Справа: № 826/3331/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
17 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Літвіної Н.М.
Чаку Є.В.
При секретарі: Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Ексіст Україна» до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20 березня 2013 року № 229 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби; визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.
Враховуючи зазначене, відповідачем в даній адміністративній справі є саме Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі проведено планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.
Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 620 518, 00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 982 591, 00 грн.
За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки № 657/22-604/36047792, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 14 лютого 2013 року № 0000902250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 040 579, 00 грн. (з них: за основним платежем - 765 924, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 274 655, 00 грн.);
- від 14 лютого 2013 року № 0000892250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 021 390, 00 грн. (з них: за основним платежем - 1 620 518, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 400 875, 00 грн.).
Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «СВ Транс Інвест», ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000», оскільки правочини, укладені позивачем із вказаними контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемними.
Підпункт 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами п. 138.5 статті 138 ПК України - інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 138.6 статті 138 ПК України - собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Крім того, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Софттрейд», здійснювались згідно договору поставки № 0606/11 від 06 червня 2011 року.
ТОВ «Софттрейд» поставило товар Позивачу на загальну суму 2 957 719, 58 грн., в тому числі ПДВ 492 953, 31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Позивачем оплата придбаного товару була здійснена платіжними дорученнями на загальну суму 2 950 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 491 666, 67 грн.
Також, позивачем надано суду на підтвердження реальності зазначеного договору, зокрема: копію даного договору, реєстри прибуткових/податкових накладних, реєстр платіжних доручень, копію договору транспортно-екпедиційного обслуговування, копії актів здачі-приймання (надання послуг), копію договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей, копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020) та докази їх направлення до податкового органу.
Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, реальність укладеного між позивачем та TOB «Софттрейд» договору № 0606/11 від 06 червня 2011 року вже була предметом дослідження в суді.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року № 2а-3147/12/2670 задоволено позов ТОВ «Ексіст Україна» до ДПІ у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000122330.
Зазначену постанову було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року № 2а-3147/12/2670.
У відповідності до ч. 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України - постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 статті 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи те, що є рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено реальність договору № 0606/11 від 06 червня 2011 року, колегія суддів приходить висновку про необґрунтованість позиції податкового органу щодо його нікчемності.
Крім того, реальність операцій, здійснених позивачем та TOB «Софттрейд» підтверджується показаннями директора TOB «Софттрейд» ОСОБА_3, допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції, який повідомив, що він дійсно являється керівником TOB «Софттрейд», господарську діяльність від імені товариства здійснює, звітність до податкового органу подає. Крім того, свідок пояснив що він дійсно заключав з позивачем договір, виписував податкові накладні та іншу первинну документацію а також зазначив, що усі свої зобов'язання по такому виконав.
Також, між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договір поставки від 01 травня 2012 року № 21-05-014, за умовами якого, ТОВ «Стіл Хоукс» протягом дії договору, поставляє ТОВ «Ексіст Україна» запасні частини на автомобілі та технічні рідини, на виконання якого ТОВ «Стіл Хоукс» поставило позивачу автозапчастини та супутні авто товари на загальну суму 730 238, 00 грн.
На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надано суду копії видаткових накладних, копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Крім того, на підтвердження здійснення відвантаження ТОВ «Стіл Хоукс» товару ТОВ «Ексіст Україна» в червні 2012 року, позивачем на дано суду копії товарно-транспортних накладних, кількість на та дати яких ідентичні переліку накладних, вказаних в акті, а також копію акту-реєстра наданих послуг за червень 2012 року, яким засвідчено факт здійснення перевізником транспортних послуг на загальну суму 241 166, 25 грн.
Враховуючи наведе вище, на думку суду, при укладені договору від 01 травня 2012 року № 21-05-014 ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Ексіст Україна» мали на меті настання реальних наслідків, тому висновок податкового органу про його нікчемність є безпідставним.
Також, відповідно до висновків податкового органу, нікчемними є правочини укладені позивачем з ТОВ «Лінтаун» 01 вересня 2012 року за № 12-09-020 та з ТОВ «Фрмула 2000» № 61 від 20 липня 2011 року.
Податковий орган, як на підставу висновку про нікчемність вказаних договорів, вказує, що перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Фрмула 2000» реальної можливості для зайняття господарською діяльністю, відсутністю за юридичною та фактичною адресами, а також на те, що директори зазначених підприємств надали пояснення щодо не здійснення господарської діяльності від імені таких.
Проте, дані твердження апелянта спростовується матеріалами справи, а саме наданими до матеріалів справи копіями усієї первинної документації на підтвердження виконання ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000» зобов'язань перед позивачем. Така документація виконана з дотриманням усіх вимог законодавства.
Як зазначається в акті перевірки, наявність такої документації та оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом не заперечується, однак стверджується, що така не відображає реального настання наслідків за укладеними правочинами.
Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у колегії суддів сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, в ході розгляду даної справи, відповідачем не було доведено факту нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000», оскільки висновок податкового органу про те, що зазначені договори не направлені на настання реальних правових наслідків, спростовується матеріалами справи.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СВ Транс Інвест», колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СВ Транс Інвест» та ТОВ «Ексіст Україна» було укладено договір про надання маркетингових послуг від 01 червня 2011 року № 06-2011-01, детальний перелік послуг за яким зазначено в додатку №1 до договору, зокрема: розповсюдження інформації про продукцію ТОВ «Ексіст Україна», за адресами, вказаними в додатку № 1, виготовлення рекламної продукції ТОВ «Ексіст Україна» (друк листків, тираж - 772 800 шт.), організація інформаційних акцій, розміщення реклами ТОВ «Ексіст Україна» в мережі інтернет, тощо.
На підтвердження виконання умов договору від 01 червня 2011 року № 06-2011-01, позивачем було надано суду копії податкових накладних, копію акта виконаних робіт, (наданих послуг) № 33 від 30 червня 2011 року, копію додатків № 1, № 2, № 3 до зазначеного акта виконаних робіт.
Між тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-362/12/2670 від 07 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ексіст Україна» до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Так, зазначеними судовими рішеннями було досліджено взаємовідносини позивача з ТОВ «СВ Транс Інвест» за вказаного договором та встановлено обставини безтоварності договору від 01 червня 2011 року № 06-2011-01.
Згідно статті 255 КАС України - постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, обставини безтоварності договору та його укладення позивачем з ТОВ «СВ Транс Інвест» доведені, а тому в силу положень статті 255 КАС України оспорюватись в судовому порядку не можуть.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими лише в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання по його взаємовідносинах з ТОВ «Ексіст Україна».
Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в повному обсязі.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 лютого 2013 року № 0000902250 та № 0000892250 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000», встановлених актом податкової перевірки № 657/22-604/36047792 від 28 грудня 2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Літвіна Н. М.
Чаку Є.В.