Справа №784/2807/13 23.09.2013 23.09.2013 23.09.2013
Провадження №22-ц/784/2389/13
Провадження № 22ц/784/2389/13 Головуючий у 1-ї інстанції Кривенко О.В.
Категорія 55 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
23 вересня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,
при секретарі: Орельській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна»
(далі - ПАТ «АІСЕ Україна»)
на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2013 року
за позовом
ОСОБА_2
до ПАТ «АІСЕ Україна»
про визнання договору недійсним, стягнення суми, сплаченої на його виконання,
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом і заявою про збільшення позовних вимог до ПАТ «АІСЕ Україна» про визнання договору недійсним та стягнення 11 170 грн. 49 коп., що були сплачені ним на виконання цієї угоди.
Позивач зазначав, що 7 травня 2008 року між сторонами була укладена угода №192832 з додатками №1 і №2, відповідно до яких відповідач зобов'язався надати йому послуги з придбання транспортного засобу «DAEWOO Lanos» вартістю 53 100 грн. 00 коп. за системою придбання товарів в групі.
В процесі виконання угоди позивачу стало відомо, що відповідач, надаючи йому послуги, які відносяться до фінансових послуг, не має ліцензії на здійснення такого виду діяльності, а тому укладена з ним угода є недійсною у відповідності до вимог чинного законодавства.
При укладенні угоди відповідач навмисно ввів його в оману щодо законності своєї діяльності, так як приховав факт відсутності у нього ліцензії, що є також нечесною підприємницькою діяльністю, яка заборонена Законом України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено про визнання недійсним договору №192832 з додатками №1 і №2, укладених 7 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «АІСЕ Україна», та стягнення на його користь з ПАТ «АІСЕ Україна» 11 170 грн. 59 коп. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 7 травня 2008 року між позивачем та ПАТ «АІСЕ Україна» укладена угода №192832 про придбання товару в групах з додатками №№1, 2, які є невід'ємною частиною угоди.
Відповідно до умов договору позивач ОСОБА_2 зобов'язався вчасно та в повному обсязі виконувати обов'язки по внесенню вступного платежу та періодичних платежів щодо сплати вартості транспортного засобу, адміністративних витрат, тощо, а ПАТ «АІСЕ Україна» формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків, з яких здійснюється придбання транспортного засобу. Клієнт одержує транспортний засіб відповідно до методів визнання права на отримання ним товару, передбачених умовами діяльності Програми Автоплан, і таке право здійснює ПАТ «АІСЕ Україна» на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Договір та умови не містять строків та термінів отримання клієнтом товару, не передбачають будь-якої відповідальності ПАТ «АІСЕ Україна» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару у разі навіть повної оплати його вартості. Натомість договором передбачена відповідальність клієнта у випадку несвоєчасного виконання його умов або відмову від його виконання (а.с.7-19).
За такого, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що на момент укладення між сторонами угоди, діяльність ПАТ «АІСЕ Україна» за системою надання адміністративних послуг для придбання товарів в групах законодавством була віднесена до фінансових послуг й тому потребувала отримання відповідної ліцензії, яка у відповідача на час укладення договору відсутня. Умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ПАТ «АІСЕ Україна» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію пірамідальної схеми.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони є мотивованими і обґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями ч. 1 п. 7, ч. 3, ч. 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПАТ «АІСЕ Україна» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи Автоплан, суд першій інстанції фактично дійшов вірного висновку про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода про посередницьку діяльність, яка порушує права ОСОБА_2, а діяльність ПАТ «АІСЕ Україна» з реалізації системи Автоплан є такою, що вводить споживача в оману.
Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то підстав для скасування чи зміни судового рішення в частині стягнення коштів як застосування наслідків нікчемної угоди, колегія суддів не вбачає.
Між тим, підстав для визнання нікчемної угоди недійсною за судовим рішенням, у суду першій інстанції не було і такий судовий висновок є зайвим.
Тому, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині визнання угоди недійсною слід скасувати та ухвалите в цієї частині нове, яким у задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення, оскільки не спростовують обґрунтованих висновків суду.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» задовольнити частково.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2013 року в частині визнання угоди недійсною скасувати, та ухвалите нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «АІСЕ Україна» про визнання недійсними договору та додатків до нього - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча
Судді