ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
09 вересня 2013 року 16 год. 51 хв. № 826/8319/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідачів, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідачів, визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 09 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відопвдіач-1) та Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України (також далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій відповідача-2 при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Україна" (також далі - ТОВ "Голден Україна") за період із 01 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 11 березня 2013 року № 21/16-40/34292543 (також далі - акт перевірки), та дій відповідача-1 при розгляді заперечень на акт перевірки, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 04 квітня 2013 року № 0000472210 (також далі - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем-1 безпідставно та з порушенням податкового законодавства, перевірку позивача проведено без дотримання порядку, визначеного законодавчо та за відсутності підстав для її проведення, а заперечення на акт перевірки та документи на їх обґрунтування не прийняті відповідачем-1 до уваги, про що свідчить зміст рішення, прийнятого за результатами розгляду таких заперечень.
Ухвалою суду від 04 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.
Представники відповідачів позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 червня 2013 року.
У судових засіданнях 23 серпня та 09 вересня 2013 року судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідачів їх процесуальними правонаступниками - Головним управлінням Міндоходів у місті Києві та державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відповідно.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем-2 у період із 18 лютого по 01 березня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 березня 2013 року складено акт перевірки, згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток за IV квартал 2012 року у розмірі 1391243,00 грн., чим порушено п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).
На підставі акту перевірки, 04 квітня 2013 року відповідачем-1 складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1391243,00 грн. за основним платежем та у розмірі 347811,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами розгляду заперечень та скарги в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.
Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.
Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З наявної у матеріалах справи копії акту від 12 лютого 2013 року № 12/16-40/34292543 вбачається, що уповноважена особа позивача відмовилась від отримання копії наказу від 08 лютого 2013 року № 64.
Стосовно підстави призначення перевірки суд зазначає наступне.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач-2 звернувся до позивача з письмовим запитом від 21 січня 2013 року № 599/10/16-4-05 (також далі - письмовий запит), яким просив надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин позивача, зокрема, із ТОВ "Голден Україна" за 2012 рік.
Листом від 25 січня 2013 року № 01-1/2013 позивач надав відповідачу-2 відповідь на письмовий запит, з якої вбачається, що позивач не надав будь-яких пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із ТОВ "Голден Україна", а лише повідомив, що такі пояснення та документи можуть бути надані у разі, якщо будуть наведені конкретні і належні підстави для направлення платнику податків письмового запиту.
Згідно з підпунктом 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, згідно з п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
З викладених положень вбачається, що за наявності передбачених положеннями ПК України підстав податковий орган має право направити платнику податків письмовий запит про надання інформації, у якому повинно бути зазначено посилання на норми закону, згідно з якими податковий орган має право на отримання такої інформації, підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.
З дослідження змісту письмового запиту судом з'ясовано, що у ньому міститься посилання на норми закону, відповідно до яких відповідач-2 має право на отримання інформації від позивача, та перелік первинних документів, які необхідно надати на підтвердження запитуваної інформації, а також зазначено, яку саме інформацію просить надати відповідач-2.
Таким чином, отримавши письмовий запит, позивач, за переконанням суду, повинен був надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження. Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, таких дій позивачем не вчинено, що, у свою чергу, свідчить про правомірність оформлення відповідачем-2 наказу про проведення перевірки позивача.
Стосовно правомірності складання оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ "Голден Україна" 20 вересня 2012 року укладено договір № 2715, за умовами якого ТОВ "Голден Україна" зобов'язалось власними і залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 вказаного договору, після завершення робіт ТОВ "Голден Україна" передає позивачу належним чином оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт.
На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії: актів прийому-виконання будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/; актів прийому-передачі; платіжних доручень; податкових накладних.
Інших документів, які б підтвердили реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Голден Україна" суду не надано.
До того ж, надані суду документи викликають сумнів щодо добросовісності їх складання.
Зокрема, відповідно до акту від 22 січня 2013 року № 259/22-8/38105232 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден Україна" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 жовтня по 30 листопада 2012 року: вказане товариство здійснює діяльність, направлену на надання податкової вигоди третім особам; ТОВ "Голден Україна" є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), який здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого, згідно з податковою звітністю, податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ним здійснюється, або від окремих операцій, відсутня; у вказаного товариства відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (надання послуг) за перевіряємий період.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
З викладених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.
Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.
Крім того, суд зазначає, що рішення, прийняте контролюючим органом за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, не може порушувати прав та законних інтересів позивача, оскільки не містить у собі обов'язкових до виконання приписів, тобто не є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідачів надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними рішень та дій відповідачів, а також скасування рішення відповідача-1 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" залишити без задоволення.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 16 вересня 2013 року