10 вересня 2013 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів:Балюка М.І.,Ємця А.А.,
Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,
Гуля В.С.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року в справі № 7/904/22/2013 за позовом ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (далі - ТОВ «НФ УНІС»), Дніпропетровської міської ради в особі управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - Управління), третя особа - ОСОБА_10, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації нової редакції статуту товариства, відновлення становища учасника товариства,
У грудні 2012 року ОСОБА_9 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є учасником ТОВ «НФ УНІС». До квітня 2009 року учасником цього товариства було також товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Еніо Плюс» (далі - ТОВ «Центр Еніо Плюс») із часткою у статутному капіталі ТОВ «НФ УНІС» у розмірі 50 %. 24 квітня 2009 року ТОВ «Центр Еніо Плюс» прийняло рішення про вихід зі складу ТОВ «НФ УНІС» і розрахунки з ним проведені в повному обсязі. У 2011 році ОСОБА_9 дізналася про втрату оригіналів статутних документів ТОВ «НФ УНІС». Після ознайомлення з документами у державного реєстратора вона довідалася про те, що 6 травня 2009 року було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «НФ УНІС», відповідно до якої збільшено статутний капітал, включено до складу учасників товариства ОСОБА_10, здійснено перерозподіл часток учасників у капіталі товариства, внаслідок якого частка ОСОБА_9 у статутному капіталі становить 50 %, частка ОСОБА_10 становить 50 %. Нову редакцію статуту зареєстровано на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «НФ УНІС», оформлених протоколом від 27 квітня 2009 року № 27-04/2009. ОСОБА_9 посилалась на те, що збори не проводились, протокол та статут нею не підписувались й державному реєстратору не подавалися. Висновком експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 3 серпня 2012 року № 347/348/1 встановлено, що підписи на зазначених протоколі та новій редакції статуту від імені ОСОБА_9 виконано не позивачкою, а іншою особою з наслідуванням її підпису; відбиток печатки ТОВ «НФ УНІС» на спірному протоколі виконано не печаткою товариства, а за допомогою кліше, виготовленого невідомою особою. Посилаючись на те, що нова редакція статуту та зареєстровані на її підставі зміни до установчих документів ТОВ «НФ УНІС» вчинені безпідставно, не відповідають вимогам закону, грубо порушують права позивачки, не відповідають її волевиявленню, ОСОБА_9 просила:
- визнати недійсною нову редакцію статуту ТОВ «НФ УНІС», зареєстровану 6 травня 2009 року державним реєстратором Управління за № 12241050010000358, реєстраційна справа 10002428499;
- скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ «НФ УНІС», у тому числі щодо включення до складу учасників ОСОБА_10, збільшення статутного капіталу, перерозподілу часток товариства, здійснену 6 травня 2009 року державним реєстратором Управління;
- відновити юридичне становище ОСОБА_9 як учасника ТОВ «НФ УНІС» станом на момент державної реєстрації нової редакції статуту товариства 6 травня 2009 року та визнати за нею 100 % у статутному капіталі цього товариства.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ «НВФ УНІС», зареєстровану 6 травня 2009 року; скасовано державну реєстрацію нової редакції статуту товариства, здійснену 6 травня 2009 року; відновлено юридичне становище ОСОБА_9 як учасника товариства станом на 6 травня 2009 року та визнано за нею 100 % в статутному капіталі товариства.
Постановою Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2013 року скасовано, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року залишено в силі.
ОСОБА_9 звернулася до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ОСОБА_9 просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 4, 7, 8 Закону України «Про господарські товариства», ч. 5 ст. 8, ч. 11 ст. 29, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, заявниця надала постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2009 року в справі №10/211 (2п-312/07, 2п-2908/06), від 11 січня 2012 року в справі №5024/1730/2011, від 9 жовтня 2012 року в справі №2-29/07, правовідносини в яких, на її думку, подібні до правовідносин у справі, яка переглядається.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 червня 2013 року справу допущено до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 червня 2013 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 5 липня 2013 року витребувано матеріали справи за цим позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 111ІІ ГПК України.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 серпня 2013 року справу призначено до розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_9 та її представника, перевіривши наведені заявницею обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідно до статуту ТОВ «НФ УНІС» станом на квітень 2009 року учасниками товариства були ТОВ «Центр Еніо Плюс» і ОСОБА_9 з частками в статутному капіталі товариства в розмірі 50 % (що дорівнює вкладу в розмірі 1 009 250 грн) у кожного. Статутний капітал ТОВ «НФ УНІС» становить 2 018 500 грн.
Згідно з протоколом позачергових загальних зборів учасників товариства від 27 квітня 2009 року № 27-04/2009 відповідні збори учасників товариства проведено за участю ТОВ «Центр Еніо Плюс» в особі директора Хайкиної О.Л. (50 % голосів) та ОСОБА_9 (50 % голосів), запрошений - ОСОБА_10, головою зборів обрано Хайкину О.Л., секретарем зборів - ОСОБА_9 Прийнято такі рішення порядку денного: надати згоду ТОВ «Центр Еніо Плюс» на вихід зі складу учасників товариства; генеральному директору товариства доручити провести розрахунки з ТОВ «Центр Еніо Плюс» у порядку, встановленому статутом товариства та законодавством України; прийняти до складу учасників товариства громадянина України ОСОБА_10; збільшити статутний (складений) капітал товариства на суму 1 млн грн шляхом збільшення часток учасників; затвердити розмір статутного (складеного) капіталу товариства в сумі 3 018 500 грн; учасникам внести свої внески до статутного капіталу товариства грошовими коштами в українській національній валюті у строки, передбачені чинним законодавством; затвердити новий розподіл часток, що належать учасникам у статутному (складеному) капіталі товариства: ОСОБА_9 належить 50 % статутного капіталу, що дорівнює вкладу в розмірі 1 509 250 грн, ОСОБА_10 - 50 %, що дорівнює 1 509 250 грн; затвердити зміни до статуту, викладеному в новій редакції; доручити генеральному директору товариства ОСОБА_9 подати зміни до статуту до органу державної реєстрації та отримати їх після реєстрації. Протокол підписано головою зборів Хайкиною О.Л. та секретарем зборів ОСОБА_9
6 травня 2009 року державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства, затверджених загальними зборами учасників товариства 27 квітня 2009 року, протокол № 27-04/2009.
Висновком експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 3 серпня 2012 року № 347/348/1, складеним за результатами проведеної за матеріалами кримінальної справи № 582 експертизи, встановлено, що підписи на зазначених протоколі та новій редакції статуту від імені генерального директора «ТОВ «НВФ УНІС» ОСОБА_9 виконано не ОСОБА_9, а іншою особою (особами) з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_9; відбиток печатки ТОВ «НФ УНІС» на спірному протоколі нанесений кліше печатки товариства, отриманого ОСОБА_9 з офісу підприємства в м. Дніпропетровську й вилученого у цього товариства 16 лютого 2011 року під час проведення виїмки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підписання протоколу зборів замість секретаря іншою особою не призводить до автоматичної недійсності рішення таких зборів; рішення зборів учасників товариства про затвердження змін до статуту в установленому чинним законодавством порядку недійсним не визнавалось, що свідчить про його легітимність; на статут господарського товариства не поширюються норми ЦК України щодо недійсності правочинів; оскільки вимоги про визнання недійсною нової редакції статуту та скасування його державної реєстрації є похідними, то підстав для їх задоволення немає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт проведення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до статуту, а тому підстави для визнання такого рішення недійсним відсутні; суд не дав правової оцінки факту підроблення спірних протоколу та статуту; нова редакція статуту товариства не була підписана її учасником ОСОБА_9 та порушує права останньої через зменшення частки в капіталі товариства та включення до складу учасників ОСОБА_10
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд дійшов висновку про те, що підписання протоколу іншою особою не є підставою для визнання рішення зборів недійсними, встановлення факту, чи проводились збори товариства, належить до компетенції слідчих органів; у суду не було підстав для визнання за ОСОБА_9 права на 100 % статутного капіталу товариства; рішення зборів учасників товариства про внесення змін до статуту не визнано недійсним і такі вимоги не заявлялися.
Додана заявницею для порівняння постанова Вищого господарського суду України від 9 жовтня 2012 року в справі № 2-29/07 прийнята в справі про визнання недійсними установчого договору 1992 року, статуту та їх державної реєстрації, про визнання недійсними протоколу про перереєстрацію підприємства, заяви учасника про вихід із засновників підприємства та поновлення у складі засновників. В її основу судом касаційної інстанції покладено висновок про те, що прийняття рішення загальними зборами засновників відбулося з порушенням процедури й порядку оформлення виходу (виключення) засновників зі складу господарського товариства, оскільки виключення позивача зі складу засновників товариства відбулося на підставі підробленої заяви про вихід із товариства.
Таким чином, у справі, що переглядається, й у наданій для порівняння справі касаційний суд дійшов протилежних висновків щодо підроблених документів, які стали підставою для державної реєстрації (чи змін до них) установчих документів господарського товариства.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей при застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (редакція, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), судова палата виходить з наступного.
За змістом положень ч. 1 ст. 82 ГК України та ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Згідно з ч. 5 ст. 8, ч. 11 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинна бути нотаріально засвідчена, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, передбачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, якщо: документи не відповідають вимогам, встановленим ч. ч. 1, 2, 4, 6 та 7 ст. 8, ч. 5 ст. 10 та ч. 21 ст. 22 цього Закону; документи подано особою, яка не має на це повноважень.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає помилковим висновок касаційного суду про те, що підроблений підпис одного з учасників товариства на протоколі зборів цього товариства про внесення змін до установчих документів не має правового значення.
Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.
Додана заявницею для порівняння постанова Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2009 року в справі № 10/211 (2п-312/07, 2п-2908/06) прийнята у справі про визнання дій учасників товариства щодо невиконання рішення вищого органу товариства, оформленого протоколом, неправомірними, зобов'язання державного реєстратора після набрання рішенням законної сили провести державну реєстрацію нової редакції статуту товариства на підставі протоколу без підписів на статуті учасників товариства. У цій справі суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що рішення про внесення змін до статуту прийнято з порушенням положень статуту щодо правомочності загальних зборів, у зв'язку з неодностайним голосуванням усіх учасників стосовно питань, голосування за якими вимагає одностайності.
Тобто спір у справі №10/211 (2п-312/07, 2п-2908/06) стосується інших правовідносин, а тому не може бути прикладом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.
В основу доданої для порівняння постанови Вищого господарського суду України від 11 січня 2012 року в справі № 5024/1730/2011 про визнання недійсним пункту статуту товариства покладено висновок про те, що внесені до статуту зміни щодо розміру відсотків голосів учасників товариства, необхідних для прийняття рішень на загальних зборах, суперечать вимогам ст. ст. 41, 59, 60, 64 Закону України «Про господарські товариства» щодо встановлення кворуму для проведення загальних зборів.
Ця справа також не може бути прикладом для порівняння, оскільки спірні правовідносини мають інший характер.
Керуючись ст. ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справа Верховного Суду України
Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 5 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
О.І. Потильчак
І.Б. Шицький
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ В СПРАВІ № 3-20гс13.
За змістом положень ч. 5 ст. 8, ч. 11 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинна бути нотаріально засвідчена, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, передбачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, якщо: документи не відповідають вимогам, встановленим чч. 1, 2, 4, 6 та 7 ст. 8, ч. 5 ст. 10 та ч. 21 ст. 22 цього Закону; документи подано особою, яка не має на це повноважень.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає помилковим висновок касаційного суду про те, що підроблений підпис одного з учасників товариства на протоколі зборів цього товариства про внесення змін до установчих документів не має правового значення.
Суддя Верховного Суду України Т.Є. Жайворонок