03 вересня 2013 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів:Балюка М.І.,Ємця А.А.,Шицького І.Б., -
Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,
Гуля В.С.,Потильчака О.І.,
за участю представників: Міністерства юстиції України - Станецької О.В., Генеральної прокуратури України - Зузак І.О., підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" - Журавльова О.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року в справі № 13/333-38/463-2012 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері (Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про стягнення збитків у сумі 233 806 грн 87 коп.,
У серпні 2011 року Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері (нинішня назва посади - Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - ПІІ "Лукойл Україна") про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 233 806 грн 87 коп.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року, позов задоволено.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПІІ "Лукойл-Україна" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року в частині стягнення з ПІІ "Лукойл-Україна" збитків у сумі 231 793 грн 92 коп. і прийняти нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень п. 1.2 та п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (далі - Методика).
В обґрунтування заяви ПІІ "Лукойл-Україна" додано копію постанови Вищого господарського суду України від 02 квітня 2012 року у справі № 5015/4372/11, від 06 грудня 2011 року у справі № 12/2021, від 18 жовтня 2011 року у справі № 5015/1508/11, від 25 жовтня 2011 року у справі № 4/68/2011/5003, де наведено правову позицію про те, що обов'язковими передумовами для застосування Методики визначено не тільки самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, а й факт забруднення підземних вод, а отже, сам лише факт водокористування без дозволу на спеціальне водокористування не є підставою для застосування Методики.
Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 21 червня 2013 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Заслухавши пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України залишає заяву без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно з актом № 09/246а, складеним за результатами перевірки, проведеної з 18 листопада по 08 грудня 2010 року Державною екологічною інспекцією в м. Києві на АЗС № 11-10 ПІІ "Лукойл-Україна", встановлено, що на цій АЗС водопостачання здійснюється з артезіанської свердловини на четвертинний водоносний горизонт глибиною 20 метрів. Відповідно до паспорту свердловини орієнтовний дебет свердловини становить 1,5 куб. м/год. Облік забраної води з артезіанської свердловини здійснювався лічильником фірми Minomess. Проте на момент перевірки лічильник не був опломбований. Строк дії дозволу на спеціальне водокористування УКР-581-Кіє, виданого 28 червня 2005 року, закінчився 31 липня 2008 року.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено термін водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення (ч. 2 ст. 49 Водного кодексу України в редакції, чинній на момент спірних відносин).
За змістом ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.
Пунктом 1.2 Методики (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.
Ураховуючи те, що судом касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосовано норми матеріального права, у задоволенні заяви ПІІ "Лукойл-Україна" слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.
Головуючий В.П. Барбара
Судді М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
О.І. Потильчак
І.Б. Шицький