4 вересня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор'євої Л.І., Онопенка В.В.,
Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,
Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно,
У жовтні 2010 року закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.
Зазначало, що 22 серпня 2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № КІМОQK01550151, за умовами якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 1 132 516 грн 42 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 22 серпня 2010 року.
22 серпня 2007 року для забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нежиле приміщення АДРЕСА_1
ПАТ "КБ "ПриватБанк" указувало на те, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 1 536 718 грн 21 коп. За таких обставин позивач просив суд звернути стягнення заборгованості на предмет іпотеки.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року судові рішення першої й апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві ПАТ "КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. ст. 16, 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
З метою підтвердження наявності підстав для перегляду зазначеної ухвали суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року у справі № 6-17000св12 та від 18 квітня 2013 року у справі № 6-6221св13, в яких, на його думку, при застосуванні одних і тих самих правових норм зроблено інші правові висновки, ніж у судовій ухвалі, яка переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ "КБ "ПриватБанк", дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в заяві ПАТ "КБ "ПриватБанк" доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 360-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.
Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з висновками судів про те, що на сьогодні набрало законної сили рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2010 року, згідно з яким із ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № КІМОQK01550151 від 22 серпня 2007 року в розмірі 1 597 428 грн 71 коп., тому звернення стягнення основної заборгованості на предмет іпотеки неможливе.
У наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року у справі № 6-17000св12 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки зроблено висновок, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2010 року, яке є чинним, з відповідачів у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 282 472 грн 10 коп. Судове рішення не виконано. Сума заборгованості, яка утворилася після ухвалення цього судового рішення, підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, порушивши умови договору, відповідачі кредит у встановленому порядку не погасили, відсотки за кредитними коштами не виплатили.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2013 року у справі № 6-6221св13 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виключає права банку на обрання такого способу судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, а саме ст. 33 Закону України "Про іпотеку", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї самої норми права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, наявність судового рішення про стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане ОСОБА_6 в іпотеку нерухоме майно.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку".
За вказаних обставин заява ПАТ "КБ "ПриватБанк" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду касаційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
Заяву публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін