Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
17 вересня 2013 року справа №805/11318/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,
секретар судового засідання Варчук О.М.
з участю представника відповідача Недомовної Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року у справі № 805/11318/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки), в якому просив визнати протиправними дії УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки щодо пред'явлення вимоги про сплату недоїмки від 08.07.2013 року щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4402,42 грн.; скасувати вимогу про сплату недоїмки від 08.07.2013 року Ф-1161 щодо сплати ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4402,42 грн. (а. с. 4,5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки визнання дій протиправними та скасування вимоги задоволено частково, а саме: скасовано вимогу УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області № Ф 1167 від 08.07.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 4402,42 грн. У задоволені решти вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,701 грн. (а. с. 26-28).
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки відповідач вважає, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і, яка отримує пенсію, але не досягла віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняється від сплати за себе єдиного внеску згідно п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а. с. 31-33).
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець (а. с. 7), знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а. с. 8), перебуває на обліку в УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, як пенсіонер та отримує пенсію за віком призначену згідно ст.13, п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 24).
08.07.2013 року УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки було сформовано вимогу про сплату недоїмки № Ф 1161 ОСОБА_3 зі сплати єдиного внеску в розмірі 4402,42, яка утворилася за 2012 рік (а. с. 6).
Спірним питанням у справі є наявність правових підстав у позивача для звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ,Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII(далі Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.
Згідно зі ст. 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Таким чином, позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.
Відповідачем не заперечується факт не укладення із позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач не є платником єдиного внеску.
Доводи відповідача щодо неможливості застосування до позивача положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 з огляду на те, що позивач не досяг 60-річного віку є неспроможними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску пенсіонерів за віком.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV ( далі Закон №1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 13 Закону №1058 встановлено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються положення ст. 4 Закону № 2464 є безпідставними.
Позивач є пенсіонером, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не доводить наявність в нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Нормами Закону № 2464 не встановлений обов'язок особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску, також такого застереження не містять й інші норми вказаного Закону.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність вимоги УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області №Ф1167 від 08.07.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 4402,42 грн. та її скасування.
В решті постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Отже, суд першої інстанції постановив обґрунтовану та законну постанову, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Ухвала в повному обсязі складена 19 вересня 2013 року.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року у справі № 805/11318/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова