333539) 97 367 (дев'яносто сім тисяч триста шістдесят сім) гривень, а також 1 947 (одну тисячу дев'ятсот сорок сім) гривень 34 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та підписано 20.09.2013 р.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (33013, м. Рівне, вул.Міцкевича, 9а);
3 - відповідачу (м. Рівне, вул.Пушкіна, 19).