Головуючий у 1-й інстанції: Кулініч Я.В.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
іменем України
"16" вересня 2013 р. Справа № 617/2418/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини №1495 Державної прикордонної служби України на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "04" жовтня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини № 1495 Державної прикордонної служби України, третя особа- Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
02 серпня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Військової частини № 1495 Державної прикордонної служби України та Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2012 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину 1495 Державної прикордонної служби провести ОСОБА_4 доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розрахунку двох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено Законами України " Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік" за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, щомісячно, пропорційно відпрацьованому часу та подати документи по донарахування до управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради.
Позовні вимоги за період з 01.01.2011 року по 01.02.2011 року залишено без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Військова частина № 1495 Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, винести нове рішення, яким визнати відповідачем по даній справі Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району м.Житомира. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині № 1495 Державної прикордонної служби м.Житомира на посаді військовослужбовця і постійно проживає в м.Овруч, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991р. віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілим від аварії на ЧАЄС 3-ї категорії, що підтверджується відповідними посвідченням та довідкою.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому позивач, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.39 цього ж Закону, має право отримувати доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Як визначено пунктами 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.05р., розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації громадян, а тому останні повинні проводити їх нарахування.
Згідно з п.п. 5,6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм; пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.05 (далі - Порядок), соціальні виплати, допомоги, передбачені за ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, а тому підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності виступають в даних правовідносинах як суб'єкти владних повноважень на основі законодавства.
Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за несвоєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.
До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про отримані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.
Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних "видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку.
Таким чином, платником щомісячної доплати працюючому за роботу в зоні гарантованого добровільного відселення є Управління праці та соціального захисту населення, а фактично виплату проводить роботодавець.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду 1-ї інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Овруцький районний суд Житомирської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини № 1495 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "04" жовтня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11100
3- відповідачу Військова частина № 1495 Державної прикордонної служби України вул.Баранова, 125,м.Житомир,10025
4 3-я особа Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира , вул.Польова, 8, м Житомир