"19" вересня 2013 р.Справа № 921/793/13-г/3
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги , вул. Шпитальна, 2 м. Тернопіль
треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль
2. Державна фінансова інспекція в Тернопільській області , вул. М. Грушевського, 8 м. Тернопіль
до відповідача Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського" , майдан Волі, 1 м. Тернопіль
про cтягнення заборгованості
За участю представників сторін від :
Позивача:
не з"явився
Відповідача:
Балабан П.О. - юрисконсульт, представник за довіреністю № 19/3415 від 02.09.2013р.
ОСОБА_2 - адвокат, представник за довіреністю № 01/1007 від 04.04.2008р.
Третьої особи:
1. Горохівський А.М. - юрисконсульт І-ї категорії , представник за довіреністю №1248/01 від 16.03.2011р.
2. Ващук К.С. - представник за довіреністю №11 від 08.05.2013р.
Суть справи:
Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського", за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада та Державна фінансова інспекція в Тернопільській області про стягнення боргу у розмірі 286 087 грн. 10 коп. ( з врахуванням заяви №1568 (вх. № 14572) від 28.08.2013р. про збільшення позовних вимог).
Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надав суду клопотання №1694 від 19.09.2013р. ( вх. № 15541) про відкладення розгляду справи №921/793/13-г/3 на іншу дату , у зв"язку із відрядженням юрисконсульта Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги.
Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільська міська рада , участь свого представника у судове засідання забезпечила , в усній формі позов позивача підтримує повністю.
Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція у Тернопільській області , участь свого представника у судове засідання забезпечила , позовну заяву позивача підтримує у повному обсязі , з підстав викладених у письмових поясненнях б/н від 15.08.2013р. (вх. № 14106) .
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався, участь уповноважених представників в судове засідання забезпечив, проти позову заперечують , з підстав викладених у письмовому відзиві б/н від 12.08.2013р. ( вх. № 13812) та додаткових письмових поясненнях за вх. № 15303 від 12.09.2013р. , просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно статтей 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
20 жовтня 2009 року , 01 лютого 2011 року та 25 травня 2012 року між Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги ( надалі - Лікарня) та Державним вищим навчальним закладом "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського" ( надалі - Університет) було укладено договори про співробітництво , відповідно до яких сторони приймають на себе взаємні обов"язки по спільній організації удосконаленню і забезпеченню медичною допомогою населення. Ефективному використанню матеріальних , кадрових , фінансових ресурсів і наукового потенціалу працівників медичного університету та міської лікарні швидкої допомоги , проведення науково-практичних досліджень , спрямованих на поліпшення здоров"я населення. ( п.1. даних Договорів ).
Згідно п.2 та п.3. Договорів , сторони домовились , що робота по наданню медичної допомоги проводиться на площею міської лікарні швидкої допомоги , які спільно використовуються і знаходиться в робочому стані. Спільному використанню підлягають медична техніка, оснащення і апаратура , які належить міській лікарні швидкої допомоги і медичному університету.
Пунктом 5.1. Договорів , визначено , що Лікарня зобов"язується перед Університетом у своїй діяльності керуватись наказом МОЗ України за №174 від 05.06.1997р. "Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров"я".
Вказані договори були складені відповідно до Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад , затверджене наказом МОЗ України № 174 від 05.06.1997р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України наказом за № 245/2049 - 07.07.1997р.
Згідно додатків до договорів про співпрацю , Університетом для розміщення кафедри загальної хірургії та кафедри інфекційних хвороб використовується загальна площа закладу в розмірі 1089,9 кв. м.
У відповідності до п.1.1. Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров"я , клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
Пунктом 1.5. Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров"я, встановлено , що витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
Таким чином, на підставі договорів про співробітництво , виникли правовідносини, пов'язані зі спільною діяльністю з організації навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів, а не правовідносини з утримання університету та користування ним нерухомим майном і комунальними послугами.
Так, з метою поліпшення організації та якості спільної роботи органів охорони здоров'я, вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти та лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у практику охорони здоров'я, наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.06.1997 р. № 174 було затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Клінічні кафедри, які відповідно до п. 3.1 Положення є клініками, крім навчальної та наукової роботи надають кваліфіковану медичну допомогу хворим, виконують інші функції, передбачені розділом 3 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Навчальний заклад забезпечує навчальну, лікувальну та наукову роботу.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, забезпеченням господарським обслуговуванням приміщень є внеском у спільну діяльність відповідно до умов Договорів про співробітництво.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про спільну діяльність , згідно якого та в силу статті 1130 Цивільного кодексу України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
З огляду на наведене , договорами про співробітництво, сторони узгодили здійснення витрат, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я за рахунок коштів цього закладу.
Позивач посилається на те, що Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги за період з 01.07.2010р. по 01.12.2012р. за результатами якої складено акт від 12.02.2013р. №04-22/33, яким встановлено безпідставне покриття витрат з оплати комунальних послуг іншої юридичної особи - Держаного вищого навчального закладу Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського на суму 274 415 грн. 82 коп.
Крім того, позивачем збільшено позовні вимоги на 11671 грн. 28 коп. , у зв"язку із збільшенням тарифу по електроенергії , водопостачанню та водовідведенню кожного місяця, а при проведенні перевірки ДФІ в Тернопільській області бралися розрахунки середньозважених норм використання комунальних послуг на день за 2010 р., 2011р., 2012р.
За таких обставин , позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 286 067 грн. 10 коп.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 626 Цивільного кодексу України , вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу статті 628 Цивільного кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договорами про співробітництво передбачено сумісне використання сторонами приміщень, без зазначення конкретних часів роботи, або черговості роботи у таких приміщеннях та без визначення плати відповідачем за користування приміщеннями чи споживання комунальних послуг, та не визначені умови такої плати.
Позивачем не надано доказів внесення змін до Договорів щодо розрахунків між сторонами, або укладення окремих договорів стосовно відшкодування комунальних послуг сторонами.
Таким чином, стягнення комунальних послуг за договорами неможливе.
Зі змісту укладених між сторонами договорів про співробітництво , вбачається правомірність дій відповідача щодо користування приміщеннями позивача та відсутність належним чином оформленого обов'язку відповідача відшкодування вартості комунальних послуг.
Слід зазначити, що Державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського" є державною установою освіти, видатки на забезпечення основної діяльності університету фінансуються з загального та спеціального фондів державного бюджету України.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України , зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Стаття 51 Бюджетного кодексу України , визначає, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.
Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись, тому університет не може здійснювати витрати, яких вимагає позивач.
Суд також, вважає необґрунтованим посилання позивача на статтю 85 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює порядок передачі державою права на здійснення видатків, які віднесені до обов'язку держави та веде мову про заборону фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, в той час, як питання співробітництва регулюється Цивільним кодексом України.
Оцінивши докази в їх сукупності , враховуючи викладене , суд прийшов до переконання що , позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на звернення до суду , а тому правові підстави для задоволення позовних вимог у позивача відсутні.
А відтак, суд вважає, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають. А тому , у позові позивачу суд відмовляє повністю.
Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи №921/793/13-г/3 на іншу дату , суд зазначає наступне:
Згідно частини 1 статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи дату подання позовної заяви (вх. №845) від 30.07.2013р. , строк вирішення спору у справі №921/793/13-г/3 встановлено до 30.09.2013 року.
Таким чином, враховуючи наведене, у зв'язку із закінченням, передбаченого частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строку розгляду вказаної справи , суд вважає клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.
Відповідно до вимог статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "23" вересня 2013 року, через місцевий господарський суд.
3. Рішення направити сторонам у справі - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя І.М. Турецький