ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2013 року письмове провадження № 826/10311/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р. О., суддів Каракашьяна С.К., Пісоцької О.В., вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України,
про визнання нечинними актів опису й арешту майна та актів про проведення прилюдних торгів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправними дії державного виконавця Державної виконавчої служби України, вчинені в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № ВП 26751225 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу, в частині опису й арешту майна, - земельної ділянки загальною площею 2,0000 га. (кадастровий номер 3221085900:001:0017), що розташована в АДРЕСА_1, земельної ділянки загальною площею 6,2598 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0056) та земельної ділянки загальною площею 6,2601 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0053), що розташовані в АДРЕСА_1, - без визначення частки майна Боржника - ОСОБА_2 у майні, яким він спільно володіє з ОСОБА_1;
визнати нечинним Акт опису й арешту земельної ділянки загальною площею 2,0000 га. (кадастровий номер 3221085900:001:0017), що розташована в АДРЕСА_1;
визнати нечинним Акт опису й арешту земельної ділянки загальною площею 6,2598 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0056) та земельної ділянки загальною площею 6,2601 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0053), що розташовані в АДРЕСА_1
визнати нечинним Акт № 314/7-1 про проведення прилюдних торгів з продажу майна, - земельної ділянки загальною площею 6,2601 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0053), що розташовані в АДРЕСА_1- затверджений 22.03.2013 року Начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;
визнати нечинним Акт № 314/7-2 про проведення прилюдних торгів з продажу майна, - земельної ділянки загальною площею 6,2598 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0056), що розташовані в АДРЕСА_1, - затверджений 22.03.2013 року Начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;
визнати нечинним Акт № 314/7-3 про проведення прилюдних торгів з продажу майна, - земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221085900:001:0017), що розташована в АДРЕСА_1, - затверджений 22.03.2013 року Начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року позовна заява ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, в частині вимог щодо: визнання протиправними дій державного виконавця Державної виконавчої служби України, вчинені в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № ВП 26751225 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу, в частині опису й арешту майна, - земельної ділянки загальною площею 2,0000 га. (кадастровий номер 3221085900:001:0017), що розташована в АДРЕСА_1, земельної ділянки загальною площею 6,2598 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0056) та земельної ділянки загальною площею 6,2601 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0053), що розташовані в АДРЕСА_1, - без визначення частки майна Боржника - ОСОБА_2 у майні, яким він спільно володіє з ОСОБА_1; визнання нечинним Акту опису й арешту земельної ділянки загальною площею 2,0000 га. (кадастровий номер 3221085900:001:0017), що розташована в АДРЕСА_1; визнання нечинним Акту опису й арешту земельної ділянки загальною площею 6,2598 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0056) та земельної ділянки загальною площею 6,2601 га. (кадастровий номер 3222782100:03:004:0053), що розташовані в АДРЕСА_1 залишена без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
20 травня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором №123 н-09-07 від 25 вересня 2007 року.
27 травня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26751225 та надано боржнику - ОСОБА_2 строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 днів з моменту її отримання.
У зв'язку з невиконанням боржником судового рішення у добровільному порядку, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 липня 2011 року накладено арешт та встановлено заборону на відчуження майна ОСОБА_2, та складено акти опису й арешту майна.
01.02.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Ронко Р.В., складено Акти опису й арешту майна, зокрема, акт серії АА 041060 опису та арешту земельної ділянки, загальною площею 2.00 га., кадастровий № 3221085900:07:001:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; акт серії АА 041058 опису та арешту земельної ділянки, загальною площею 6.2601 га., кадастровий № 3222782100:03:004:0053, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки, загальною площею 6,2598. га, кадастровий № 3222782100:03:004:0056, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
З метою проведення примусової реалізації арештованого майна, 29 лютого 2012 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №26751225 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою зобов'язано експерта надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань: визначення вартості майна боржника, що описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання.
На виконання зазначеної постанови суб'єктом оціночної діяльності складено висновки з незалежної оцінки майна та визначено його ринкову вартість, про що повідомлено боржника.
За результатами проведення конкурсу майно передано на реалізацію ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», яке 11 жовтня 2012 року повідомило учасників виконавчого провадження про проведення прилюдних торгів 29 жовтня 2012 року.
29 жовтня 2012 року ПП «СП Юстиція» були проведені торги з реалізації арештованого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме:
земельної ділянки, загальною площею 2.00 га., кадастровий № 3221085900:07:001:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за початковою (стартовою) ціною 88 747,00 грн.
земельної ділянки, загальною площею 6,2598 га, кадастровий № 3222782100:03:004:0056, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за початковою (стартовою) ціною - 686 503,00 грн.
земельної ділянки, загальною площею 6.2601 га., кадастровий № 3222782100:03:004:0053. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за початковою (стартовою) ціною 686 536.00 грн.
ПП «СП Юстиція» листами від 31 жовтня 2012 року № 7944, № 7945, № 7946 повідомила, що прилюдні торги з реалізації вищевказаного майна не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
04 грудня 2012 року державним виконавцем складено акт уцінки вищевказаного майна на 25 відсотків від початкової вартості.
15 січня та 17 січня 2013 року прилюдні торги з реалізації вищевказаного майна не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
23 січня 2013 року державним виконавцем складено акт уцінки вищевказаного майна на 50 відсотків від початкової вартості.
15.02.2013 року ПП «СП Юстиція», майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме - земельна ділянка площею 2.00 га., кадастровий № 3221085900:07:001:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була продана на прилюдних торгах ТОВ «Активзембуд», про що 22.03.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України затверджено акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) № 314/7-3.
20.02.2013 року ПП «СП Юстиція», майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме - земельні ділянки площею 6,2598 га, кадастровий № 3222782100:03:004:0056, площею 2601 га., кадастровий № 3222782100:03:004:0053, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, були продані на прилюдних торгах ТОВ «Активзембуд», про що 22.03.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України затверджено акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) № 314/7-1, 314/7-2.
Вважаючи, що акти про проведення прилюдних торгів є нечинними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вчиняючи дії з примусової реалізації майна, а саме: земельних ділянок кадастровий № 3221085900:07:001:0017, № 3222782100:03:004:0056, кадастровий № 3222782100:03:004:0053 відповідач допустив порушення законодавства України, яке полягає у невизначені частки у зазначеному майні, яка належить боржнику на праві власності, що призвело до реалізації частки у такому майні, що належить позивачу на праві спільної сумісної власності як дружині боржника. Крім того, на момент передачі майна на реалізацію та проведення такої реалізації оціночна вартість майна згідно з висновками з незалежної оцінки була нечинною.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 11 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень названої статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частина 1 статті 27 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплює, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
До заходів примусового виконання рішення Законом віднесено:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;) інші заходи, передбачені рішенням.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений у статті 52 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Відповідно до названої правової норми звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Процедура реалізації майна, на яке звернено стягнення, визначена у статті 62 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Так, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із Законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Окрім наведеного, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку також визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі по тексту Інструкція № 512/5), розділ 4 якої врегульовує саме порядок звернення стягнення на майно боржника.
Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 4.5 названої Інструкції.
Для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів державним виконавцем збираються такі документи, зокрема, у разі продажу нерухомого майна - документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 (із змінами); копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначених статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за №282/20595.
У повній відповідності до наведених правових норм Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV та Інструкції № 512/5 відповідачем дотримано встановлену ними процедуру передачі майна на реалізацію, зокрема, отримано копії державних актів про право власності на вказані земельні ділянки, копії яких містять матеріали справи.
Наведене також підтверджується довідкою управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 14.12.2011 № 01-12/3192 та доданими копіями державних актів на право власності на земельні ділянки, та довідкою управління Держкомзему у Бородянському районі Київської області від 14.12.2011 № 465/1 з копією державного акта на право власності щодо приналежності на праві приватно власності ОСОБА_2 наступних земельних ділянок:
- земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221085900:001:0017, що розташована в АДРЕСА_1;
- земельна ділянка загальною площею 6,2598 га, кадастровий номер 322278210003:004:0056, що розташована в АДРЕСА_1;
- земельна ділянка загальною площею 6,2601 га, кадастровий номер 3222782100:03:004:0053, що розташована в АДРЕСА_1
Доказів на підтвердження права власності позивача на зазначене майно, під час розгляду справи представником позивача не надано.
Посилання позивача на положення Сімейного та Цивільного кодексів України, згідно яких майно, набуте під час перебування у шлюбі належить подружжю на праві спільної сумісної власності, на обґрунтування викладеної у позові позиції, суд до уваги не приймає, оскільки за наявними у матеріалах справи документами вбачається, що між позивачем та її чоловіком ОСОБА_2 існує спір щодо прав на відповідне майно, який розглядається Шевченківським районним судом міста Києва.
За таких обставин суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог законодавства під час проведення реалізації арештованого майна, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував її право власності на частку в такому майні.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором №123 н-09-07 від 25 вересня 2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно ст. 545 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Таким чином доводи позивача, що в ході виконавчого провадження № ВП 26751225 не дотримано вимог ст. 379 ЦПК України та ч.6 ст.52 Закону «Про виконавче провадження» щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, що потягнуло за собою продаж на прилюдних торгах частки майна, що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 не має значення, а тому є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про проведення реалізації майна за ціною, яка визначена звітами про оцінку майна, які втратили чинність, суд їх також до уваги не приймає, оскільки відповідні дії відповідача у судовому порядку протиправними не визнані.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Отже захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, обов'язковими умовами для постановлення рішення про задоволення позову є наявність у позивача права звернення до суду, а також порушення прав, свобод або інтересів позивача, з метою захисту або відновлення яких подано адміністративний позов.
Проте, у спірних правовідносинах дотримання наведених умов у їх сукупності позивачем не підтверджено.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про визнання нечинними актів про проведення прилюдних торгів з продажу майна та посилаючись на не проведення у встановленому Законом України від 21.04.1999р. № 606-XIV порядку оцінки майна боржника, позивач не надав доказів того, що такими актами порушено або її права, або свободи, або інтереси, з метою захисту або відновлення яких подано відповідний адміністративний позов.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення прав, свобод або інтересів позивача оскаржуваними актами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги про визнання нечинними актів №314/7-1, №314/7-2 та №314/7-3 про проведення прилюдних торгів з продажу майна - земельних ділянок, затверджені 04 грудня 2012 року начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Р.О. Арсірій
Судді С.К. Каракашьян
О.В.Пісоцька