Іменем України
13 вересня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі ПУДАК О.П.
за участю представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Томаша М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача, за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Воловецького районного суду від 21 травня 2013 р., -
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 25.07.2012 р. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення богу, мотивуючи його наступним. 19.09.2006 р. кредитор - Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», уклав із ОСОБА_3 Генеральну кредитну угоду № 117 (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 26.06.2007 р.), відповідно до якої уклав кредитні договори та надав у кредит кошти, а саме: за договором від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М - 100000,00 дол. США під 14% річних; за договором від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М - 98000,00 дол. США під 14% річних; за договором від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М - 206400,00 дол. США під 12% річних. Кінцевий строк виконання позичальником зобов'язань за договорами був установлений до 25.06.2017 р., виконання зобов'язань було забезпечено укладеними із ним договорами іпотеки від 19.09.2006 р. і від 09.11.2006 р. та договором застави транспортного засобу від 29.07.2009 р.
Позичальник узяті на себе зобов'язання порушував, у зв'язку з чим для врегулювання питань щодо заборгованості 30.06.2011 р. сторонами були укладені додаткові угоди до зазначених кредитних договорів, згідно із якими встановлювалися пільгові (знижені) відсоткові ставки та надавалися «кредитні канікули» із узгодженням нового графіку погашення кредитів, в разі порушення зобов'язань позичальником відсоткова ставка встановлювалася на рівні 14% річних. Попри це, відповідач продовжував порушувати свої зобов'язання, на претензію про погашення боргу, надіслану банком 07.06.2012 р., не відреагував. Заборгованість позичальника перед банком за трьома кредитними договорами станом на 10.07.2012 р. склала загалом 2937338,33 грн. Під час розгляду справи банк збільшив позовні вимоги, визначив заборгованість станом на 30.04.2013 р. із урахуванням збільшення боргу за відсотками і посилаючись на передбачене законом і договорами право дострокової вимоги боргу просив стягнути на свою користь із ОСОБА_3 заборгованість загальним розміром 3240014,22 грн., що складається із заборгованості:
за кредитним договором від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М станом на 10.07.2012 р.: 82017,25 дол. США - залишок кредиту, 567,29 дол. США - прострочені відсотки, 948,89 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 83533,43 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 667682,71 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9409,19 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 75207,66 грн., пеня - 41,98 грн., а всього за цим договором - 742932,35 грн.;
за кредитним договором від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М станом на 10.07.2012 р.: 82920,17 дол. США - залишок кредиту, 614,99 дол. США - прострочені відсотки, 1007,71 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 84542,87 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 675751,16 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9512,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 76035,73 грн., пеня - 44,32 грн., а всього за цим договором - 751831,21 грн.;
за кредитним договором від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М станом на 10.07.2012 р.: 195660,62 дол. США - залишок кредиту, 1363,21 дол. США - прострочені відсотки, 2167,77 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 199191,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 1592138,46 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 18945,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 151432,50 грн., пеня - 1679,70 грн., а всього за цим договором - 1745250,66 грн. Судові витрати банк просив покласти на відповідача.
15.03.2013 р. ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача. На обґрунтування зазначав, що отримав у банку споживчий кредит, однак банк при цьому порушив права позичальника як споживача, всупереч положенням Закону України «Про захист прав споживачів», нормативним документам НБУ, умови договору є несправедливими, договір укладено із застосуванням банком нечесної підприємницької практики, має місце істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін на користь банку. Так, банк неправомірно привласнив собі право збільшувати процентну ставку за кредитом внаслідок поточних коливань процентних ставок за вкладами і кредитами, змінами в кредитно-грошовій політиці НБУ, коливання курсу іноземної валюти та вимагати у випадку незгоди позичальника із такими змінами дострокового повернення кредиту. Ці положення договору суперечать також нормам ст. 1056-1 ЦК України. Позичальнику не було надано достатньої інформації щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, банк не попередив позичальника, що його послуги, зважаючи на їх ціну, явно не задовольнятимуть інтересів і вимог позичальника, не попередив, що вартість кредиту може істотно зрости через зміну курсу долара США щодо гривні. Договір не містить умов щодо порядку його зміни і розірвання.
Своїми діями банк ще в момент укладення договору поставив позичальника у завідомо невигідне становище і волевиявлення позичальника щодо підвищення процентної ставки не було. Договір містить положення щодо відповідальності позичальника, але не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність банку за порушення зобов'язань. Договір не відповідає також вимогам ст.ст. 203, 525 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просив визнати Генеральну кредитну угоду від 19.09.2006 р.№ 117 і кредитні договори від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М, від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М і від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М недійсними з моменту їх укладення; зобов'язати державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договорами іпотеки від 19.09.2006 р. і від 09.11.2006 р., а також за договором застави транспортного засобу від 29.07.2009 р.; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме - зобов'язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути позивачу сплачені за Генеральною кредитною угодою від 19.09.2006 р.№ 117 і кредитними договорами від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М, від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М і від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії тощо.
Первісний та зустрічний позови розглянуто в одному провадженні. Рішенням Воловецького районного суду від 21.05.2013 р. у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсними укладені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_3 Генеральну кредитну угоду від 19.09.2006 р.№ 117 і кредитні договори від 19.09.2009 р. № 014/02-2/349-М, від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М і від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М; зобов'язано держнотаріуса Воловецької держнотконтори виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договорами іпотеки від 19.09.2006 р. і від 09.11.2006 р., а також за договором застави транспортного засобу від 29.07.2009 р.; зобов'язано ОСОБА_3 повернути ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» всю суму коштів, отриманих за кредитними договорами: від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М - 100000,00 дол. США, від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М 98000,00 дол. США, від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М - 206400,00 дол. США; зобов'язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути ОСОБА_3 всю суму коштів, отриманих від нього в порядку здійснення платежів за укладеними кредитними договорами; в решті позову - відмовлено.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким просить задовольнити первісний позов та відмовити в зустрічному. Вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, кредити були видані позичальнику відповідно до вимог закону та умов договорів, за його ж зверненням, позичальнику була надана вся необхідна інформація щодо кредитів та умов договорів, а рішення суду ґрунтується на припущеннях та безпідставно не враховує доводів первісного позову, що був належним чином доведений.
У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_3 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта Томаша М.Ю., який скаргу підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності ОСОБА_3, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи частково зустрічний, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності вимог, пред'явлених кредитором, та із обґрунтованості й доведеності по суті вимог боржника про захист його прав як споживача. Однак, із таким рішенням погодитись не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України (тут і далі нормативні акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), цивільні зобов'язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов'язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання, у т.ч., дострокового, порушеного зобов'язання. Правомірність правочину презюмується, недійсним правочин може бути визнано лише з підстав і в порядку, установлених законом (ст.ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України).
Встановлено, що 19.09.2006 р. АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», уклав із ОСОБА_3 Генеральну кредитну угоду № 117, у рамках якої банк зобов'язався надати позичальнику кредити загальною сумою, еквівалент якої не повинен був перевищувати 198000,00 дол. США, із строком повернення коштів до 18.09.2013 р. (а.с. 132-133 т. 1). У подальшому сторони уклали 16.06.2007 р. додаткову угоду № 1 до Генеральної угоди, якою загальну суму належних до видачі кредитів підвищили до еквіваленту 393400,00 дол. США, а кінцевий строк виконання позичальником зобов'язань подовжили до 25.06.2017 р. (а.с. 10 т. 1). На виконання Генеральної угоди банк уклав із позичальником кредитні договори: 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М, за яким надав 100000,00 дол. США під 14% річних (а.с. 142-144 т. 1); 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М на 98000,00 дол. США під 14% річних (а.с. 139-141 т. 1); 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М на 206400,00 дол. США під 12% річних (а.с. 134-138 т. 1).
Кредити в іноземній валюті були надані позичальнику за його зверненнями та ініціативою, він неодноразово одержував кредитні транші, що підтверджується заявами на видачу кредитів, траншів, іншими документами (а.с. 44-48, 58-74 т. 2). Виникнення грошових зобов'язань в іноземній валюті узгоджується з нормами ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55). Ведення рахунку клієнта здійснюється у валюті рахунку, виконання договорів у іноземній валюті, урахування при цьому змін валютного курсу (курсових ризиків) випливає з пунктів 1.1., 3.3., 5.1. договорів № 014/02-2/349-М і № 014/02-2/429-М, п.п. 1.1., 1.11. договору № 010/02-7/248-М та інших положень договорів.
30.06.2011 р. сторони провели звірку кредитної заборгованості позичальника, узгодили таку за договорами: № 014/02-2/349-М у розмірі 82017,25 дол. США, № 014/02-2/429-М - у розмірі 82920,17 дол. США, № 010/02-7/248-М - у розмірі 203660,62 дол. США (а.с. 75 т. 2) і «з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України» уклали 30.06.2011 р.:
додаткову угоду № 014/02-2/349-М/8 до договору № 014/02-2/349-М, якою, зокрема, запровадили пільгову процентну ставку 8,3% річних на період «кредитних канікул» з 01.07.2011 р. до 30.06.2012 р.; на пільговий період зменшили щомісячний платіж позичальника з 2067,13 дол. США до 0,00 дол. США та перенесли сплату на майбутнє за погодженим графіком при сплаті лише процентів у пільговий період; зафіксували заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди та погодили порядок подальшого виконання зобов'язань, в т.ч., припинення пільгового періоду у випадку порушення зобов'язань позичальником (а.с. 14-18 т. 1);
аналогічні додаткові угоди № 014/02-2/429-М/8 до договору № 014/02-2/429-М і № 010/02-7/248-М/10 до договору № 010/02-7/248-М із запровадженням на той же період «кредитних канікул», відповідно, пільгової процентної ставки у 8,9% річних і у 8,5% річних, зменшенням щомісячного платежу з 2089,22 дол. США до 0,00 дол. США і з 1824,24 дол. США до 1000,00 дол. США та узгодженням аналогічних умов, зобов'язань і позицій, що і в попередній угоді (а.с. 22-26, 32-36 т. 1). Усі кредитні договори, додаткові угоди є невід'ємними частинами Генеральної кредитної угоди. Договори, угоди, графіки погашення кредитів, які є додатками до них, містять необхідну інформацію щодо строків і умов кредитування, процентних ставок, характеру і періодичності платежів, кінцеву вартість кредитів, інших параметрів, передбачених ст. 11 ч.ч. 2, 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ).
Позичальник засвідчив своє повне розуміння умов укладених договорів і гарантував, що Генеральна кредитна угода є дійсним і обов'язковим законним зобов'язанням позичальника, порушення якої є умовою для застосування санкцій проти нього (п. 3.1. (а) угоди); позичальник повинен співпрацювати на основі довіри з кредитором над реалізацією пакету договорів, що є метою та ціллю кредитування; сумлінно використовувати свої права стосовно зобов'язань, пов'язаних із виконанням угоди (п. 8.1. (а), (б) угоди); умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, він спроможний здійснити договір і виконання зобов'язань по ньому (п. 1.12.1.); сторони з укладанням договору досягли згоди з усіх його істотних умов (п. 1.12.2. договору № 010/02-7/248-М).
Виконання зобов'язань позичальника було забезпечено іпотекою та заставою належного ОСОБА_3 майна: земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,280 га для обслуговування кафе та магазину, заставною вартістю 13456,80 грн., розташованої в по АДРЕСА_1 (договір іпотеки б/н від 09.11.2006 р., а.с. 37-40 т. 1); нежитлової будівлі - торгово-готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 711,56 кв. м., заставною вартістю 3062700,00 грн., розташованої по АДРЕСА_2 (договір іпотеки від 03.07.2007 р. № 101/02-7/248-Z, а.с. 41-44 т. 1); автобуса-D «Daimler Chrysler 313», 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, заставною вартістю 95032,00 грн. (а.с. 45-47 т. 1).
Банк виконав свої зобов'язання щодо видачі та обслуговування кредитів, зобов'язання частково виконувалися і позичальником, яким здійснювалася сплата належних з нього за договорами платежів. Сторони систематично співпрацювали з метою врегулювання своїх фінансових стосунків, заборгованості позичальника, в т.ч., укладали додаткові угоди.
Однак, позичальник порушив свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 30.04.2013 р. виник борг загальним розміром 3240014,22 грн., що складається із боргу:
за кредитним договором від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М станом на 10.07.2012 р.: 82017,25 дол. США - залишок кредиту, 567,29 дол. США - прострочені відсотки, 948,89 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 83533,43 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 667682,71 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9409,19 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 75207,66 грн., пеня - 41,98 грн., а всього за цим договором - 742932,35 грн.;
за кредитним договором від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М станом на 10.07.2012 р.: 82920,17 дол. США - залишок кредиту, 614,99 дол. США - прострочені відсотки, 1007,71 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 84542,87 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 675751,16 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9512,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 76035,73 грн., пеня - 44,32 грн., а всього за цим договором - 751831,21 грн.;
за кредитним договором від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М станом на 10.07.2012 р.: 195660,62 дол. США - залишок кредиту, 1363,21 дол. США - прострочені відсотки, 2167,77 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 199191,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 1592138,46 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 18945,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 151432,50 грн., пеня - 1679,70 грн., а всього за цим договором - 1745250,66 грн.
Претензія, яку банк 07.06.2012 р. рекомендованим листом направляв позичальнику (а.с. 51-54), до виконання тим зобов'язань не призвела.
Ці факти підтверджуються розрахунковими документами (а.с. 55-100 т. 1), виписками з банківських рахунків (а.с. 165-213 т. 1), розрахунками на а.с. 48-50 т. 1, а.с. 52-54, 92-94 т. 2, іншими матеріалами справи. В розпорядженні суду з 20.11.2012 р. і до 04.04.2013 р. (а.с. 164 т. 1, а.с. 30-33 т. 2) знаходилася повна кредитна справа за договорами і сторона позичальника не мала перешкод в ознайомленні з документами. Утім, факти і обставини, якими обґрунтовувався позов кредитора, не були спростовані ОСОБА_3, яким власне порушення зобов'язань не заперечувалося.
Кредитор обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред'явлення вимоги про дострокове виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі, що відповідає закону та положенням п. 10.5. Генеральної кредитної угоди, пунктам 5.4., 6.5. договорів № 014/02-2/349-М і № 014/02-2/429-М, п.п. 1.9.1., 1.12.3. договору № 010/02-7/248-М.
З огляду на викладене, повне усвідомлення позичальником суті та умов договірних відносин, у які він на власний ризик і розсуд добровільно вступив із банком, сумнівів у колегії суддів не викликає. Заперечення позичальника щодо цього суперечать дійсним обставинам справи, як суперечать цим обставинам, є необґрунтованими і надуманими доводи зустрічного позову про порушення прав позивача як споживача фінансових послуг. Доказів наявності будь-яких заперечень позичальника щодо укладених договорів, претензій до кредитора з приводу нерозуміння умов договорів, ненадання інформації щодо умов кредитування, вартості кредитів, порушення прав позичальника як споживача тощо у справі немає. Претензії боржник пред'явив шляхом подачі зустрічного позову лише після звернення банку до суду із позовом про стягнення боргу та через п'ять з половиною років після одержання кредиту.
Посилання позичальника на несправедливість умов кредитних договорів щодо можливості зміни процентної ставки за кредитом внаслідок зміни кредитної політики через рішення органів влади, НБУ, поточні коливання процентних ставок за вкладами і кредитами, коливання курсу іноземної валюти тощо, а також на неправомірне привласнення банком права збільшувати процентну ставку та вимагати у випадку незгоди позичальника із такими змінами дострокового повернення кредиту необґрунтовані. Сторони, будучи вільними в укладенні договорів та узгодженні їх умов (ст.ст. 6, 626-628 ЦК України), на свій розсуд уклали договори, умови яких (зокрема, пунктів 6.2. договорів № 014/02-2/349-М і № 014/02-2/429-М, п.п. 1.4.1.6. договору № 010/02-7/248-М) не суперечать вимогам закону та враховують можливість об'єктивних змін у вартості кредитних ресурсів, що можуть відбуватися поза волею сторін, а відтак, враховують законні економічні інтереси як кредитора, зацікавленого у беззбитковості, одержанні прибутку та поверненні кредиту, так і позичальника, зацікавленого у користуванні кредитними коштами із платою за це, визначеною в узгодженому сторонами порядку та протягом узгодженого строку. При цьому, сторони погодили процедуру підвищення процентної ставки, за якої кредитор направляє відповідне повідомлення позичальнику, який управі заперечувати проти підвищення ставки, однак, погодився із тим, що в такому випадку строк виконання зобов'язання вважається таким, що настав, чим, по суті, визначив, що саме він приймає рішення про можливість подальшого кредитування. Такі умови договорів не є дискримінаційними щодо позичальника стосовно можливості зміни процентної ставки (ст. 11 ч. 5 п. 4 Закону № 1023-ХІІ) та узгоджуються із положеннями останнього абзацу ст. 11 ч. 4 цього Закону. Тож про односторонні дії кредитора не йдеться.
Одностороннє підвищення кредитором фіксованої процентної ставки на два пункти передбачено п. 1.4.5.1. договору № 010/02-7/248-М і то лише як санкція за порушення позичальником зобов'язань, на що позичальник теж дав згоду, підписавши договір. У дійсності ж, кредитор не підвищував процентні ставки за кредитами, навпаки, йдучи назустріч позичальнику погодився на встановлення пільгового періоду для виконання тим зобов'язань, на зменшення процентних ставок і розмірів платежів, а дострокового виконання зобов'язань зажадав лише коли позичальник і за таких умов не виконував їх.
За таких обставин, немає підстав вважати дії кредитора нечесною підприємницькою практикою, привласненням права в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку, укладенням договорів з несправедливими умовами, які є незбалансованими на користь кредитора, та із наданням позичальнику-споживачу неповної або неправильної інформації щодо умов кредитування, що ввело його в оману стосовно істотних умов договорів, договори не містять нечітких або двозначних положень (ст. 1 ч. 1 п. 14, ст. 11 ч.ч. 2, 4, 5, ст. 18 ч.ч. 1-4, ч. 8, ст. 15 Закону № 1023-ХІІ). У сторін не виникли підстави для застосування положень ст. 10 ч. 12 Закону № 1023-ХІІ, відповідно, кредитор не мав підстав для висновку, що після укладення договору стане очевидним, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, а відтак не мав і обов'язку повідомляти про це споживача, а у останнього не виникло право відмовитися від договору без штрафних санкцій з боку кредитора, як помилково вважає боржник.
Твердження боржника про те, що банк не надав йому жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання споживачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме - стійкої вартості оплати за кредит, є перекрученням суті норм закону, дійсних обставин справи та змісту укладених договорів. Крім того, отримавши кредит у іноземній валюті, позичальник усвідомлював можливі валютні ризики, а, отже, не може заперечувати, що у нього існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг гривні та її девальвації. Не був позичальник позбавлений і можливості звернутися за кредитом в національній валюті, з іншими умовами щодо його оплати. Про свою неспроможність виконувати зобов'язання за договорами, якщо така існувала, саме позичальник повинен був повідомити банку, доказів про що - немає.
ЦК України передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599); за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525, 526, 615); зміна або дострокове припинення зобов'язання (зокрема, розірвання договору) допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст.ст. 651, 653).
Умови оспорених договорів відповідають вимогам закону щодо підстав припинення визначених ними зобов'язань передусім виконанням, зокрема, містять строки виконання зобов'язань, умови їх виконання тощо. Договори містять також й інші умови припинення зобов'язань, що застосовуються у випадку їх порушення, а також умови відповідальності за такі порушення. Умови договорів не виключають та не обмежують передбаченої законом відповідальності кредитора за неналежне виконання своїх зобов'язань, за збитки, якщо такі будуть завдані боржнику (наприклад, ст.ст. 610, 611, 613, 614 ЦК України). Тому вказівка боржника на відсутність таких умов із посиланням у зв'язку з цим на норми ст. 6 ч. 1 п.п. 8, 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» необґрунтована.
Виходячи з викладеного, твердження ОСОБА_3 що своїми діями банк ще в момент укладення договору поставив його у завідомо невигідне становище і його волевиявлення не було вільним, не ґрунтуються на доказах, матеріалах справи та законі. Договори були укладені із дотриманням вимог закону, потягли настання саме тих правових наслідків, що були ними обумовлені, підлягають виконанню обома сторонами, факти порушення зобов'язань позичальником доведені, а небажання боржника нести валютні ризики, відповідати за порушення умов договорів не можуть підставами для порушення законних прав кредитора. Наведені ОСОБА_3 підстави і доводи позову стосовно порушення його волевиявлення, порушення прав споживача та невідповідності договорів вимогам закону не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами (ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України). Доводи щодо погіршення матеріально-фінансового становища позичальника внаслідок підвищення офіційного курсу іноземної валюти та несправдження очікувань не є підставами, з наявністю яких закон пов'язує недійсність правочину. Тож підстав для визнання недійсними оспорених договорів, передбачених ст. 203 ч.ч. 1, 3, 5, ст. 215 ч. 1 ЦК України, на які посилався позичальник, та для задоволення вимоги про фактичне одностороннє, всупереч нормам ст. 525 ЦК України, припинення зобов'язань на умовах позичальника, у суду першої інстанції не було. Понад те, суд поклав на особу, не брала участі в справі (держнотаріуса Воловецької держнотконтори без зазначення імені) обов'язок вчинити певні дії, тоді як такий можна покласти лише на відповідача.
Відтак, апеляцію кредитора на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України слід задовольнити, рішення суду першої інстанції, що не відповідає нормам матеріального права та положенням ст.ст. 212-215 ЦПК України, скасувати, первісний позов задовольнити, а в зустрічному - відмовити.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити, рішення Воловецького районного суду від 21 травня 2013 р. скасувати, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити:
стягнути на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_3 заборгованість загальним розміром 3240014,22 грн. (три мільйони двісті сорок тисяч чотирнадцять гривень 22 коп.), що складається із заборгованості:
за кредитним договором від 19.09.2006 р. № 014/02-2/349-М станом на 10.07.2012 р.: 82017,25 дол. США - залишок кредиту, 567,29 дол. США - прострочені відсотки, 948,89 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 83533,43 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 667682,71 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9409,19 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 75207,66 грн., пеня - 41,98 грн., а всього за цим договором - 742932,35 грн. (сімсот сорок дві тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні 35 коп.);
за кредитним договором від 09.11.2006 р. № 014/02-2/429-М станом на 10.07.2012 р.: 82920,17 дол. США - залишок кредиту, 614,99 дол. США - прострочені відсотки, 1007,71 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 84542,87 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 675751,16 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 9512,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 76035,73 грн., пеня - 44,32 грн., а всього за цим договором - 751831,21 грн. (сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять одна гривня 21 коп.);
за кредитним договором від 26.06.2007 р. № 010/02-7/248-М станом на 10.07.2012 р.: 195660,62 дол. США - залишок кредиту, 1363,21 дол. США - прострочені відсотки, 2167,77 дол. США - нараховані відсотки за період з 27.05.2012 р. по 09.07.2012 р., разом - 199191,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату становить 1592138,46 грн., а також донараховані відсотки за період з 11.07.2012 р. по 30.04.2013 р. - 18945,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на 30.04.2013 р. становить 151432,50 грн., пеня - 1679,70 грн., а всього за цим договором - 1745250,66 грн. (один мільйон сімсот сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 66 коп.).
У зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача - відмовити.
Стягнути на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зі ОСОБА_3 4939,50 грн. грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору, повернути ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зайво сплачений з позовної заяви платіжним дорученням від 19.07.2012 р. № 57518 судовий збір у розмірі 87,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді