01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"16" вересня 2013 р. Справа № 911/2552/13
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро»
до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів»
про стягнення 481 371, 20 грн.
за участю представників:
позивача:Виноградська О.Б.
відповідача:Куприянський Б.О.
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 481 371, 20 грн. заборгованості за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., з яких: 451 390, 40 грн. - основного боргу, 24 984, 45 грн. - пені та 4 996, 35 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.07.2013 р.
17.07.2013 р. через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 17.07.2013 р. (вх. № 15502 від 17.07.2013 р.), у якому останній просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю надати витребувані судом документи через перебування його директора у відпустці.
У судовому засіданні 18.07.2013 р. представник відповідача надав суду відзив по справі вих. № 996 від 18.07.2013 р. (вх. № 15634 від 19.07.2013 р.), у якому зазначає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 401 390, 40 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 26.08.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. розгляд даної справи призначено на 02.09.2013 р., оскільки 26.08.2013 р. є вихідним днем.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 02.09.2013 р. (вх. № 18618 від 02.09.2013 р.), у яких останній зазначає про те, що позовні вимоги в частині нарахування пені та 3 % річних є необґрунтованими. До зазначених письмових пояснень відповідачем додано документи по справі.
У судовому засіданні 02.09.2013 р. представник позивача надав суду документи по справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2013 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2552/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 12.09.2013 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових письмових доказів у справі.
12.09.2013 р. через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 12.09.2013 р. (вх. № 19400 від 12.09.2013 р.), у яких останній заперечує проти заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 12.09.2013 р. представник позивача надав суду письмові пояснення по справі б/н б/д.
У судовому засіданні 12.09.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.09.2013 р.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.09.2013 р. (вх. № 19568 від 16.09.2013 р.), до яких додано документи по справі.
16.09.2013 р. через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли уточнення до позовної заяви б/н від 16.09.2013 р. (вх. № 19598 від 16.09.2013 р.), відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 445 927, 26 грн., з яких: 401 390, 40 грн. - основного боргу, 36 841, 14 грн. - пені та 7 695, 72 грн. - 3 % річних.
Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначене уточнення до позовної заяви, яке за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 445 927, 26 грн. заборгованості за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., з яких: 401 390, 40 грн. - основного боргу, 36 841, 14 грн. - пені та 7 695, 72 грн. - 3 % річних.
Присутній у судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 19599 від 16.09.2013 р.) та повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданого ним уточнення до позовної заяви, і просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях.
У судовому засіданні 16.09.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
10.12.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № 12/12/10-1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити в обумовлений цим договором термін предмет поставки (товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є визначені родовими ознаками товари, перелік та вимоги до якості яких зазначені в додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 2.1 договору поставка товарів здійснюються партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у письмовій чи усній заявці (повідомленні), що надсилається відповідачем на адресу позивача чи передається по факсимільному зв'язку.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.3 договору місцем поставки товару є склад відповідача, що знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 2, смт. Калита, Броварського р-ну, Київської область, якщо інше не вказано в специфікації.
Згідно з п. 2.4 договору разом з товаром позивач зобов'язався передати відповідачу наступні документи: видаткова накладна; податкова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; свідоцтво про якість; ветеринарне свідоцтво.
Відповідно до п. 3.4 договору розвантаження товару здійснюється за рахунок та потужностями відповідача.
Згідно з п. 3.5 договору моментом придбання відповідачем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у п.2.3 договору та підписання видаткових накладних.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.
Відповідно до п. 8.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті і зазначається в специфікаціях.
Згідно з п. 8.2 договору оплата товару здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше. У випадку встановлення у специфікаціях порядку розрахунків, відмінних від зазначених у договорі, розрахунки щодо партії, вказаної у специфікаціях, проводяться згідно порядку встановленого у специфікації.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих по цьому договору у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року (тобто до 10.12.2013 р.).
Додатком № 1 до договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. сторони передбачили номенклатуру товарів, що поставляються згідно зазначеного договору.
Специфікаціями № 1 від 10.12.2012 р., № 2 від 15.01.2013 р. та № 3 від 24.01.2013 р. до договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. сторони передбачили найменування, кількість, ціну товару, термін поставки, місце поставки та термін оплати товару.
На виконання умов договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. позивач по видаткових накладних № РН-0000004 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., № РН-0000005 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 грн., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 501 390, 40 грн., а відповідач на підставі довіреності серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р. вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.
Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000005 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., рахунок-фактура № СФ-0000006 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 та рахунок-фактура № СФ-0000011 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн., примірники яких залучено до матеріалів справи.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними видатковими накладними та рахунками-фактури розрахувався частково на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 11670 від 09.04.2013 р., № 11889 від 18.04.2013 р., № 12787 від 01.07.2013 р., № 11361 від 20.03.2013 р., № 11639 від 08.04.2013 р. та довідкою з установи банку вих. № 34.4.0-06/228 від 24.07.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 401 390, 40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 01/03-13 від 01.03.2013 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.
Відповідачем, в свою чергу, було надано відповідь на вищезазначену претензію - лист № 563 від 19.04.2013 р., у якому останній зазначає, що претензія вих. № 01/03-13 від 01.03.2013 р. позивача розглянута та підлягає задоволенню, тому адміністрація заводу намагатиметься найшвидше сплатити існуючу заборгованість.
Проте, відповідач не виконав у повному обсязі свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову посилається на наступне: жодної поставки в межах господарського договору, викладеного у формі єдиного документа між сторонами, не відбувалося, господарські відносини між позивачем та відповідачем, за якими розглядається спір, фактично побудовані на підставі окремих господарських договорів, укладених у спрощений спосіб, тобто шляхом оформлення низки видаткових накладних на поставку певного обсягу товару; жодна із видаткових накладних, за якими відповідач отримав від позивача товар, не містить посилань на специфікацію №№ 1-3, як на правову підставу здійснення поставки, а тому вони не дають можливості з'ясувати на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару, що підтверджує те, що товар було поставлено поза межами договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.; відповідач вказує на розбіжність в обсягах поставки товару, погодженого сторонами в специфікаціях та обсягах товару, поставленого за видатковими накладними; свідоцтва про якість та ветеринарного свідоцтва, що передбачені п. 2.4 договору позивач відповідачу не передавав, а отже не настав строк оплати вартості товару; видаткові накладні не встановлюють жодних строків, протягом яких відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з чим відсутні також підстави для нарахування 3 % річних та пені на суму заборгованості; розрахунок пені та 3 % річних є некоректним, оскільки не враховує суми коштів, які перераховувалися відповідачем в рахунок оплати товару після здійснення останньої поставки; у відповідача не виникло обов'язку оплатити товар загальною вартість 349 383, 40 грн. за видатковими накладними від 17.01.2013 р. та від 25.01.2013 р., поставленого поза рамками договору, оскільки рахунків-фактур на оплату такого товару відповідач від позивача не отримував.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду: договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., додаток № 1, специфікації № 1 від 10.12.2012 р., № 2 від 15.01.2013 р. та № 3 від 24.01.2013 р. до договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.; видаткові накладні № РН-0000004 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., № РН-0000005 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 грн., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн.; податкові накладні № 5 від 16.01.2013 р., № 6 від 17.01.2013 р., № 9 від 25.01.2013 р.; рахунки-фактури № СФ-0000005 від 16.01.2013 р., № СФ-0000006 від 17.01.2013 р., № СФ-0000011 від 25.01.2013 р.; довіреність серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р.; довідку з установи банку вих. № 34.4.0-06/228 від 24.07.2013 р.; корінці ветеринарних свідоцтв № 177915, № 177904, № 177897, № 177844, № 177831, № 177817, № 177790, № 177761; акт звірки розрахунків № АС-0158 від 22.08.2013 р.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, суд звертає увагу, що на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби на інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Відповідно до п. 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Детально дослідивши надані позивачем видаткові накладні, вбачається, що кожна із них є первинний документом, що підтверджує здійснення господарської операції, містить посилання на договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
Крім того, отримання відповідачем матеріальних цінностей за видатковими накладними підтверджується довіреністю серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р., у якій також міститься посилання на отримання відповідачем від позивача цінностей за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.
У податкових накладних № 5 від 16.01.2013 р., № 6 від 17.01.2013 р., № 9 від 25.01.2013 р., що містяться у матеріалах справи, в графі вид цивільного-правового договору зазначено договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.
З платіжних доручень та довідки з установи банку, які підтверджують часткову сплату відповідачем коштів за отриманий товар, вбачається, що у призначенні платежу зазначено, наприклад, «оплата за соєву макуху згідно рахунку № СФ-0000005 від 16.01.2013 р., договору № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.».
Таким чином, враховуючи вищезазначене та зважаючи на термін дії договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. і пояснення позивача про те, що між сторонами не існує жодних інших договірних чи позадоговірних відносин, суд дійшов висновку, що поставка товару позивачем відповідачу за видатковими накладними № РН-0000004 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., № РН-0000005 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 грн., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн. відбувалася в межах договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.
Посилання відповідача на те, що жодна із видаткових накладних, за якими відповідач отримав від позивача товар, не містить посилань на специфікацію №№ 1-3, як на правову підставу здійснення поставки, а тому вони не дають можливості з'ясувати на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару, що підтверджує те, що товар було поставлено поза межами договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., не береться судом до уваги, оскільки відповідно до умов п. 13.4 договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. всі додатки та специфікації є невід'ємною частиною договору, укладаються у письмовій формі і набувають чинності після їх підписання сторонами, у зв'язку з чим посилання у видаткових накладних на договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. охоплює собою і додатки та специфікації, підписані до даного договору.
Щодо посилань відповідача на розбіжності в обсягах поставки товару, погодженого сторонами в специфікаціях та обсягах товару, поставленого за видатковими накладними, суд зазначає наступне.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити фактично поставлену йому кількість товару, якщо кількість та якість товару відповідає встановленим критеріям згідно цього договору та специфікаціям до нього.
Відповідно до п. 6.3 договору фактична кількість товару, що поставляється, встановлюється у відповідних одиницях виміру і зазначається в рахунках-фактурах та накладних.
Довіреністю серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р. відповідач надав згоду на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. у кількості 100 тонн, що не перевищує ту кількість товару, що фактично була поставлена.
Посилання відповідача на те, що позивач не передавав відповідачу рахунків-фактур на оплату товару за видатковими накладними від 17.01.2013 р. та від 25.01.2013 р., свідоцтва про якість та ветеринарного свідоцтва, що передбачені п. 2.4 договору та те, що видаткові накладні не встановлюють жодних строків, протягом яких відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару у зв'язку з чим не настав строк оплати вартості товару, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Детально дослідивши умови договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., вбачається, що ним не передбачено якогось особливого порядку передачі зазначених документів. Крім того, у матеріалах справи містяться рахунки-фактури № СФ-0000005 від 16.01.2013 р., № СФ-0000006 від 17.01.2013 р., № СФ-0000011 від 25.01.2013 р. та корінці ветеринарних свідоцтв № 177915, № 177904, № 177897, № 177844, № 177831, № 177817, № 177790, № 177761.
Разом з тим, умовами договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. (п. 3.3, п. 3.5, п. 4.3, п. 5.3, п. 7.2) передбачено, що товари допускаються до розвантаження та приймаються тільки після перевірки якості лабораторією відповідача; моментом придбання відповідачем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у п.2.3 договору та підписання видаткових накладних; ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до відповідача з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками видатково-прибуткової накладної; відповідач має право при поставці товару неналежної якості відмовитись від його прийняття або зменшити ціну за погодженням із позивачем; у випадку поставки позивачем товару який не відповідає за показниками вологості вимогам чинним в Україні нормам стандартів відповідач власними силами за рахунок позивача, за його погодженням, має право довести показники отриманого товару до встановлених вимог (ДСТУ 3768:2010).
Згідно п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, приймання продукції по якості та комплектності здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції і комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Оскільки відповідачем був прийнятий товар згідно видаткових накладних без будь-яких зауважень та заперечень, акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції складено не було, суд вважає, що всі необхідні документи ним були отримані.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 8.2 договору оплата товару здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше. У випадку встановлення у специфікаціях порядку розрахунків, відмінних від зазначених у договорі, розрахунки щодо партії, вказаної у специфікаціях, проводяться згідно порядку встановленого у специфікації.
Відповідно до умова специфікації № 2 від 15.01.2013 р. та специфікації № 3 від 24.01.2013 р., які за періодом співпадають із періодами поставки товарів за видатковими накладними № РН-0000004 від 16.01.2013 р., № РН-0000005 від 17.01.2013 р., № РН-0000010 від 25.01.2013 р., термін оплати - 14 календарних днів з моменту поставки товару та надання необхідних документів на товар.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин, вбачається, що строк оплати вартості товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № РН-0000004 від 16.01.2013 р., № РН-0000005 від 17.01.2013 р., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. настав.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. суду не надав.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки розрахунків № АС-0158 від 22.08.2013 р. за період з 01.01.2013 р. - 22.08.2013 р., в якому зазначено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро» складає 401 390, 40 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, оригінал якого залучено до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 401 390, 40 грн. основного боргу за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 9.3 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає - 36 841, 14 грн. за період з 09.02.2013 р. по 12.09.2013р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд, перевіривши розрахунок пені позивача, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки він здійснений на загальну суму боргу без врахування періодів та сум усіх проплат, здійснених відповідачем.
Таким чином, згідно розрахунку суду, здійсненого за період заявлений позивачем, щодо кожної із видаткових накладних окремо та з урахуванням сум коштів, які перераховувалися відповідачем в рахунок оплати товару та дат такого перерахування, сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.
Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня у розмірі 36 841, 14 грн. за період з 09.02.2013 р. по 12.09.2013 р.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 09.02.2013 р. по 12.09.2013 р. складають 7 695, 72 грн.
Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних, оскільки позивачем розраховано 3 % річних на загальну суму боргу без врахування періодів та сум усіх проплат, здійснених відповідачем.
За розрахунком суду сума 3 % річних є більшою, ніж зазначена позивачем.
Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають 3 % річних за період з 09.02.2013 р. по 12.09.2013 р. у розмірі 7 695, 72 грн.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. у розмірі 445 927, 26 грн., з яких: 401 390, 40 грн. - основного боргу, 36 841, 14 грн. - пені та 7 695, 72 грн. - 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро» 708, 87 грн. судового збору, виходячи із суми зменшення розміру позовних вимог, сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 755 від 25.06.2013 р.
Оригінал платіжного доручення № 755 від 25.06.2013 р. знаходиться в діловодстві господарського суду Київської області у матеріалах справи № 911/2552/13.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів» (07420, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калита, вулиця Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код - 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро» (03022, місто Київ, вулиця Сумська, будинок 3, ідентифікаційний код - 36958795) 401 390 (чотириста одна тисяча триста дев'яносто) грн. 40 коп. - основного боргу, 36 841 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок одна) грн. 14 коп. - пені, 7 695 (сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 72 коп. - 3 % річних та 8 918 (вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 55 коп. - судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецхімагро» (03022, місто Київ, вулиця Сумська, будинок 3, ідентифікаційний код - 36958795) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 87 коп., сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 755 від 25.06.2013 р.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 20.09.2013 р.
Суддя Т.В. Лутак