ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/9786-2012 20.09.13
За позовом До Про Суб'єкта підприємницької діяльності Деревянського Анатолія Федоровича Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» Стягнення 173 733,33 грн.
За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро лізинг"
ДоСуб'єкта підприємницької діяльності Деревянського Анатолія Федоровича
Простягнення 85 638,74 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники: Від позивача: Від відповідача: Не з'явився Не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності Деревянського Анатолія Федоровича (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - відповідач) про стягнення 173 733,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з припиненням дії Договору фінансового лізингу №320 від 06.06.2007, на підставі виконавчого напису нотаріуса у позивача було вилучено транспортний засіб FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2, д.н. АА3161ЕА, який є предметом лізингу, за невиплату у передбачені договором строки лізингових платежів. Оскільки на виконання договору фінансового лізингу позивачем було сплачену суму у розмірі 173 733,33 грн., а дію договору було припинено та транспортний засіб вилучено, позивач вимагає повернення відповідачем суми сплачених лізингових платежів у розмірі 173 733,33 грн., яка на думку позивача є попередньою оплатою за товар згідно ст.693 ЦК України.
20.08.2012 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 80 355,56 грн.
Відповідно до ст.22 ГПК України суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відтак має місце нова сума позову в межах якої розглядається спір.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2012 р.
28.08.2012 через відділ документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» надійшла зустрічна позовна заява до СПД Деревянського Анатолія Федоровича про стягнення 85 638,74 грн.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №320 від 06.06.2007, у останнього виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 77 289,92 грн.
Позивачем за зустрічним позовом також нараховано на суму заборгованості 3 % річних у розмірі 6 588,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 75,67 грн.
Позивач за зустрічним позовом також просить стягнути з відповідача витрати позивача на вчинення виконавчого напису нотаріуса у сумі 1 684,49 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2012 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до Суб'єкта підприємницької діяльності Деревянського А.Ф. про стягнення 85 638,74 грн. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
У судовому засіданні 29.08.2012 оголошувалась перерва до 07.09.2012.
05.09.2012 через відділ документообігу суду від СПД Деревянського Анатолія Федоровича надійшла заява (позовна заява) про визнання виконавчого напису частково недійсним та про стягнення сум сплачених за об'єкт лізингу і після припинення зобов'язання, в якій позивач також зазначає про зменшення розміру позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України.
Розглянувши дану заяву, суд вважає її необґрунтованою, безпідставною та поданою з порушенням вимог процесуального права та не знаходить підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст..22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з первісно поданого СПД Деревянським Анатолієм Федоровичем позову, предметом позовних вимог останнім було визначено вимогу про стягнення суми попередньої оплати за товар. Вказану позовну вимогу позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати, яку позивач сплатив за транспортний засіб на підставі договору фінансового лізингу.
Проте як вбачається з поданої заяви про часткову зміну предмету позову, позивач не лише змінив первісну позовну вимогу про стягнення суми попередньої оплати за товар на вимогу про стягнення сум сплачених за об'єкт лізингу, а також заявив нову додаткову позовну вимогу немайнового характеру про визнання виконавчого напису частково недійсним.
Одночасно позивач також змінив і підставу позову, оскільки згідно поданої ним заяви від 05.09.2012 свої нові позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю розміру несплачених лізингових платежів, визначених у виконавчому написі нотаріуса, дійсній заборгованості.
Таким чином позивач одночасно змінив підставу та предмет позову, що не допускається згідно вимог ст..22 ГПК України.
Відповідно до п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
За таких обставин заява позивача від 05.09.2012 про зміну предмету позову задоволенню не підлягає.
Крім того, за змістом вказаної заяви позивач також зазначає про зменшення розміру позовних вимог, проте як вбачається з прохальної частини даної заяви та попередньо поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, не змінилась, а саме позивач просить стягнути суму у розмірі 80 355,56 грн. Відтак підстав для зміни ціни позову немає.
В судовому засіданні 07.09.2012 оголошувалась перерва до 14.09.2012.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2012 р. у справі №5011-67/9786-2012 призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
13.08.2013 р. через канцелярію суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи №3683/3684-12 від 24.07.2013 р. та матеріали справи №5011-67/9786-2012.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.09.2013.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2013 за клопотанням представників сторін розгляд справи було відкладено на 20.09.2013, про що представники сторін були повідомлені під розписку, а також продовжено строки розгляду справи на 15 днів.
У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань не подали, своїм правом на участь у розгляді справи не скористались.
Суд враховує, що матеріали справи разом з висновком судово-економічної експертизи повернулись до господарського суду 13.08.2013, в свою чергу представники сторін в порядку ст.22 ГПК України були ознайомлені з матеріалами справи 03.09.2013 (про що свідчить підпис представників сторін на обкладинці справи том 2), відтак сторони мали достатньо часу для подачі письмових пояснень та заперечень.
За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, а також враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо документів для повного та всебічного розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, господарський суд міста Києва, -
Між СПД Деревянським А.Ф. (лізингоодержувач) та ТОВ «Євро Лізинг» (лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу №320 від 06.06.2007, предметом якого є передача на умовах лізингу позивачу транспортного засобу FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2 з початковою вартістю 168 499,35 грн. (без ПДВ) та тривалістю лізингу у 48 місяців.
Відповідно до п. 2.1. Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.
Відповідачем на підставі замовлення на транспортний засіб № 320/003 від 25.05.2007 був наданий транспортний засіб - FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2, об'єм двигуна 7 127 см.куб.
На виконання умов договору фінансового лізингу, сторонами договору було підписано план лізингу № 320/003 від 25.07.2007, який є додатком №3 до договору, зміни до плану лізингу від 13.09.2008 р., зміни до плану лізингу від 07.05.2009р, що є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до умов вказаного договору план лізингу є додатком до договору в якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів та інші умови.
Відповідно до плану лізингу №320/003, який є додатком №3 до договору, а також видаткової накладної №РА-1000279 від 26.07.2007, відповідач повинен був сплатити суму вартості транспортного засобу у розмірі 168 499,35 грн. та суму ПДВ у розмірі 33 699,87 грн., а загалом 202 199,22 грн.
Згідно з п. 5.1. Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір і строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.
Відповідно до п.5.5 договору лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.
Відповідно до п.8.4.1 договору, лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення транспортного засобу якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.
Позивач за первісним позовом зазначає, що 06.10.2011 відповідачем відповідно до п.8.4.1 договору було припинено дію договору фінансового лізингу №320 від 06.06.2007, шляхом подачі заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Зокрема, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №320 від 06.06.2007 р., відповідач звернувся за захистом свого порушеного права до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, яка вчинила виконавчий напис №2519 від 06.10.2011р., встановивши, що підлягає передачі шляхом вилучення від СПД Деревянського Анатолія Федоровича на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортний засіб FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2, шасі LFNADULX051A09321, реєстраційний номер АА3161ЕА - загальна вартість становить 168499,35 грн., що переданий в користування на умовах фінансового лізингу №320 від 6 червня 2007р. за невиплачену в строк за період 20.10.2010р. по 06.10.11р. заборгованість, що становить несплачені лізингові платежі - 78 969,08 грн, неоплачена вартість об'єкта лізингу - 60 033,43грн., штраф - 14 179,01 грн., всього -153 182,42 грн.
Постановою ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку від 11.10.2011 було відкрито виконавче провадження про передачу шляхом вилучення від СПД Деревянським А.Ф. на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2, д.н. АА3161ЕА.
12 березня 2012р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку складено акт опису й арешту майна, що є предметом спірного договору лізингу, згідно з яким на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним (пошкодження, відсудження та передачу третім особами).
Актом державного виконавця від 12.06.12р. арештоване майно, зазначене в акті опису та арешту від 12.03.2012р. передане на відповідальне зберігання представнику стягувача Зайцеву Михайлу Михайловичу.
Факт неналежного виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 20.07.2012 у справі №5006/43/18/2012 (копія якого наявна в матеріалах справи), а також не заперечується позивачем.
Позивач за первісним позовом також зазначає, що фактично на виконання умов договору фінансового лізингу ним було сплачено суму у розмірі 225 359,67 грн., яка складається з вартості об'єкта лізингу - 143 744,60 грн. та лізингових платежів - 81 615,07 грн.
Враховуючи те, що згідно умов договору позивач за первісним позовом мав сплатити відповідачу вартість об'єкту лізингу у сумі 202 199,22 грн., при цьому згідно висновку експерта №2645/27 (наявний в матеріалах справи) ринкова вартість транспортного засобу FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2 складає 121 219,54 грн., а також з урахуванням здійснених позивачем за первісним позовом оплат, позивач стверджує, що ним було здійснено переплату суми попередньої оплати у розмірі 80 355,56 грн.
За первісним позовом спір виник з приводу того, що позивач вважає, що у зв'язку з припиненням дії договору фінансового лізингу та вилученням на підставі виконавчого напису нотаріуса транспортного засобу, що є предметом лізингу, відповідач зобов'язаний повернути суму лізингових платежів у розмірі 80 355,56 грн., яка на думку позивача, є попередньою оплатою за товар відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд відзначає наступне.
Щодо первісних позовних вимог.
Договір, укладений між відповідачем та позивачем, є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Аналогічне положення містить п.8.4.1 договору фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення транспортного засобу якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.
Таким чином, положеннями ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умовами п.8.4.1 договору передбачено право відповідача на відмову від договору у разі неналежного виконання позивачем свого грошового зобов'язання та повернення предмета лізингу у безспірному порядку.
При цьому умовами спірного договору, а також приписами закону «Про фінансовий лізинг» не передбачено обов'язок відповідача здійснювати будь-яке відшкодування витрат позивача у зв'язку з такою відмовою лізингодавця від договору лізингу та поверненням предмету лізингу, у тому числі можливість повернення сплачених позивачем лізингових платежів.
Що стосується твердження позивача, що сплачені ним суми лізингових платежів у розмірі 80 355,56 грн. є попередньою оплатою за товар - транспортний засіб FAW CA 1148P11K2L11-2-СПЛАВ-2, д.н. АА3161ЕА, який є предметом лізингу, з посиланням на ст.693 Цивільного кодексу України, то суд відзначає наступне.
Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п.6.4. договору лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, а згідно приписів ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» предмет лізингу передається лізингодавцем лізингоодержувачу у користування на визначений строк.
Лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії договору і при виконанні його умов у власність предмету лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортного засобу, вказану в Плані лізингу (п.6.4. договору).
Таким чином лізингодавець залишається власником об'єкту лізингу до повного виконання позивачем умов договору та укладення договору купівлі-продажу.
Доказів укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, який був підставою для внесення суми у розмірі 80 355,56 грн. у якості попередньої оплати за товар, позивачем не надано.
За таких обставин, транспортний засіб, який є предметом лізингу, у даному випадку не є оплаченим товаром, право користування (а не власності) на який набув позивач у зв'язку зі сплатою лізингових платежів.
При цьому лізингові платежі за своєю правовою природою не є попередньою оплатою у розумінні ст.693 Цивільного кодексу України, а є платою за користування позивачем предметом лізингу, тому посилання позивача на вказану норму є помилковим, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування положень цієї статті до спірних правовідносин сторін.
Як встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 20.07.2012 у справі №5006/43/18/2012, договір фінансового лізингу №320 від 06.06.2007 вважається розірваним з моменту вчинення виконавчого напису №2519, тобто з 06.10.2011. Рішенням суду також встановлено, що зобов'язання лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів також припинились з моменту вчинення виконавчого напису, тобто з 06.10.2011.
Відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином договір лізингу є припиненим з 06.10.2011.
Відповідно до ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставами для повернення сплачених позивачем сум лізингових платежів у зв'язку з достроковим розірванням договору лізингу, а твердження позивача про те, що грошові кошти у сумі 80 355,56 грн. є попередньою оплатою за товар, не підтверджуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог.
Судом встановлено, що 06.06.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 320, на виконання умов якого та на підставі Замовлення на транспортний засіб № 320/003 від 25.06.2007р. позивачем за зустрічним позовом було надано транспортний засіб, про що було складено та підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу № 320/003 від 26.07.2007р.
Сторонами Договору лізингу було підписано План лізингу № 320/003 від 25.06.2007р.; Зміни до Плану лізингу № 320/003 від 25.07.2007р., Зміни до Плану лізингу № 320/003 від 13.09.2008р.; Додаткову угоду до Договору лізингу від 07.05.2009р., Додаткову угоду № 1 до Договору лізингу від 07.05.2009р., Зміни до Плану лізингу № 320/003 від 07.05.2009р, що є невід'ємною частиною Договору, та якими встановлено строки сплати відповідачем за зустрічним позовом лізингових платежів.
Проте, в порушення зобов'язань за Договором лізингу відповідач за зустрічним позовом не здійснював сплату лізингових платежів належним чином.
Дана обставина встановлена рішенням Господарського суду Донецької області від 20.07.2012 у справі №5006/43/18/2012, а також підтверджується виконавчим написом нотаріуса №2519 від 06.10.2011.
Відповідно до ч.2 ст. 1 та п.2 ч. 2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном, на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Згідно з п. 5.1. Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір і строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.
Відповідно до п.5.5 договору лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч, 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно виставлених рахунків.
При цьому суд вважає необґрунтованим включення позивачем за зустрічним позовом до розрахунку суми позовних вимог рахунків на оплату лізингових платежів за період після розірвання договору лізингу, тобто після 06.10.2011, з огляду на таке.
Відповідно до п.п.13.2 Договору фінансового лізингу у випадку дострокового припинення дії цього Договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились не сплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, які зазначені в п.13.1.3 даного Договору) за дострокове припинення цього Договору в сумі 20% від частини вартості ТЗ, що не відшкодована клієнтом на 3 середньомісячні платежі.
Таким чином Договором передбачено обов'язок відповідача по сплаті лізингових платежів до дати розірвання договору.
Відповідно до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу був достроково розірваний з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса, тобто з 06.10.2011.
Відтак здійснення позивачем нових нарахувань лізингових платежів за період після розірвання договору, є безпідставним.
З метою розгляду по суті заявлених ТОВ "Євро Лізинг" позовних вимог про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №320 та винесення обґрунтованого судового рішення у справі, а також у зв'язку з необхідно встановити дійсний розмір суми заборгованості СПД Деревянського А.Ф. перед ТОВ "Євро Лізинг" за договором фінансового лізингу по несплаченим лізинговим платежам та неоплаченої вартості об'єкта лізингу станом 06.10.2011, тобто розмір суми заборгованості, що залишилась не сплаченою на дату розірвання Договору, судом було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно висновку №3683/3684-12 від 24.07.2013 судово-економічної експертизи у справі №5011-67/9786-12 встановлено, що дійсний розмір заборгованості СПД Деревянського А.Ф. перед ТОВ «Євро Лізинг» за договором фінансового лізингу №320 від 06.06.2007 по неоплаченим лізинговим платежам та неоплаченій вартості об'єкта лізингу, що залишилась несплаченою станом на 06.10.2011 складає 93 510,18 грн. При цьому у висновку додатково зазначено, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення на сплату лізингових платежів, відповідно до договору №320 від 06.06.2007 на загальну суму 65 000,00 грн. Таким чином, з урахуванням цієї суми, борг СПД Деревянського А.Ф. перед ТОВ «Євро Лізинг» за договором по неоплаченим лізинговим платежам та неоплаченій вартості об'єкта лізингу, що залишилась несплаченою станом на 01.11.2011, становить 28 510,18 грн.
За таких обставин суд вважає доведеним наявність у відповідача за зустрічним позовом заборгованості по сплаті лізингових платежів та неоплаченій вартості об'єкта лізингу, що залишилась несплаченою станом на 01.11.2011 у розмірі 28 510,18 грн.
За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 77 289,92 грн. суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 28 510,18 грн.
Позивачем за зустрічним позовом також заявлено вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 6 588,66 грн. та інфляційних втрат у сумі 75,67 грн., а також витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у сумі 1 684,48 грн.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно висновку судово-економічної експертизи розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить 5 964,32 грн.
Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, який є меншими, ніж визначений експертом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення у сумі 75,67 грн..
Згідно висновку судово-економічної експертизи розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3 170,16 грн., а тому позовні вимоги про стягнення річних у сумі 6 588,66 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 3 170,16 грн.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Враховуючи те, що звернення позивача за зустрічним позовом до нотаріусу для вчинення виконавчого напису було спричинено невиконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків щодо оплати лізингових платежів у передбачені договором строки, відшкодування внесеної позивачем за вчинення виконавчого напису плати у сумі 1684,49 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності Деревянського Анатолія Федоровича відмовити повністю.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» задовольнити частково.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Деревянського Анатолія Федоровича (83071, м. Донецьк, вул.. Шверніка, 73, код 1787501199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67) 28 510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн.. 18 коп. - основного боргу, 75 (сімдесят п'ять) грн.. 67 коп.. - інфляційних втрат, 3 170 (три тисячі сто сімдесят) грн.. 16 коп. - 3% річних, 1 684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.. 49 коп. - плата за вчинення виконавчого напису та судовий збір у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 81 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Б. Куркотова
дата підписання повного тексту рішення 23.09.2013